АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.
Драгомерецького М.М.
при секретарі: Сенчук А.О.,
за участю: позивачки ОСОБА_4 та відповідача голови ФГ "Берекет", -
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою голови Фермерського господарства "Берекет" ОСОБА_3 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Фермерського господарства "Берекет", с. Мирнопілля Арцизького району Одеської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом голови Фермерського господарства "Берекет" ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними,
в с т а н о в и л а:
19 листопада 2003 року ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним первісним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що позивачам ОСОБА_4 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_5 як співвласникам майна колишнього СВК "Іскра" на праві спільної часткової власності належить нежитлова будівля - ЗАВ - 20 (комплекс по очищенню зерна), 1980 року будівництва, вартістю 53 895 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтв про право власності, виданих Мирнопільською сільською радою Арцизького району Одеської області 04 листопада 2002 року. Однак з грудня 2000 року вказаною будівлею без законних підстав користується Фермерське господарство "Берекет" (далі - ФГ "Берекет"), чим порушує їх право власності на майно та завдає моральну шкоду, яку вони оцінюють у 10 000 грн.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 4, 161, 162, 144, 440-1 ЦК УРСР (1963р.), позивач просив суд позов задовольнити.
Після остаточного уточнення первісного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили стягнути на їх користь з відповідача моральну шкоду в розмірі відповідно 1000 грн. та 2000 грн.
Під час розгляду справи ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13 січня 2011 року провадження у справі в частині вимог позивачів за первісним позовом - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, закрито у зв'язку з їх смертю й не бажанням їх спадкоємців вступити до справи у якості правонаступників (а.с. 173).
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 07 грудня 2011 року первісний позов в частині вимог ОСОБА_6 залишений без розгляду у зв'язку повторною неявкою позивача в судове засідання (а.с. 215).
27 лютого 2004 року ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання свідоцтв про право власності на майно недійсними, який ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13 січня 2011 року в частині вимог ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 залишений без розгляду, а в частині вимог ОСОБА_17 - провадження закрито.
28 листопада 2006 року голова ФГ "Берекет" ОСОБА_3 звернувся до суду остаточно до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 із вказаним зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 16 липня 2000 року на зборах співвласників майнових паїв КСП "Іскра" (всього 24 особи) було прийнято рішення про передачу майна єдиним масивом. Голові ФГ "Берекет" згідно протоколу цих зборів було доручено здійснювати їх представництво по передачі майна, у тому числі нежитлової будівлі ЗАВ-20 при переговорах з керівництвом СВК "Іскра" та у суді, а також підготувати проект договору спільного володіння майном. При виконанні рішення Арцизького районного суду Одеської області від 13 жовтня 2000 року держаний виконавець передав їм майно, у тому числі і цю будівлю, про що був складений акт від 21 грудня 2000 року. Голова ФГ "Берекет" вважає, що на підставі вказаного рішення зборів співвласників майнових паїв це майно було передано йому для господарської діяльності. Крім того, він вважав, що у теперішній час він успадкував майновий пай від співвласника ЗАВ-20 ОСОБА_18, який його отримав у відповідності до акту державного виконавця від 21 грудня 2000 року. Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 09 лютого 2006 року визнано за ним право власності на майновий пай вартістю 1955 грн., який знаходиться в загальному майновому фонді СВК "Іскра" у порядку спадкування після смерті ОСОБА_18, померлого 11 березня 2002 року.
Посилаючись на ці обставини, та на положення Закону України "Про власність", позивач просив зустрічний позов задовольнити (а.с. 193-194).
Відповідач ОСОБА_7, який був залучений до участі справі як правонаступник відповідача ОСОБА_11, проти зустрічного позову заперечував.
Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд витребував нерухоме майно ЗАВ-20, розташоване за адресою: с. Мирнопілля Арцизького району Одеської області, вул. Леніна, 2б, з незаконного володіння ФГ "Берекет" та зобов'язав його голову ОСОБА_3 не перешкоджати власникам ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користуванні вказаним майном, а також стягнув з ФГ "Берекет" на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 11, 33 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 39 грн. та на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 28, 76 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 99 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, голова ФГ "Берекет", просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні первісного позову відмовити, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, голови ФГ "Берекет", пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_4 та відповідачки голови ФГ "Берекет", - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст. 112 ЦК УРСР (1963р.), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про власність" власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 як співвласникам майна колишнього СВК "Іскра" на праві спільної часткової власності належить нежитлова будівля - ЗАВ-20 (комплекс по очищенню зерна), 1980 року будівництва, вартістю 53 895 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтв про право власності, виданих Мирнопільською сільською радою Арцизького району Одеської області 04 листопада 2002 року (а.с. 12, 13, 168).
Крім того, частина вказаної будівлі також належить позивачці ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 жовтня 2003 року після смерті її чоловіка ОСОБА_7, померлого 03 січня 2002 року (а.с. 14).
З грудня 2000 року вказаною будівлею користується відповідач, ФГ "Берекет", що визнається сторонами у справі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право спільної часткової власності на спірне майно в встановленому законом порядку, тобто правомірно, їх права на користування спірним майном порушені відповідачем, ФГ "Берекет" й підлягають захисту судом шляхом його витребування й усунення перешкод у користуванні.
Відповідачем, ФГ "Берекет", не доведено те, що він користується спірним майном на законних підставах, тому його право не порушено відповідачами за зустрічним позовом й він не має права вимагати визнання свідоцтв про право власності на спірне майно недійсними.
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.
Доводи відповідача, ФГ "Берекет", в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд безпідставно не врахував надані їм докази у підтвердження того, що він користується спірною будівлею правомірно й має право на частку спірного майна у порядку спадкування за рішенням суду, не можуть бути прийняти до уваги, за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дав належну оцінку наданим сторонами у справі доказам у відповідності до вказаних положень процесуального законодавства, та з достовірністю встановив, що відповідач, ФГ "Берекет", не надав переконливих доказів підтверджуючих обставини, на які він посилався як на підставу своїх зустрічних вимог, а саме те, що він користується спірним майном правомірно і є власником частки майна.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу голови Фермерського господарства "Берекет" відхилити, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький