ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. | № 7/237-16/71 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2005р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОВА СПІЛКА” до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про визначення правової природи договору та стягнення сум |
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У травні 2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗОВА СПІЛКА” пред’явило в господарському суді позов до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 38484,50 грн., що складають вартість нерозподіленого природного газу, які були передані позивачем відповідачу для транспортування через його газотранспортну систему в квітні 2003р.
У подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги і просив суд визначити правову природу угоди №11-297 від 27.03.2003р. та норми цивільного законодавства України, які регулюють дану угоду.
Крім того, позивач подав заяву про зміну підстав позову та про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого газу в сумі 45596,29 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2005р. (суддя Ярмак О.М.) позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 45596,29 грн. основного боргу. В решті позовних вимог було відмовлено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2005р. (судді Зеленін В.О. –головуючий, Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2005р. змінено, провадження у справі за позовом про тлумачення угоди сторін від 27.03.2003р. №11-297 припинено, в іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2005р. та рішення господарського суду м. Києва 04.07.2005р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
У справі оголошувалась перерва з 25.10.2006р. на 01.11.2006р.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення вартості нерозподіленого природного газу на суму 45596,29 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем договору №11-297 від 27.03.2003р.
Крім того, позивач заявив вимогу і про визначення правової природи згадуваного договору.
У подальшому позивач змінив підставу позову і просив стягнути уточнену суму, як безпідставно набуту, виходячи з положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині заявленої вимоги про визначення правової природи вказаного договору.
Разом з тим суд другої інстанції переглядаючи справу обґрунтовано змінив судове рішення в цій частині і припинив провадження у справі, так як заявлений позов в обумовленій частині не відповідав способу судового захисту.
Щодо прийнятих судових рішень в решті пред’явленого позову, то з ним погодитись не можна виходячи з наступного.
Як наведено вище, спір виник між сторонами з договору №11-297 від 27.03.2003р. зі строком дії до 31.12.2003р.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
За приписом ст.653 цього ж Кодексу у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняється.
Таким чином, сам по собі сплив строку дії договору не припиняє зобов’язання за договором.
Як видно з матеріалів справи і не заперечувалося сторонами, укладений ними договір не розривався.
Суд на зазначене належної уваги не звернув і не з’ясував до кінця природу спірних правовідносин, а звідси і питання про те, чи регулюються вони Главою 83 Цивільного кодексу України.
При цьому, за зміненою підставою позову ТОВ “Газова спілка” посилалась на ст. 1212 ЦК України.
Про те вказана норма закону передбачає низку обставин для повернення безпідставно набутого майна.
Позивач же не зазначив, з якою обставиною він пов’язував повернення безпідставно набутого майна.
Не з’ясував суд і те, за наявності яких умов, при доведеності позову, можливе стягнення саме коштів, якщо спір виник з приводу нерозподіленого обсягу природного газу.
Водночас, як посилався відповідач, позивач порушив умови п. 3.7 вказаного договору: не узгоджувались зміни місячного обсягу подачі газу в газотранспортну систему з ним, як виконавцем за договором, так і зі споживачами, для приведення обсягу споживання газу до рівня зазначеного в розподілі.
Спірний обсяг газу міг отримати споживач, який не був задіяний у розподілі газу за квітень 2003р., інформація щодо яких та обсягів газу обліковується і зберігається в ДК “Укртрансгаз”.
Суд цих суттєвих обставин, на які посилався відповідач, не перевірив і оцінки не дав, тоді як вони мають значення для вирішення спору.
Отже, ухвалені судові рішення в обумовленій частині визнати законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з’ясувати ретельно дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача і вирішити спір відповідно до встановленого та вимог закону.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2005р. та рішення господарського суду м. Києва 04.07.2005р. в частині вирішення позову про стягнення 45596,29 грн. скасувати і в цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
В решті постанову суду другої інстанції залишити без змін
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук