Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2008 року Справа № 45/485-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Камишева Л.М., суддя Шепітько І.І.
при секретарі Березка О. М.
за участю представників сторін:
позивача -Краснощок Д.М., за дорученням № 479856 від 15.05.2007 року
відповідача -ОСОБА_4, за дорученням № 893556 від 01.03.07р.
третьої особи -ОСОБА_3 , ОСОБА_5, доруч. №727697 від 09.06.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№720Х1-10) на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.08р. по справі
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Харків
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Харків
3-я особа на стороні відповідача, що не замовляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3
про визнання договору дійсним, визнання права власності
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року (суддя Калініченко Н. В.) в задоволені позовних вимог щодо визнання дійсним договору оренди майна з правом викупу від 20.04.2005р. - відмовлено , в решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі №45/485-07 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. В апеляційній скарзі позивач вказує зокрема на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми ст. 220 Цивільного Кодексу України, ст. 34 ГПК України, а висновок суду про недоведеність виконання позивачем та відповідачем умов договору не відповідає обставинам справи, оскільки суд не надав оцінку акту приймання -передачі майна в оренду від 20.04.05року, та судом надана неправомірна оцінка доказам щодо виконання позивачем грошових зобов'язань за договором.
Відповідач надав суду пояснення з приводу апеляційної скарги, в якому вказав про те, позивач та відповідач домовилися щодо усіх істотних умов договору оренди майна з правом викупу від 20.04.2005р., в подальшому відбулося повне виконання договору, однак зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення . В судовому засіданні представник відповідача також зазначив про підтримання апеляційної скарги позивача, оскільки як вважає відповідач її задоволення сприятиме збереженню тих правовідносин, що склалися між учасниками справи.
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі третя особа просить рішення господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
В судовому засіданні 09.06.08р. представником позивача були надані пояснення до апеляційної скарги та докази в обґрунтування наданих пояснень.
Представник третьої особи заявив усне клопотання про необхідність ознайомлення з наданими позивачем поясненнями до апеляційної скарги, в зв'язку з чим у судовому засіданні 09.06.08р. було оголошено перерву на 11.06.08 р. до 10:30 год.
11.06.08р. судове засідання було продовжене.
Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку, дану судом першої інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просив суд визнати дійсним договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р. та визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-15, 20-23, І, II в житловому будинку літ. "А-5", що розташований за адресою м. Харків, пр. Леніна, 29-А, а також зобов'язати першу Харківську державну нотаріальну контору внести інформацію про договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р. до державного реєстру правочинів та зобов'язати КП "Харківське МБТІ" зареєструвати за позивачем право власності на спірні приміщення.
08 лютого 2008 р. позивач надав заяву про відмову від позову в частині позовних вимог щодо зобов'язання першої Харківської державної нотаріальної контори внести Інформацію про договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р. до державного реєстру правочинів та зобов'язання КП "Харківське МБТІ" зареєструвати за позивачем право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-15, 20-23, І, II в житловому будинку літ. "А-5", що розташований за адресою м. Харків, пр. Леніна, 29-А. Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про часткову відмову була прийнята господарським судом.
З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р., та додаткову угоду до нього. Відповідно умов договору з урахуванням додаткової угоди сторони встановили, що відповідач передає, а позивач приймає в користування нежитлове приміщення підвалу №1-15, 20-23, І, II в житловому будинку літ. „А-5", загальною площею 260,3 кв. м. за адресою: м. Харків, пр-т Леніна, 29-А.
Вартість майна, що орендується становить 230170,0 грн. (п.2.1 договору).
Відповідно до пунктів 4.1, 5.1, 5.3 договору термін оренди складає 10 місяців з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання; орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі у розмірі 23017,0 грн. у термін до 10 числа кожного місяця, починаючи з дати фактичної передачі майна в оренду, орендар зобов'язаний протягом двох днів з моменту укладення даного договору перерахувати орендну плату за орендоване приміщення у розмірі 10000,0 грн. авансом.
Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що майно, яке орендується, переходить у власність орендаря (позивача), якщо він вніс орендодавцю (відповідачу) всю належну йому оренду плату з вартості зданого на визначений термін майна.
Відповідно до ст. ст. 759, 762 та 775 Цивільного кодексу України за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, розмір плати встановлюється в договорі найму; наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд першої інстанції правомірно визначив, що договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу, оскільки предметом договору (об'єкт оренди) є майно з правом викупу за цим договором.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За змістом п. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи сторони домовились, щодо усіх істотних умов придбання майна, зазначеного в договорі від 20.04.05 р., відбулося повне виконане зобов'язань за договором, а саме: позивачем були сплачені відповідачу кошти у повному обсязі, що підтверджується актами, наданими до матеріалів справи (т. 1, а.с.12-21), відповідачем було передано майно позивачу у власність, що підтверджується актом приймання - передачі майна у власність від 09.05.2006 р., який підписаний позивачем та відповідачем (т. 1, а. с. 40). З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору, про що свідчать листи позивача до відповідача, копії яких позивачем були надані суду (т.1 а. с. 27-31)
Враховуючи викладені обставини, судова колегія вважає, що відповідно до ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України договір від 20.04.2005 р., укладений між позивачем та відповідачем підлягає визнанню дійсним.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправомірно не прийняв в якості виконання позивачем своїх зобов'язань по оплаті майна, вказаного в договорі від 20.04.2005 р. акти приймання-передачі грошових коштів, оскільки вони, як вважав суд першої інстанції суперечать вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ України № 637 від 15.12.2004 р. «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України»та не є належним доказом проведення касової операції (здійснення оплати), виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.179 Господарського Кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. В договорі оренди майна з правом викупу сторони погодились, що (п.п.5.2 п. 5 договору) розрахунок готівкою повинен бути оформлений актом прийому грошових коштів. У період з 06.05.2005 року по 10.02.2006 року позивач сплачував відповідачу грошові кошти готівкою. Кожного місяться у підтвердження розрахунку за нежитлові приміщення підвалу підписувались акти прийому -передачі грошових коштів. Крім того, позивач кожного місяця як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа -платник єдиного податку зазначав дані про свої витрати на придбання нежитлових приміщень до Книги обліку доходів і витрат. Слід зазначити, що акти приймання - передачі грошових коштів не суперечать вимогам, що пред'являються до первісних бухгалтерських документів, згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Державний Комітет України з питань регуляторної політки та підприємства у листі № 1678 від 16.03.2005 року також зазначив, що «підприємці -фізичні особи косової книги не ведуть, а також при готівкових розрахунках не використовують бланки прибуткових та видаткових ордерів».
Судова колегія також вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на існування кредитного та іпотечного договорів від 24.06.2004 р., укладених між АБ «Факторіал-Банк»та гр. ОСОБА_1 (позичальник), гр. ОСОБА_2( іпотекодавець), гр. ОСОБА_1 (майновий поручитель), за якими накладено заборону на відчуження, оскільки з листа АБ «Факторіал-Банк»вбачається, що банком була надана відповідачу згода на укладення з позивачем договору оренди майна з правом викупу від 20.04.2005р.
Доводи третьої особи про те, що приміщення зазначені в договорі оренди майна з правом викупу від 20.04.2005р. є предметом справи в Московському районному суді м. Харкова про розподіл сумісного майна, оскільки спірні приміщення є сумісним майном, придбаним під час шлюбу з гр. ОСОБА_2 за час сумісного проживання за сумісні кошти є також необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до укладення договору оренди майна з правом викупу від 20.04.2005р., гр. ОСОБА_3 надала ОСОБА_2 нотаріально посвідчену заяву, якою надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на розпорядження (продаж, обмін, передачу в іпотеку, в оренду) придбаними в період шлюбу за спільні кошти нежитлових приміщень підвалу № 1-15, 20-23, I,II в житловому будинку літ. А-5,розташованих в місті Харків, по проспекту Леніна, будинок 29-А, будь-кому за ціною та на умовах на його розсуд. (т.1, а.с. 39). Вказана заява не визнана недійсною у встановленому законом порядку.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання дійсним договору оренди майна з правом викупу від 20.04.2005р., рішення господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача щодо визнання дійсним договору оренди майна з правом викупу від 20.04.2005р. підлягають задоволенню.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано припинив провадження у справі в частині позовних вимог позивача щодо визнання за СПД ФО ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення підвалу №№ 1-15, 20-23, І, II в житловому будинку літ. „А-5", загальною площею 260,3 кв. м. за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 29-А на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач та відповідач є громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності; спір виник з приводу виконання господарського договору, таким чином, даний спір має вирішуватись виключно господарськими судами.
Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2008 р. по справі 45/485-07 в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення підвалу №№ 1-15, 20-23, І, II в житловому будинку літ. „А-5", загальною площею 260,3 кв. м. за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 29-А слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Як вже зазначалось спірний договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р., за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу, тому в силу ст. 657 Цивільного кодексу України він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.05 2004р., встановлено, що державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Враховуючи, що позивач просив визнати договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р. дійсним і апеляційний господарський суд визнав обґрунтованими вказані позовні вимоги, відповідно до ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України суд наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Однак вказаний договір підлягає також державній реєстрації правочинів. З огляду на те, що спірний договір не був посвідчений нотаріально і позивач ще не мав змоги зареєструвати договір від 20.04.2005 р. відповідно вимог чинного законодавства, судова колегія вважає, що з позовними вимогами про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення підвалу №№ 1-15, 20-23, І, II в житловому будинку літ. „А-5", загальною площею 260,3 кв. м. за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 29-А позивач звернувся до суду передчасно.
Таким чином позовні вимоги позивача про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення підвалу №№ 1-15, 20-23, І, II в житловому будинку літ. „А-5", загальною площею 260,3 кв. м. за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 29-А є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що відповідно до заяви про відмову від позову в частині (вх. № 1632 від 08.02.2008 р.) позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме від вимог щодо зобов'язання першої Харківської державної нотаріальної контори внести інформацію про договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р. до державного реєстру правочинів та зобов'язання КП "Харківське МБТІ" зареєструвати за позивачем право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-15, 20-23, І, II в житловому будинку літ. "А-5", що розташований за адресою м. Харків, пр. Леніна, 29-А, та враховуючи, що відмову від частини позовних вимог було прийнято судом, господарський суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тому рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2008 р. по справі 45/485-07 в цій частині підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2008 р. по справі 45/485-07 частково прийняте при не правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права та підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2008 р. по справі 45/485-07 скасувати частково.
Позовні вимоги задовольнити частково .
Визнати дійсним договір оренди майна з правом викупу від 20.04.2005 р, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
В позовних вимогах про визнання права власності на нежитлове приміщення підвалу 1-15, 20-23, І, ІІ, в житловому будинку літ. А-5, що розташоване за адресою: Харків, пр. Леніна, 29-А відмовити.
В решті рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2008 р. по справі 45/485-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
суддя Камишева Л.М.
суддя Шепітько І.І.
Повний текст постанови підписано 12 червня 2008 року.