Справа № 2-4080/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва,

у складі: головуючого - судді Трегубенко Л.О..

при секретарі Лемішко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, та зустрічним позовом про визнання недійсним договору безвідсоткової позики від 06.07.2010 р..

ВСТАНОВИ В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, із урахуванням уточнень від 24.11.2011 р., про стягнення боргу за договором безвідсоткової позики у сумі 605720 грн., еквівалентній за офіційним курсом НБУ сумі 76000 дол. США, і за прострочення виконання зобов'язань - неустойки, інфляційних втрат і трьох процентів річних від суми заборгованості за весь час прострочення в загальній сумі 118902 грн., а всього 724622 грн. 52 коп..

Зазначив, що 06.07.2010 р. уклав із ОСОБА_2 договір безвідсоткової позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріальною округу, реєстр №867. відповідно до п.п. 1.1. якого надав йому на побутові потреби позику в сумі 601198 грн., еквівалентну на момент укладення за офіційним курсом НБУ сумі 76000 дол. США, на строк до 01.09.2010 р..

Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, у обумовлений строк і по теперішній час позику не повернув.

Відповідно до п. 5.1. договору, позика підлягає поверненню шляхом передачі готівки позичальником позикодавцю. У випадку зміни офіційного курсу долару США до гривні, позика повертається у сумі, що еквівалентна сумі 76000 дол. США.

Пунктом 7.2 договору передбачена пеня за несвоєчасне повернення позики у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідач повинен сплатити борг у сумі 605720 грн., що на теперішній час, за офіційним курсом НБУ еквівалентно сумі 76000 дол. США, та за прострочення виконання грошового зобов'язання на 328 днів пеню в розмірі денної подвійної облікової ставки НБУ - 0,021 % від загальної - 7,75%, що складає 42168 грн. 03 коп., і у порядку ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати у сумі 61322 грн. 19 коп. та три проценти річних від простроченої суми, у сумі 16169 грн. 82 коп., а всього суму 724622 грн. 52 коп., та витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн..

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2, позовні вимоги не визнав, подав зустрічний позов про визнання недійсним договору безвідсоткової позики від 06.07.2010 р..

Зазначив, що позичив у позивача значно більшу суму грошових коштів набагато раніше, ніж зазначено у оспорюваному договорі позики, на підставі розписки, частину боргу повернув.

Відповідно до п.3.1 договору позики, грошові кошти передавались до укладення цього договору, однак момент передачі цих коштів не встановлений.

Пунктом п.6.1. оспорюваного договору визначено, що цей договір є дійсним з моменту передання грошових коштів, що вимагає і чинне законодавство, однак за цим договором грошові кошти не передавались.

При укладенні оспорюваного договору позики ні він, ні позикодавець ніяких прав та обов'язків не набув, оскільки зобов'язання по поверненню грошових коштів виникли у нього до укладення цього договору, з іншого правочину, що підтверджується розпискою, яка знаходиться у позивача.

Вважає, що договір позики від 06.07.2010 р. є фіктивним, тобто вчинений без наміру створення правових наслідків, просив визнати його недійсним.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_4, на підставі довіреності, первісний позов із урахуванням уточнень від 24.11.2011 р. підтримав із наведених у заяві підстав, просить задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представник відповідача, ОСОБА_5, на підставі довіреності первісний позов не визнала, підтримала зустрічні позовні вимоги із підстав, наведених у заяві, просить задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підтверджені і підлягають задоволенню частково, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд установив, що відповідно до п. 1.1 договору безвідсоткової позики від 06.07.2010 р.. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстр №867, позивач позичив відповідачу на побутові погреби грошові кошти у сумі 601198 грн., що на момент укладення за офіційним курсом НБУ еквівалентно сумі 76000 дол. США, на строк до 01.09.2010 р. ( а. с. 6).

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що сума, вказана в п. 1.1. отримана позичальником до моменту посвідчення цього договору. Позичальник своїм підписом на договорі підтверджує, що грошові кошти були одержані ним від позикодавця у кількості, встановленій п. 1.1 цього договору повністю.

Положення ч.2 ст. 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.09.2010 р. по 25.07.2011 р. інфляційні втрати складають суму 61322 грн. 19 коп., три проценти річних від простроченої суми - 16169 грн. 82 коп..

Положення ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1, 2 п. 1 ст. 11 цього Кодексу, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини... .

Положення ст. 627 ЦК України визначають, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 цього Кодексу сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня. коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Суд вважає, що п. п. 5.1., 7.2 договору в частині того, що у випадку зміни офіційного курсу долару США до гривні, позика повертається у сумі, еквівалентній сумі 76000 дол. США, та нарахування пені за несвоєчасне повернення позики у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, в розумінні ст. 215 ЦК України є нікчемними, і визнання їх недійсними судом не вимагається, оскільки чинним законодавством передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), якщо своєчасно не повернув суму позики, то зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, а сплата неустойки (пені) передбачена у разі, якщо предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками.

У порядку ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Доводи позивача за зустрічним позовом, що договір позики від 06.07.2010 р. є фіктивним, тобто вчиненим без наміру створення правових наслідків, і ні він, ні позикодавець ніяких прав та обов'язків не набули, зобов'язання по поверненню грошових коштів у нього виникли до укладення цього договору, з іншого правочину, на підставі розписки, - не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються п. 3.1 цього договору, відповідно до якого сума, вказана в п. 1.1, отримана позичальником до моменту посвідчення цього договору, позичальник своїм підписом на договорі підтверджує, що грошові кошти були одержані ним від позикодавця у кількості, встановленій п. 1.1 цього договору повністю.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст. 58-59 ЦІ 1К України.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Позивач за зустрічним позовом не навів мотивів підписання договору позики від 06.07.2010 р. на існуючих умовах, у обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог не надав суду належні та допустимі докази, і не довів обставини, на які посилається як на підстави фіктивності цього договору.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимог и позивача за первісним позовом доведені і підлягають задоволенню частково, у частині стягнення боргу за договором позики від 06.07.2010 р. в сумі 601198 грн., та за прострочення виконання грошового зобов'язання - інфляційних втрат у сумі 61322 грн. 19 коп., трьох процентів річних у сумі 16169 грн. 82 коп., а всього у загальній сумі 678690 грн. 01 коп., у стягненні суми основного боргу в сумі, еквівалентній сумі 76000 дол. США та нарахованої пені, виходячи з розміру денної подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення в сумі 42168 грн. 03 коп.. і задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору безпроцентної позики від 06.07.2010 р. відмовляє.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивач понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, ст. ст. 6, 11, 16, 202, 203, 215, 217, 234, 509, 526, 625, 627, 1046, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 58 - 60, 88, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, суд

Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором безпроцентної позики від 08.07.2010 р. в сумі 601198 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання - інфляційні втрати у сумі 61322 грн. 19 коп., три проценти річних у сумі 16169 грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., а всього стягнути суму 680510 грн. 01 коп. ( шістсот вісімдесят тисяч п'ятсот десять грн. коп. 01), у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору безвідсоткової позики від 06.07.2010 р. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Трегубенко Л. О.