ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 р. | № 5/595 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І., |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “КВС - Україна” |
на постанову | від 17.08.2006 |
Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Полтавської області № 5/595 |
за позовом | ТОВ “КВС - Україна” |
до | СФГ “Веселка” |
про | стягнення 7950 грн. |
за участю представників сторін:
- позивача Хекала О.О.
- відповідача Юхимовича В.Ф., Корнієнко В.О.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.04.2006 у справі № 5/595 (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2006 (у складі головуючого судді Рибченка А.О., суддів Мельника С.М., Зеленіної Н.І.), в задоволенні позовних вимог ТОВ “КВС - Україна” до СФГ “Веселка” про стягнення 7950 грн. заборгованості за поставлене насіння кукурудзи відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що договір поставки, на який в позові посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, є неукладеним, оскільки відсутні докази про узгодження сторонами будь-яких умов такого договору.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ “КВС - Україна” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує посиланням на безпідставне звільнення судом відповідача від зобов’язання оплатити в повному обсязі прийнятий товар, факт отримання якого не заперечений.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, позивач - ТОВ “КВС –Україна” - свої позовні вимоги обґрунтував існуванням усної домовленості про укладення договору № 25/07-КК-КМ від 01.03.2004 поставки насіння кукурудзи в кількості та за ціною, що вказані у видатковій накладній № VIN 0327 від 17.03.2004.
Свідченням укладення такого договору позивач вважає факт здійсненої відповідачем - СФГ “Веселка” - передоплати за товар в сумі 7950 грн. платіжним дорученням № 1 від 10.02.2004 та отримання ним за видатковою накладною № VIN 0327 від 17.03.2004 за довіреністю серії ЯАХ № 381300 від 17.03.2004, виданою на ім'я Корнієнко Віри Олексіївни, насіння кукурудзи в кількості 2650 кг на суму 15900 грн.
Як вказує позивач, існування між сторонами правовідносин з договору поставки № 25/07/-КК-КМ від 01.03.2004 підтверджується посиланням на вказаний договір відповідачем у своїй претензії № 16 від 22.11.2004 з вимогою відшкодувати збитки в сумі 120000 грн., завдані йому невідповідністю товару, отриманого за цим договором, сертифікаційним вимогам.
На вказану претензію позивач надав відповідь в листі за № 24/180-хо від 26.11.2004, в якій відхилив претензійні вимоги відповідача як необґрунтовані та безпідставні, і, в свою чергу, пред'явив вимогу оплатити решту вартості отриманого товару в сумі 7950 грн. до 01.12.2004, однак, відповідач своїх зобов’язань в порушення вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України не виконав.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не подані, докази направлення відповідачеві і підписання ним договору. Крім того, під час розгляду справи встановлено, що, дійсно, СФГ “Веселка” 17.03.2004 згідно доручення ЯАХ № 381300 від 17.03.2004 через Корнієнко В.О. одержало 2650 кг насіння кукурудзи за видатковою накладною № VIN 0327 від 17.03.2004, однак, через сумніви щодо відповідності насіння сортовому свідоцтву, представник відповідача в зазначеній накладній свій підпис не поставив, що підтверджується висновком експерта Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центру “Експол”, відповідно до якого підпис у видатковій накладній № VIN 0327 від 17.03.2004 від імені Корнієнко В.О. виконано не нею, а іншою особою.
Судами попередніх інстанцій також встановлений факт невідповідності одержаного відповідачем насіння кукурудзи сортовому свідоцтву № 590 від 17.03.2004, на користь чого свідчать розбіжності у відомостях цього свідоцтва та видаткової накладної № VIN № 0327 від 17.03.2004 щодо визначення “партії” (у свідоцтві чітко зазначено - Х-10/2, у накладній - Х-1/2, причому, цифра «1»проставлена рукою на підтерте місце).
Отже, відсутні будь-які докази про домовленість сторін, в т.ч. усну, про поставку конкретної партії насіння кукурудзи за певною ціною і в обсязі на відповідну суму.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що договір поставки, на який посилався позивач як на підставу своїх вимог, не укладався.
Відповідно до приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття цієї пропозиції (акцепту) іншою стороною.
Оскільки сторони не домовились щодо усіх істотних умов договору поставки, він не може бути підставою для виникнення будь-яких зобов'язань, в т.ч., як вважає позивач, зобов'язання відповідача по оплаті 50% решти вартості отриманої продукції.
Колегія суддів зазначає, що здійснення відповідачем попередньої оплати в сумі 7950 грн. і поставка позивачем насіння кукурудзи не є доказом виконання сторонами зобов’язань усного договору про попередню сплату саме 50 % його вартості і поставку зерна саме тієї партії, за тією ціною і на ту суму, щодо яких відповідно сторони не домовились, адже, позивач не довів будь-якими доказами надсилання на виконання вимог ст. 641 ЦК України оферти до відповідача з обов’язковим вмістом істотних умов майбутнього договору, тому сплата відповідачем 7950 грн. за насіння кукурудзи “Консул” платіжним дорученням №1 від 10.02.2004, в якому також не вказано про умови такої оплати, не може вважатись повним і безумовним акцептом у розумінні ст. 642 ЦК України.
Посилання скаржника на обов’язок відповідача оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття відповідно до вимог ст. 692 ЦК України не приймається до уваги колегії суддів, оскільки, як зазначено вище, відсутні докази укладення договору, а, отже, і домовленості сторін щодо ціни товару, втім, сплата відповідачем суми 7950 грн. не є свідченням оплати лише 50%, а не повної ціни товару.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Наведене свідчить про те, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2006 у справі господарського суду Полтавської області № 5/595 залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ “КВС - Україна” залишити без задоволення.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Бакуліна С.В.
Глос О.І.