ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2012 року справа № 5020-313/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99028)
про стягнення заборгованості у розмірі 71 818,85 грн,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.01.2012;
відповідача -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі, 24.10.2008;
ОСОБА_3, довіреність №575 від 20.04.2012;
СУТЬ СПОРУ:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 71 818,85 грн, з яких: 17877,82 грн -основна заборгованість, 1058,00 грн -пеня, 265,76 грн - 3% річних, 52616,52 грн - штраф.
Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №59-08 від 29.03.2010.
Ухвалою від 22.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у відзиві на позов, вважає, що, оскільки договір оренди нерухомого майна №59-08 від 29.03.2010 укладений із порушенням норм діючого законодавства, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за цим договором є необґрунтованими. При цьому, відповідач зазначає, що заборгованість по орендній платі була ним погашена у повному обсязі (арк.с. 46-48).
Строк розгляду справи був продовжений відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Судом по справі оголошувалась перерва в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України з 07.05.2012 до 17.05.2012.
Ухвалою від 05.06.2012 суд в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу за договором оренди нерухомого майна №59-08 від 29.03.2010 у розмірі 17877,82 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача проти позову заперечував, вважає його необґрунтованим.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
29.03.2010 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір №59-08 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар -приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення (з №1-1 по №1-3), загальною площею 25,30 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що знаходяться на балансі Ремонтно - експлуатаційного підприємства №17 (надалі - об'єкт оренди).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна.
Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендна плата складає 1 461,57 грн за місяць оренди та перераховується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний подальший місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю.
Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.
Договір діє з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації строком до 23.04.2013 (пункт 7.1. Договору).
При цьому, договір оренди № 59-08 від 29.03.2010 посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 604, вчинена державна реєстрація правочину (арк.с. 9-11).
Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 29.03.2010 Орендар прийняв об'єкт оренди (арк. с. 12).
Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті орендної плати за період з лютого 2011 року по 04 березня 2012 року включно і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17877,82 грн.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною п'ятою статті 285 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки відповідач погасив заборгованість по орендній платі у розмірі 17877,82 грн після звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1058,00 грн, 3% річних у розмірі 265,76 грн, штраф за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 52616,52 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.5. Договору сторони встановили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця, крім збитків, пеню в розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1058,75 грн такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 265,76 грн.
Згідно з пунктом 8.6. Договору у разі, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватись більше, ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 265,76 грн такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 52616,52 грн.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Так, пунктом 8.7. Договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду справи була погашена основна заборгованість в повному обсязі, а також беручи до уваги той факт, що розмір штрафу, заявлений позивачем, значно перевищує розмір основної заборгованості відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу до розміру заборгованості з орендної плати, яка існувала на день звернення позивача до суду з даним позовом, та складала 17877,82 грн.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення штрафу в розмірі 17877,82 грн.
Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19202,33 грн, з яких: 1058,75 грн -пеня, 265,76 грн -3% річних, 17 877,82 грн -штраф.
Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99028, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 38022717, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) 19 202,33 грн, з яких: 265,76 грн -3% річних, 1058,75 грн -пеня, 17877,82 грн -штраф.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99028, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті судового збору у сумі 430,34 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 11.06.2012.
СуддяпідписО.О. Єфременко