КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2012 року Справа № 2а-2329/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Кравчук О.В.
за участю представників сторін
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проУправління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області ОСОБА_1 стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області (далі по тексту - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту -відповідач) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області заборгованості зі сплати фінансової санкції у розмірі 10586,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області від 6 грудня 2011 року за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ОСОБА_1 засновано штраф у сумі 1744,27 грн. та нараховано пеню у розмірі 8842,20 грн. Оскільки відповідач добровільно не погасив заборгованість зі сплати штрафу та пені, вона підлягає стягненню у судовому порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28 травня 2012 року.
Судове засідання, призначене на 28 травня 2012 року судом відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 6 червня 2012 року.
6 червня 2012 року відповідач у судове засідання повторно не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представників сторін за наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована приватним нотаріусом Березанського міського нотаріального округу, що підтверджується реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 98 (а.с. 13).
Як платник страхових внесків ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 9 листопада 2009 року по 19 серпня 2010 року у ОСОБА_1 виникло зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у загальній сумі 22899,76 грн. Зазначена сума грошового зобов'язання позивачем своєчасно погашена не була.
У період з 11 листопада 2010 року по 11 листопада 2011 року ОСОБА_1 погасила заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 17442,68 грн.
6 грудня 2011 року відповідачем прийнято рішення № 95 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Вказаним рішенням, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несвоєчасну сплату страхових внесків до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 1744,27 (10 % суми недоїмки) та нараховано пеню у розмірі 8842,20 грн. (0,1 % на суми недоїмки і фінансових санкцій) за період з 9 листопада 2009 року по 11 листопада 2011 року (а.с. 7).
Надаючи правову оцінку вимозі позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 6 грудня 2011 року № 95, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законодавчим актом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі -Закон України № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону (частина 1 статті 15 Закону України № 1058-IV).
Пунктом статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України № 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10 статті 20 Закону України № 1058-IV).
Правові наслідки несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначені статтею 106 Закону України № 1058-IV, яка має назву «відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб».
Частиною 2 вказаної статті 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У силу вимог пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-IV, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI, який набрав чинності 1 січня 2011 року, виключено частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Разом з тим, абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таки чином, виключаючи з 1 січня 2011 року положення частин першої - дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»законодавець передбачив правило, згідно якого, при визначенні штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, фонди загальнообов'язкового державного страхування повинні застосовувати законодавство, що діяло до 1 січня 2011 року.
Зважаючи на те, що заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виникла у період з 9 листопада 2009 року по 19 серпня 2010 року, при визначенні суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату такої заборгованості потрібно керуватися нормами пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому, при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 6 грудня 2011 року № 95, позивачем правомірно застосовано положення пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розрахунок фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Ураховуючи, що відповідач своєчасно не сплатив самостійно нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно визначено суму штрафної санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання у розмірі 1744,27 грн. (17442,68 х 0.1 = 1744,27) та нараховано пеню у сумі 8842,20 грн. (0,1 % на суми недоїмки і фінансових санкцій) за період з 9 листопада 2009 року по 11 листопада 2011 року.
Правильність розрахунку сум штрафних санкцій та пені, що застосовані згідно рішення від 6 грудня 2011 року № 95 також підтверджується витягом по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 23).
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення правовідносин між сторонами, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи ту обставину, що позивачем доведено законність та обґрунтованість вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати фінансової санкції у розмірі 10586,47 грн., суд дійшов висновку, що адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (07540, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Березані Київської області заборгованості зі сплати фінансової санкції у розмірі 10586 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) гривень 47 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2012 року.