ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. | № 4/180-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління “Вінницяградобуд” на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року у справі № 4/180-05 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління “Вінницяградобуд” до приватного багатопрофільного малого підприємства “Потік” про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління “Вінницяградобуд” звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного багатопрофільного малого підприємства “Потік” про стягнення 12072,44 грн., з яких 10896 грн. –борг за підрядні роботи, 1176,44 грн. –пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1 від 4 серпня 2004 року в частині розрахунків за надані послуги.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21 березня 2006 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1749,60 грн. боргу за підрядні роботи, передбачені кошторисом, та судові витрати. В іншій частині в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін, вказуючи на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 4 серпня 2004 року сторонами укладено договір № 1 на будівництво прибудови до діючого цеху комплексної переробки зерна для населення в смт. Вороновиця по вул. Жовтнева, 25.
31 серпня 2004 року сторонами підписано акт № 1 приймання виконаних робіт за серпень 2004 року, відповідно до якого позивач виконав роботи на загальну суму 19617,60 грн.
1 жовтня 2004 року позивачем складено та підписано акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2004 року на суму 24878,40 грн. Вказаний акт відповідачем не підписаний з мотивів включення до нього робіт, не обумовлених договором, без погодження відповідача.
На виконання умов договору відповідач за виконані позивачем роботи здійснив розрахунки на загальну суму 33600 грн.
Як вбачається з висновку № 437 від 25 січня 2006 року судової будівельно-технічної експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз фактичні обсяги та вартість виконаних робіт становлять 47198,40 грн.
Перевищення обсягу і вартості робіт проти погоджених в кошторисі складає 11848,80 грн.
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 1749,60 грн. та, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, попередні судові інстанції виходили з вимог ст.ст. 844, 875, 877 Цивільного кодексу України та того, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про необхідність проведення додаткових підрядних робіт. Позивач не довів необхідність негайних дій в інтересах замовника, зокрема, в зв’язку з тим, що зупинення робіт могло призвести до загибелі чи пошкодження об’єкту будівництва.
Судами зазначено, що кошторис, складений позивачем і погоджений сторонами, є приблизним.
Виходячи з вимог ст.ст. 632, 639, 654 Цивільного кодексу України, попередні судові інстанції зазначили, що повідомлення про необхідність виконання робіт, не обумовлених в кошторисі, на суму 11848,80 грн. повинно було бути здійсненим позивачем у письмовій формі. Крім того, сторони повинні були укласти письмову додаткову угоду про внесення змін в договір щодо найменування, обсягу, вартості раніше погоджених робіт, чого сторонами зроблено не було.
Разом з тим, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають в зв’язку з їх необґрунтованістю, оскільки позивачем не визначено, яка норма закону встановлює в даному випадку обов’язок відповідача сплатити пеню у разі невиконання ним грошових зобов’язань, а договором № 1 від 4 серпня 2004 року такий обов’язок не обумовлений.
Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав лише для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління “Вінницяградобуд” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 21 березня 2006 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року у справі № 4/180-05 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.