АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Сенчук А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_3, та

представника відповідача, АТ "Одесагаз", - Блонського О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 січня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про визнання дій щодо нарахування заборгованості неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості,

в с т а н о в и л а:

16 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона є власником жилого будинку АДРЕСА_1. У відповідності з робочим проектом (узгодженим з ВАТ "Одесагаз") в 1999 року була здійснена газифікація жилого будинку з метою приготування їжі і для опалення будинку. 03 січня 2000 року в будинку був встановлений газовий лічильник № 00028055, 05 травня 2006 року між нею та ВАТ "Одесагаз" був укладений договір про надання послуг з газопостачання та відкрито особистий рахунок № 047671 і видано розрахункову книжку. Відповідно до зазначеного договору виконавець - ВАТ "Одесагаз", повинен надавати послуги з газопостачання, а вона як споживач повинна сплачувати зазначені послуги за встановленим тарифом, який залежить від кількості споживання природного газу. 11 лютого 2011 року вона отримала повідомлення від ВАТ "Одесагаз", згідно якого її борг перед відповідачем станом на 11 лютого 2011 року складає 6 377 грн. У зв'язку із тим, що повідомлення містило погрозу відключення жилого будинку від газопостачання (взимку), вона змушена була оплатити цю суму. Після з'ясовування підстави нарахування вказаної суми їй стало відомо, що ця сума була донарахована за 2010 рік внаслідок застосування до неї тарифу, який застосовується лише при обсязі споживання газу понад 6000 куб.м. Вона вважає, що нарахування їй неіснуючої заборгованості було здійснено відповідачем внаслідок неналежного визначення газопостачальною організацією обсягу та ціни спожитого нею природного газу.

Так, відповідно до Постанови НКРЕ України № 1239 від 25 жовтня 2008 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2008 року за №1088/15779 (із відповідними змінами та доповненнями), роздрібні ціни на природний газ, який використовується для потреб населення диференціюються в залежності від обсягу спожитого газу. За умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 6000 куб.м на рік ціна 1 куб.м. за наявності газових лічильників становить 73, 20 грн., за відсутності газових лічильників - 80,52 грн. За умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 12 000 куб.м на рік ціна 1 куб.м. природного газу за наявності газових лічильників становить 149, 88 грн., за відсутності газових лічильників - 164, 82 грн. З 13 липня 2010 року за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 6000 куб.м. на рік ціна 1 куб.м. за наявності газових лічильників становить 109, 8 грн., за відсутності газових лічильників - 120,78 грн. За умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 12000 куб.м на рік ціна 1 куб.м. природного газу за наявності газових лічильників становить 224,82 грн., за відсутності газових лічильників - 247, 32 грн. У відповідності до п. 10 "Правил надання населенню послуг з газопостачання", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року, розрахунок для населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. (абз. 1). Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу використання природного газу (зафіксованого на особових рахунках споживача) у попередньому році (абз.2). Газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році (абз.9). Визначення річного обсягу використання природного газу здійснюється шляхом додавання обсягу використаного природного газу згідно з показниками лічильника з початку попереднього року до зняття показників лічильника у грудні попереднього року та розрахункового обсягу використання природного газу за необліковані дні грудня у разі не зняття показників лічильника газу газопостачальним підприємством станом на 1 січня (абз. 12 п. 10). Розрахунковий обсяг використання природного газу за необліковані дні грудня розраховується як різниця між контрольними зняттями показників лічильника газопостачальним підприємством у січні поточного року та грудні попереднього року, що помножена на кількість днів, не облікованих до 1 січня поточного року, та поділена на кількість днів між зазначеними контрольними зняттями показників лічильника. Згідно абз. 13 п. 32 Правил, газопостачальна організація зобов'язана проводити не менше ніж один раз на шість місяців контрольне зняття показань лічильників газу у споживачів відповідно до затверджених графіків. Вона стверджувала, що показання лічильника за 2010 рік в порушення п. 10 Правил та п. 6.2.11 Договору, були зняті ВАТ "Одесагаз" лише 18 січня 2011 року, що привело до завищення обсягу спожитого позивачкою в 2010 р. природного газу (6 130 куб. м. замість реально спожитих згідно показанням лічильника станом на 01 січня 2011 року 6 000 куб. м.) і застосуванню щодо неї іншого, більш високого тарифу. Згідно п. 6.2.5 Договору від 05 травня 2006 року ВАТ "Одесагаз" зобов'язаний видавати розрахункові книжки споживачу природного газу, де останній відмічає показники газового лічильника. Згідно п. 6.2.11 Договору від 05 травня 2006 року ВАТ "Одесагаз" зобов'язаний проводити не рідше ніж один раз на шість місяців контрольне зняття показань лічильників газу.

28 лютого 2011 року вона звернулась до ВАТ "Одесагаз" із заявою про здійснення перерахунку, але рішенням комісії по спірних питань від 15 березня 2011 року їй було відмовлено в проведенні перерахунку. Після цього вона звернулась із скаргою до Одеського обласного управління із захисту прав споживачів та отримала відповідь про те, що дії ВАТ "Одесагаз" незаконні, і відповідачу було приписано здійснити перерахунок.

Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_2 просила суд визнати дії ВАТ "Одесагаз" щодо нарахування заборгованості в сумі 6 377 грн. за спожитий природний газ неправомірними, визнати дії ВАТ "Одесагаз" щодо безпідставного встановлення кількості використаного газу станом на 01 січня 2011 року неправомірними, зобов'язати ВАТ "Одесагаз" здійснити перерахунок використання природного газу станом на 01 січня 2011 року, виходячи із обсягу спожитого природного газу в обсязі 6 000 куб.м.

