АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Панасенкова В.О.
суддів: Драгомерецького М.М.,
Громіка Р.Д.
при секретарі: Сенчук А.О.,
за участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача ДП "ОМТП", -
ОСОБА_7, та третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, - ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт", третя особа ОСОБА_4 про визнання ордеру на право зайняття приміщень у гуртожитку недійсним,
в с т а н о в и л а:
23 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що в 1979 році йому були надані дві кімнати № 8 і № 9 житловою площею 20, 8 кв.м. у гуртожитку ¹ 4 за адресою: АДРЕСА_3, в яких він мешкає та оплачує за комунальні послуги. Рішенням виконкому Одеської міської ради від 25 грудня 2009 року гуртожиток № 4 був переданий з балансу ДП "Одеський морський торгівельний порт" (надалі - ОМТП) на баланс Одеської міської ради. 01 березня 2010 року відповідач, ОМТП, незаконно надав третій особі ОСОБА_4 ордер № 187 на право зайняття кімнат № 9 і № 10 у гуртожитку № 4. Він вважає, що ордер є недійсним, оскільки на ордері немає підпису голови профспілки ОМТП, відсутня печатка профспілки, ордер був виданий після передачі гуртожитку з державної до комунальної власності та був виданий на вже зайняте ним жиле приміщення, що порушує його право на кімнату № 9.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 58, 59 ЖК України, позивач ОСОБА_2 просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача, ОМТП, проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що згідно ордеру № 25 від 20 листопада 1989 року позивачу ОСОБА_2 була виділена лише кімната № 8 житловою площею 9, 2 кв.м. у квартирі № 2, а до кімнати № 9 він відношення не має.
Третя особа ОСОБА_4 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що вона із сином ОСОБА_6 зареєстровані та мешкають у кімнатах № 9 і № 10 загальною житловою площею 26, 4 кв.м. у гуртожитку № 4, сплачують належні комунальні платежі. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2009 року за ними було визнано право користування вказаними кімнатами у гуртожитку № 4. 01 березня 2010 року вона отримала ордер на право зайняття родиною кімнат № 9 і № 10 у квартирі АДРЕСА_2 на підставі спільного рішення адміністрації та профкому ОМТП № 89 від 17 листопада 2009 року. 27 листопада 2011 року її син ОСОБА_6 приватизував вказані кімнати. При виділенні спірна кімната № 9 була вільною. Позивач ОСОБА_2 не довів те, що він має право на спірну кімнату, тому його вимоги, на її думку, є безпідставними (а.с. 41-58).
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_5, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_2, представника відповідача ДП "ОМТП", - ОСОБА_7, та третьої особи ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Судом першої інстанції встановлено, що будинок № 11а по вул. Варненській в м. Одесі є гуртожитком № 4, який належав відповідачу, ОМТП.
Рішенням виконкому Одеської міської ради від 25 грудня 2009 року гуртожиток № 4 був переданий на баланс Одеської міської ради (а.с. 6).
Позивач ОСОБА_2 має права користування кімнатою № 8 житловою площею 9, 2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_2 на підставі ордеру № 25 від 20 листопада 1989 року (а.с. 81-85).
Третя особа ОСОБА_4 з травня 1984 року, а її син ОСОБА_6 з лютого 1998 року зареєстровані у гуртожитку № 4 та набули права користування кімнатами № 9 і № 10, загальною житловою площею 26, 4 кв.м., в загальній квартирі № 2
У гуртожитку № 4 (а.с. 56-58), що встановлено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 січня 2009 року, яким за ними було визнано право користування вказаними кімнатами у гуртожитку № 4 (а.с. 50-54) та підтверджується посвідченням № 67 на право користування вказаними кімнатами у гуртожитку, виданим їм відповідачем 24 вересня 2008 року (а.с. 55).
01 березня 2010 року третя особа ОСОБА_4 отримала ордер на право зайняття родиною кімнат № 9 і № 10 у квартирі АДРЕСА_2 на підставі спільного рішення адміністрації та профкому ОМТП № 89 від 17 листопада 2009 року (а.с. 13).
27 листопада 2011 року її син ОСОБА_6 приватизував 385/1000 частин квартири № 2, що складає 38, 62 кв.м. загальної площі квартири у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42, 43, 44).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_2, не довів в судовому засіданні належними та допустимими доказами те, що йому була надана у користування спірна кімната № 9 у встановленому законом порядку. Тому відповідач, ОМТП, та третя особа ОСОБА_4 не порушували його права на житло й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України він не вправі вимагати визнання ордеру № 187 від 10 березня 2010 роду на право зайняття кімнат № 9 і № 10 у гуртожитку № 4, виданого ОМТП ОСОБА_4, недійсним.
Крім того, у теперішній час спірна кімната № 9 та кімната 10 у загальній квартирі № 2 належить на праві власності сину третьої особи ОСОБА_4, - ОСОБА_6
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.
Доводи представника позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_5, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки він незаконно був позбавлений спірної кімнати № 9, не можуть бути прийняти до уваги за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, дав належну оцінку наданим сторонами у справі доказам у відповідності до вказаних положень процесуального законодавства, та правильно виходив з того, що спірна кімната № 9 не надавалася позивачу ОСОБА_2 в встановленому порядку Тому його право не порушено ні відповідачем по справі, а ні третьою особою ОСОБА_4 й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України не підлягає судовому захисту.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, - ОСОБА_5, відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік