РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2012 року Справа № 5019/544/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бучинська Г.Б.
судді Саврій В.А. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі Кнапець М.В.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Житлово-комунального підприємства "Західне" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.04.12 р. у справі № 5019/544/12
за позовом Житлово-комунального підприємства "Західне"
до Товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія "Рівне ТВМ"
про дострокове розірвання договору сервітуту
За участю представників:
позивача - ОСОБА_2 ( довіреність № 432 від 30.05.2012 р. )
відповідача - ОСОБА_3 ( довіреність № 136 від 01.12.2012 р. )
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року у справі №5019/544/12 (суддя Гудзенко Я.О.) в позові Житлово-комунального підприємства «Західне»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Рівне-ТВМ»(далі -відповідач) про дострокове розірвання договору сервітуту -відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами. (арк.справи 28-31).
Рішення господарського суду Рівненської області обґрунтоване наступним.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1)в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2)зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4)із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, для того, щоб у суду були підстави для розірвання договору, необхідна наявність усіх чотирьох умов. В той же час, фактично немає третьої умови для розірвання договору - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.
Прийняття Рівненською міською радою рішення від 27.10.2011 р. № 1309 «Про Методику розрахунку плати за розміщення та експлуатацію телекомунікаційних мереж і обладнання в житлових та нежитлових будівлях комунальної власності міста Рівного і порядок її використання»жодним чином не вплинуло на зменшення цінності отримуваного за договором. Умова договору про оплатність сервітуту залишилась і плата не зменшилась, не збільшилась.
Будь-якої інформації про вже укладені договори сервітуту рішення Рівненської міської ради не містить, отже й не позбавляє жодне з комунальних підприємств права виконувати договори сервітуту.
В рішенні ради не йдеться про те, що договори, які укладалися до його прийняття втрачають чинність або щодо обмеження можливості укладення таких договорів після прийняття рішення. Також позивача не було зобов'язано розірвати вже існуючі договори, зокрема договір №22-С/3х встановлення сервітуту від 01.02.2011 р.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року у справі №5019/544/12 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким позов задоволити повністю (арк. справи 53-56).
Апелянт стверджує, що в порушення вимог ст. 59 ГПК України відповідачем не надіслано копію відзиву з відповідними додатками позивачу. Крім того, в рішенні суду першої інстанції не наведено доказів про надіслання копії відзиву і доданих до нього документів позивачеві.
Неприбуття представника позивача в судове засідання призначене на 25 квітня 2012 року на 14 год. 50 хв. обґрунтовується його зайнятістю в іншому судовому процесі. Враховуючи той факт, що представник позивача не брав участі у розгляді справи судом, а також те, що позивачу не було надіслано копію відзиву та копії доданих до нього документів, апелянт стверджує, що судом порушено принцип рівності перед законом і судом.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції, не надано належної правової оцінки рішенню Рівненської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 1309 «Про Методику розрахунку плати за розміщення та експлуатацію телекомунікаційних мереж і обладнання в житлових та нежитлових будівлях комунальної власності міста Рівного і порядок її використання», що привело до неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи і стало підставою для прийняття незаконного рішення.
Положення ч. 2 ст. 652 ГПК України пов'язують можливість розірвання договору не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ГПК України, при істотній зміні обставин.
В своєму рішенні суд першої інстанції вказує на відсутність третьої умови для розірвання договору - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору.
Позивач зазначає, що з таким висновком суду неможливо погодитись, оскільки за умовами договору №22-С/ЗХ від 1 лютого 2011 року відповідач за право користування каналами, нішами, замоноліченими трубами, трубами-стояками, закладними деталями, шафами для електропроводок в будинках для розміщення технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій оператора з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинку сплачує згідно п. 5.2 Договору, щомісячно, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів в розмірі 1 131.84 грн. в т. ч. ПДВ 188.64 грн.
У той же час, відповідно до положень викладених у Додатку до рішення Рівненської міської ради від 27 жовтня 2011 року №1309 розмір плати за користування місцями для розміщення елементів, пристроїв та телекомунікаційних мереж у будинках та спорудах комунальної власності визначається згідно формули визначеної цим Додатком. Так, прийняте радою рішення не змінює умову оплатності сервітуту, однак кардинально змінює порядок розрахунку та розмір плати за користування місцями для розміщення елементів, пристроїв та телекомунікаційних мереж у будинках та спорудах комунальної власності.
За таких обставин, апелянт вважає, що виконання договору №22-С/ЗХ від 1 лютого 2012 року порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Таким чином суд дійшов хибного висновку про неможливість розірвання договору.
Відповідач надіслав на адресу Рівненського апеляційного суду 29 травня 2012 року відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає вимоги, викладені в апеляційній скарзі, такими, що не підлягають задоволенню, натомість, рішення господарського суду Рівненської області - законним та обґрунтованим (арк. справи 66 ).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 травня 2012 року у справі №5019/544/12 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 30 травня 2012 року (арк. справи 52).
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 30 травня 2012 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник відповідача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
1 лютого 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 22-С/ЗХ встановлення сервітуту (далі - Договір).
Строк дії сервітуту, згідно п.6.1. Договору, встановлюється терміном на три роки.
Відповідно п. 2.1. Договору предметом договору є встановлення сервітуту.
Відповідно до п. 2.2. договору визначено зміст сервітуту, зокрема:
- сервітут полягає у наданні підприємством оператору права користування каналами, нішами, замоноліченими трубами в будинках, які зазначено в додатку №1 до цього договору, трубами-стояками, закладними деталями, шафами для електропроводок в будинках для розміщення, технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій оператора з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцями будинків;
- сервітут полягає у наданні оператору права безперешкодного доступу до технічних засобів телекомунікацій оператора, розташованих біля будинків та в будинках;
- сервітут не надає права користування приміщеннями будинків;
- сервітут не є виключним, він може встановлюватися для інших операторів та/або провайдерів в аналогічному обсязі наданому оператору;
- сервітут є оплатним. Оператор здійснює оплату за надане підприємством право на умовах, що визначені договором.
Згідно з п. 8.4 договору у випадку, якщо за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору, жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати договір, дія договору продовжується на той самий строк на тих самих умовах.
Тобто, договір вважається чинним до 01.02.2014 р.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що предметом позову є дострокове розірвання договору встановлення сервітуту від 01.02.2011 року на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 652 Цивільного Кодексу України (на підставі якої пред'явлено позов) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною та за наявності одночасно чотирьох умов при істотній зміни обставин.
При цьому, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Позивач в основу обґрунтування своїх позовних вимог про дострокове розірвання договору № 22-С/ЗХ встановлення сервітуту у зв'язку з істотною зміною обставин покладає рішення Рівненської міської ради № 1309 від 27.10.2011р. «Про Методику розрахунку плати за розміщення та експлуатацію телекомунікаційних мереж і обладнання в житлових та нежитлових будівлях комунальної власності міста Рівного і порядок її використання»(далі -Рішення), яким вирішено: - затвердити Методику розрахунку плати за розміщення та експлуатацію телекомунікаційних мереж і обладнання в житлових та нежитлових будівлях комунальної власності м. Рівного згідно з додатком; - визначити житлово-комунальне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Галузеве»головним комунальним підприємством з моніторингу та координації робіт з прокладання телекомунікаційних мереж і діяльності з надання послуг населенню суб'єктами господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій, а також з контролю за цими роботами та діяльністю.
Також даним рішенням доручено житлово-комунальному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству «Галузеве»розробити та здійснювати ведення бази даних телекомунікаційних мереж у місті Рівному, укладати договори на розміщення технічних пристроїв та мереж із суб'єктами господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій.
Методикою розрахунку плати за розміщення та експлуатацію телекомунікаційних систем, що є додатком до Рішення № 1309 від 27.10.2011р., зокрема п. 2 Методики, встановлено порядок визначення такої плати.
Отже, основною підставою для розірвання договору позивач визначає той факт, що ЖКСПРБ «Галузеве»визначено Рішенням головним комунальним підприємством з моніторингу та координації робіт з прокладання телекомунікаційних мереж і діяльності з надання послуг населенню суб'єктами господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій.
Водночас апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане рішення не є достатньою підставою для розірвання договору від 01.02.2011р, оскільки зі змісту договору не вбачається, що його укладення пов'язане з будь-яким рішенням органу місцевого самоврядування.
Тобто оцінюючи даний договір, суд виходить з того, що його укладення відбулося між двом господарюючими суб'єктами, зміст якого становлять умови, визначені угодою сторін. Разом з тим умовами даного правочину не визначено, що підставою для його укладення є рішення органу місцевого самоврядування.
При цьому позивачем не доведено, що у зв'язку з прийняттям Рішення № 1309 у нього відсутні можливості для виконання умов вже укладених договорів. В судовому засіданні з'ясовувалося, чи вибули з користування позивача канали, ніші, замонолічені труби в будинках, які зазначено в додатку №1 до договору, труби-стояки, закладні деталі, шафи для електропроводок, що є предметом договору сервітуту, та що б унеможливило виконання ЖКП «Західне»умов договору, що відображено в протоколі судового засідання від 30.05.2011р. Представник позивача пояснив, що дані об'єкти на даний час перебувають у нього на балансі та з його розпорядження не вибували.
А відтак відсутні підстави стверджувати, що прийняття рішення № 1309 призвело до зміни тих обставин, на які сторони розраховували при укладенні договору.
При цьому суд критично оцінює твердження скаржника, що з прийняттям рішення № 1309 телекомунікаційні провайдери повинні укладати договори виключно з ЖКСРБП «Галузеве», при цьому нав'язування укладення інших договорів з комунальними організаціями, які мали такі повноваження раніше, є порушенням закону, оскільки в даному випадку спір стосується вже укладеного та діючого договору, який є чинним на даний час та не визнаний недійсним в установленому законом порядку.
Також суд не бере до уваги посилання скаржника на неможливість отримання з відповідача оплати за умовами договору, оскільки безпосередньо Рішення № 1309 не містить заборонюючих чи обмежуючих умов для інших комунальних підприємств в частині виконання вже укладених договорів.
Також не заслуговують на увагу, на думку суду, твердження позивача, що відповідно до положень, викладених у Додатку до рішення Рівненської міської ради від 27 жовтня 2011 року №1309, розмір плати за користування місцями для розміщення елементів, пристроїв та телекомунікаційних мереж у будинках та спорудах комунальної власності визначається згідно формули, визначеної цим Додатком, тому прийняте радою рішення не змінює умову оплатності сервітуту, однак кардинально змінює порядок розрахунку та розмір плати за користування місцями для розміщення елементів, пристроїв та телекомунікаційних мереж у будинках та спорудах комунальної власності, у зв'язку з наступним.
За умовами п. 5.2 договору №22-С/ЗХ від 1 лютого 2011 року відповідач за право користування каналами, нішами, замоноліченими трубами, трубами-стояками, закладними деталями, шафами для електропроводок в будинках для розміщення технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій оператора з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинку сплачує щомісячно, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 1 131.84 грн. в т. ч. ПДВ 188.64 грн.
Тобто плата за користування об'єктом сервітуту встановлювалася в сталій сумі.
П. 5.3 договору передбачено, що порядок та умови оплати може бути змінено за взаємною згодою сторін, але не більше рівня інфляції за минулий рік.
Отже, умовами договору розмір плати за користування не пов'язувався з рішенням органу місцевого самоврядування та не визначався останнім, а встановлювався виключно домовленістю сторін. Також у договорі сторонами передбачено можливість внесення змін до порядку та умов оплати. Водночас матеріалами справи не підтверджено звернення позивача з пропозицією внесення змін до існуючого договору в частині плати за надання позивачем права, визначеного п. 2.2 договору, згідно затвердженої рішенням Методики, а відтак суд вважає, що скаржником не доведено належними доказами, що виконання договору №22-С/ЗХ від 1 лютого 2012 року порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При цьому суд звертає увагу на те, що прийняття радою рішення № 1309 жодним чином не вплинуло на зменшення цінності отримуваного за договором.
Також суд враховує, що умовою п. 7.1 договору від 01.02.2011р. передбачено можливість будь-якої зі сторін вимагати дострокового розірвання договору при невиконанні його умов.
Водночас позивачем не наведено доказів на підтвердження порушення відповідачем умов договору.
Суд також не бере до уваги заперечення позивача щодо неналежної оцінки листа № 849 від 22.12.2011р., оскільки звернення ЖКП «Західне»з листом щодо припинення умов договору не є правовою підставою для його розірвання, а тому не може слугувати належним доказом у даному спорі.
Скаржник в апеляційній скарзі вказує на порушення судом принципу рівності, що виявляється у ненадісланні відповідачем копії відзиву на адресу позивача, а також відсутністю представника останнього в судовому засіданні.
Водночас у відповідності до вимог ст.. 59 ГПК надіслання відзиву суду та його копії позивачу є правом відповідача, а не обов'язком. Разом з тим, ст.. 22 ГПК України визначено право сторін знайомитися з матеріалами справи, а тому діями відповідача та суду не порушені права позивача як сторони у справі.
Щодо неможливості забезпечити явку представника в судове засідання суд зазначає наступне. В матеріалах справи відсутні належним чином обґрунтовані клопотання про відкладення розгляду справи, подані позивачем суду першої інстанції. Разом з тим зайнятість представника в іншому судовому засіданні не розцінюється судом як належний доказ неможливості забезпечити явку представника, оскільки у відповідності до ст.. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарських судах ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, зокрема керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреностями. Позивачем не надано доказів неможливості забезпечити явку керівника підприємства чи інших представників в судове засідання.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, позивачем не визначено випадків, встановлених договором або законом, та/або істотності порушення договору відповідачем, як вимагається нормою ст. 651 ЦК України, не встановлено обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов при істотній зміні обставин, визначених нормою ч. 2 ст. 652 ЦК України, що є необхідною передумовою для розірвання спірного договору.
З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства "Західне" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.04.2012 року у справі №5019/544/12 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Рівненської області від 25.04.12 р. у справі №5019/544/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 5019/544/12 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.