Представник відповідача, ПАТ "Одесагаз" проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що розрахунок кількості спожитого газу проводився згідно встановленої методики. Позивачка здійснювала оплату за спожитий газ не регулярно, а також не за фактичним обсягом споживання. Розрахунок спожитого газу був проведений в автоматичному режимі, враховуючи данні показників лічильників на протязі 2010 року, з урахуванням показників на початок 2010 року, а також на початок 2011 року. Планова перевірка відповідачем абонента проводились 06 квітня 2010 року, 21 липня 2010 року та 18 січня 2011 року, тобто перевірки проводились згідно п. 32 Правил не менше ніж один раз на шість місяців. Станом на 06 квітня 2010 року контрольні показники лічильника становили 64146 куб.м., на 18 січня 2011 року - 70 275 куб.м., при цьому вищевказані показники були взяти відповідачем на підставі розрахунку за рік, тобто на 01 січня 2010 року та 31 грудня 2010 року, при цьому різниця становила 6 129 куб.м. В зв'язку з чим, в січні 2011 року в автоматизованому порядку проведена зміна тарифу за 2010 рік з категорії споживання 2501 - 6000 куб.м. на категорію 6001 - 12000 куб.м. з донарахуванням суми 4 986, 93 грн., що не суперечить п. 10 Правил (а.с. 32-44, 72-73).

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_2, пояснення на апеляцію представника позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_3, та представника відповідача, АТ "Одесагаз", - Блонського О.Ю., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, оскільки рішення постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2006 року між позивачкою ОСОБА_2 та ВАТ "Одесагаз" був укладений договір про надання послуг з газопостачання, відкрито особистий рахунок № 047671 та видано розрахункову книжку.

Відповідно до зазначеного договору виконавець - ВАТ "Одесагаз", повинен надавати послуги з газопостачання, а позивачка як споживач, повинна сплачувати зазначені послуги за встановленим тарифом, в залежності від кількості споживання природного газу.

Відповідно до п. 17. "Правил надання населенню послуг з газопостачання", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року (надалі - Правила) розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим. Газопостачальне підприємство має право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

Згідно із п. 5.2.3. договору від 05 травня 2006 року споживач зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі вносити плату за надані послуги з газопостачання не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 29 Правил встановлено, що споживач зобов'язаний знімати фактичні показники лічильника газу.

В судовому засіданні встановлено, позивачка ОСОБА_2 в порушення п. п. 17, 29 Правил здійснювала оплату за спожитий природний газ нерегулярно, а також не за фактичним обсягом споживанням, а на власний розсуд, що визнавалося представником позивачки в судовому засіданні.

Так, в квитанції абонента ОСОБА_2 № 38 від 19 квітня 2010 року вказувалась на споживання газу 66 000 куб.м., проте фактично використане за контрольними показниками 67 633 куб. м.

На 06 квітня 2010 року фактичні показники газового лічильника абонента ОСОБА_2 згідно відомості перевірки показів побутового лічильника газу від 11 березня 2010 склали 67 633 куб. м., на 21 липня 2010 року згідно відомості перевірки показів побутового лічильника газу від 16 липня 2010 року склали 68 513 куб.м. Тобто фактичне зафіксоване споживання в період з 06 квітня 2011 року по 11 липня 2010 року склало 880 куб.м., в той час як відповідно до квитанцій позивача виходить 2 600 куб.м.

Планова перевірка відповідачем абонента проводились 06 квітня 2010 року, 21 липня 2010 року та 18 січня 2011 року, тобто перевірки проводились згідно п. 32 Правил не менше ніж один раз на шість місяців.

Станом на 06 квітня 2010 року контрольні показники лічильника становили 64146 куб.м., на 18 січня 2011 року - 70 275 куб.м., при цьому вищевказані показники були взяті відповідачем на підставі розрахунку за рік, тобто на 01 січня 2010 року та 31 грудня 2010 року, при цьому різниця становила 6 129 куб.м.

В зв'язку з чим, в січні 2011 року в автоматизованому порядку проведена зміна тарифу за 2010 рік з категорії споживання 2501 - 6000 куб.м. на категорію 6001-12000 куб.м. з донарахуванням суми 4 986, 93 грн., що не суперечить п. 10 Правил.

Розрахунок заборгованості за спожитий газ здійснювався відповідачем з урахуванням середньодобового розрахунку споживання газу відповідно контрольних показників лічильнику газу на протязі 2010 року.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка не виконувала умови договору належним чином, а саме сплачувала за спожитий газ не за фактичним обсягом споживання, а на власний розсуд. Вона не довела суду те, що її споживання за газ за 2010 рік, склало менше, а ніж 6 000 куб.м., в той же час відповідачем нарахування здійснювалось відповідно до п. п. 10, 32 Правил, враховуючи наявні показники лічильника.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що відповідач нарахував заборгованість спожитий газ з порушенням положень Правил, не приймаються до уваги, так як вони не відповідають дійсності й спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку наданим сторонами у справі доказам у відповідності до вказаних положень процесуального законодавства та правильно встановив, що розрахунок заборгованості за спожитий газ проведений відповідачем з урахуванням середньодобового розрахунку споживання газу у відповідності до п. п. 10, 17, 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д, Громік