АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1392/2012

Головуючий по 1-й інстанції Троцька А.І.

Суддя-доповідач: Бутенко С. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Панченко О.О.,

при секретарі Рибак О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування Київської районної у м. Полтаві ради, Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Полтавській області про надання дозволу на виїзд дитини за межі України.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб між сторонами розірвано, вони проживають окремо, неповнолітня ОСОБА_4 проживає із матір'ю - позивачкою по справі.

30 березня 2011 року позивачка звернулась до відповідача з письмовою вимогою про надання дозволу на виїзд дитини за межі України, не зазначаючи при цьому відомості про країну виїзду та період перебування в ній.

Не одержавши згоди відповідача, позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить ухвалити судове рішення, яким дозволити виїзд неповнолітньої ОСОБА_4 за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 терміном до досягнення дитиною 18 років.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції вірно керувався нормами ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, згідно яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст.ст. 1-4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Отже, дозвіл на виїзд за кордон неповнолітнього громадянина України за рішенням суду може бути надано лише за відсутності згоди одного з батьків.

Судом першої інстанції правильного встановлено, що вимога відповідача надати інформацію щодо держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, яка не була надана позивачкою, не є відмовою у наданні згоди на виїзд дитини за кордон.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовою в зв'язку з цим у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С. Б. Бутенко

Судді: