ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. | № 40/248 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2006 року у справі № 40/248 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія” до товариства з обмеженою відповідальністю “Шелдон” та державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” про визнання недійсним договору, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Енергія” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Шелдон” про визнання недійсним договору № 3 від 14 січня 2005 року про відступлення права вимоги, посилаючись на його невідповідність вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16 травня 2005 року про порушення провадження у справі до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено державне підприємство “Сімферопольський виноробний завод”.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 7 червня 2005 року державне підприємство “Сімферопольський виноробний завод” залучено до участі у справі в якості другого відповідача.
17 вересня 2005 року позивачем подано пояснення до позову, в якому позовні вимоги доповнено вимогою про відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваного договору, тобто про визнання факту існування боргу державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” перед позивачем в сумі 300000 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11 листопада 2005 року позов задоволено частково. Визнано недійсним на підставі ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України договір уступки права вимоги № 3 від 14 січня 2005 року. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2006 року рішення місцевого суду скасовано. В позові про визнання недійсним договору № 3 від 14 січня 2005 року відмовлено. В частині позовних вимог про визнання факту існування боргу державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” перед позивачем в сумі 300000 грн. провадження у справі припинено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при її прийнятті, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору № 3 від 14 січня 2005 року про уступку права вимоги, укладеного між позивачем в якості первісного кредитора, товариством з обмеженою відповідальністю “Шелдон” в якості нового кредитора та державним підприємством “Сімферопольський виноробний завод” в якості боржника, місцевий господарський суд, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, виходив з того, що даний договір підписано від імені позивача директором Гутник І.С. та скріплено печаткою товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія”. Проте, відповідно до висновків експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6483 від 9 серпня 2005 року та № 6484 від 23 серпня 2005 року підпис від імені Гутник І.С. в графі “Первісний кредитор” на останньому аркуші договору № 3 від 14 січня 2005 року виконано не Гутник І.С., а іншою особою; відтиск печатки від імені товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія” нанесений не кліше печатки даного товариства, а іншим кліше печатки з аналогічним змістом.
Даний висновок місцевого суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.
Разом з тим, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов в частині визнання факту існування боргу державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” перед позивачем в сумі 300000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки дана вимога є зміною і предмету і підстав позову. Судом зазначено, що реституційним наслідком визнання недійсності угоди про уступку права вимоги не може бути визнання факту існування боргу, так як існування боргу має бути підтверджено первинними бухгалтерськими документами та має бути предметом доказування у справі про стягнення коштів з державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” на користь позивача. Будь-яких доказів, що підтверджують виконання сторонами оспорюваного договору суду не надано, а тому підстави щодо застосування наслідків визнання угоди недійсною відсутні.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції та, приймаючи нове рішення про відмову в позові в частині визнання договору № 3 від 14 січня 2005 року недійсним, апеляційна інстанція виходила з того, що ідентичність підпису в значній мірі залежить від психологічного настрою, стану здоров’я особи, технічних обставин, за яких він здійснювався тощо. Підписи Гутник І.С. на оспорюваному договорі та на наданих експерту зразках розбіжностей не містять. Експертні зразки відтиску та відтиск печатки на договорі здійснений із застосування різних мастичних матеріалів як по кольору, так і по інтенсивності нанесення, розділовий знак у формі зірочки на експертних зразках та на клопотанні про призначення судової експертизи також відрізняються. Розбіжності, вказані експертом пізніше, не могли бути підставою для сумніву державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” у дійсності угоди, підписаної керівниками двох інших сторін та, зважаючи на існуючу між сторонами практику, державне підприємство “Сімферопольський виноробний завод” мало всі підстави сприймати оформлення договору належним. Крім того, в кримінальному порядку дані обставини не досліджувались, печатка позивача не змінювалась, товариство продовжує її використовувати в господарській діяльності.
Проте, з вказаним висновком апеляційного господарського суду погодитись не можна, оскільки він прийнятий з порушенням норм процесуального права та не базується на наявних у справі матеріалах та належних і допустимих доказах. Поставивши під сумнів висновки експерта у справі, суд другої інстанції дійшов зазначеного висновку без спеціальних знань та без застосування спеціального обладнання.
Висновок апеляційного господарського суду про необхідність припинення провадження у справі в частині визнання факту існування боргу державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” перед позивачем в сумі 300000 грн., оскільки ця вимога кореспондується з вимогою про стягнення 300000 грн., що була предметом розгляду господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-22/15882-04, за результатами розгляду якого 16 грудня 2004 року винесено рішення про стягнення з державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія” суми в розмірі 300000 грн., –є законним, обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору № 3 від 14 січня 2005 року підлягає скасуванню, а в частині припинення провадження у справі стосовно позовної вимоги щодо визнання факту існування боргу державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод” перед позивачем в сумі 300000 грн. –залишенню без змін.
Рішення господарського суду м. Києва від 11 листопада 2005 року в частині визнання договору № 3 від 14 січня 2005 року недійсним підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2006 року у справі № 40/248 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору № 3 від 14 січня 2005 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 11 листопада 2005 року в даній частині залишити в силі.
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2006 року залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.