АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/732/2012
Головуючий по 1-й інстанції Яковенко Н.Л.
Суддя-доповідач: Бутенко С. Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Бутенко С.Б.
Суддів: Прядкіної О.В., Дорош А.І.
при секретарі Рибак О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року
по справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 5» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання ордеру недійсним, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року вказаний позов задоволено частково.
Визнано недійсним ордер № 384 від 21 листопада 2001 року на житлову площу в гуртожитку по АДРЕСА_1 серії КО № 252979, виданий на ім'я ОСОБА_1.
Виселено ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2, 2004 року народження, з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3 НОМЕР_4 НОМЕР_5 НОМЕР_6 НОМЕР_7 в гуртожитку по АДРЕСА_1 з наданням житлової площі в кімнаті № НОМЕР_8 площею 19,1 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3 НОМЕР_8, НОМЕР_4 НОМЕР_5 НОМЕР_6 НОМЕР_7 в гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційних скаргах відповідачами ставиться питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, в зв'язку із порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в справі доказами, що будинок АДРЕСА_1 є гуртожитком, порядок надання жилої площі в якому визначено ст.ст. 128-131 ЖК України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. № 208, що підлягає застосуванню у відповідності до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
Згідно ст. 128, 129 ЖК України, п.п. 9-12 Примірного положення про гуртожитки, житлова площа в гуртожитку надається в порядку черговості за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету, на підставі якого адміністрація видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. При одержанні ордера пред'являються паспорти всіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.
Судом вірно встановлено, що оскаржуваний ордер № 384 на жилу площу в гуртожитку № 252979 серії КО від 21 листопада 2001 року на зайняття лівої секції 1 поверху, що включає кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3 НОМЕР_8, НОМЕР_4 НОМЕР_5 НОМЕР_6 НОМЕР_7 загальною площею 151,5 кв.м., було видано на ім'я ОСОБА_1 в порушення встановленого порядку керуючим санацією ВАТ «Полтавахіммаш», який згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не був наділений відповідними повноваженнями, а отже, у відповідачів не виникло право користування даними жилими приміщеннями.
Гуртожиток по АДРЕСА_1 не увійшов до статутного фонду ВАТ «Полтавахіммаш» в процесі приватизації та підлягав передачі у комунальну власність територіальної громади міста у порядку,
передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 року № 147/98-ВР (із змінами та доповненнями). До того часу на товариство покладався обов'язок щодо збереження даного майна відповідно до Цивільного кодексу України.
За рішенням п'ятдесят сьомої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 28 вересня 2010 року «Про прийняття до комунальної власності міста гуртожитку по АДРЕСА_1 від ВАТ «Полтавахіммаш» та акту прийому-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 14 жовтня 2010 року даний гуртожиток прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Полтави та передано на баланс КП «ЖЕО № 5».
Заперечуючи проти рішення місцевого суду апелянти послались на відсутність у позивача повноважень на ведення справи та пропущення процесуального строку звернення до суду.
Судова колегія не погоджується з такими доводами з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 11-16 ЦК України, ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статуту Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 5» Полтавської міської ради, затвердженого рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 28 жовтня 2008 року, дане підприємство є юридичною особою, засноване на комунальній власності територіальної громади м. Полтави та має відповідні повноваження щодо забезпечення утримання та схоронності переданого на баланс житлового фонду міської ради з правом бути позивачем і відповідачем в судах загальної та спеціалізованої юрисдикції.
Полтавська міська рада як власник житлового фонду була залучена до участі в справі в якості третьої особи, її представник підтримав позовні вимоги КП «ЖЕО № 5» та підтвердив в суді першої та апеляційної інстанції право позивача на звернення до суду із вказаним позовом.
За загальними правилами ст.ст. 256-261 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач міг довідатись про порушення права, що підлягає судовому захисту, з моменту передачі спірного житла до комунальної власності територіальної громади м. Полтави, а отже, на момент звернення до суду з даним позовом позовна давність не сплинула.
Лише сплив строку позовної давності зобов'язує особу до вчинення процесуальних дій щодо його поновлення та вирішення судом відповідного питання, а відтак доводи апелянтів про вирішення місцевим судом спору без поновлення процесуального строку не приймаються колегією суддів до уваги.
Посилання апелянтів на ст. 262 ЦК України в спірних правовідносинах є безпідставним.
Встановивши, що оскаржуваний ордер № 384 було видано в порушення порядку і умов надання жилих приміщень в гуртожитках, суд першої інстанції законно та обґрунтовано визнав даний ордер недійсним та таким, що не надає відповідачам правових підстав до вселення та користування спірними жилими приміщеннями.
Відсутність рішення компетентного органу про надання вказаної жилої площі в гуртожитку свідчить про самоправність дій відповідачів та є підставою для їх виселення згідно ст. 116 ЖК України без надання їм іншого жилого приміщення. Тривалість користування самоправно зайнятими жилими приміщеннями, внесення коштів за користування ними не породжує у відповідачів будь-яких прав на спірну жилу площу в гуртожитку.
Оскільки, як встановлено місцевим судом, відповідачка ОСОБА_1 вселилась в гуртожиток по АДРЕСА_1 у 1998 році, що ніким по справі не оспорюється, та має право на вселення в займане жиле приміщення своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за неможливістю переселення до приміщення, яке вона раніше займала, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про виселення останніх з наданням іншого жилого приміщення, яке відповідає вимогам ч. 2 ст. 114 ЖК України, п. 12 Примірного положення про гуртожитки.
Правила ст. 125 ЖК України, на що послалась апелянт ОСОБА_1, та відповідно ст. 132 ЖК України на спірні правовідносини не поширюються.
Вирішення місцевим судом справи у відсутність відповідачів не призвело до неправильного вирішення справи та не є підставою для скасування або зміни рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Наведені в апеляційних скаргах доводи висновків суду не спростовують.
Рішення місцевим судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: С. Б. Бутенко
Судді: