Справа № 22ц-5100 2006 р. Категорія- про зміну договору найму житлового приміщення
Головуючий 1 інст. -
Артакова Л.О. Доповідач - Шевченко Н.Ф.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Малінської C.M.
суддів - Шевченко Н.Ф.
- Ізмайлової Г.Н.
за участю секретаря - Білицькій Ю.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконком Червонозаводської районної ради м. Харкова, опікунська рада виконкому Червонозаводської районної ради м. Харкова про зміну умов договору найму житлового приміщення,
ВСТАНОВИЛА:
15 лютого 2006 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконком Червонозаводської районної ради м. Харкова, опікунська рада виконкому Червонозаводської районної ради м. Харкова про зміну умов договору найму житлового приміщення, та просила виділити їй у користування кімнату, площею 15.85 кв.м., ОСОБА_1 - у користування кімнату 10,4 кв.м., ОСОБА_3 - кімнату, площею 17,10 кв.м., кухню, ванну, вбиральню та інші підсобні приміщення залишити в спільному користуванні. Зобов'язати виконком Червонозаводської районної ради укласти з ними договори найму.
В обгрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона з відповідачами проживає в трьохкімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_1, житловою площею 43,35 кв.м. Основний наймачем зазначеної квартири є ОСОБА_1. Між ними склався такий порядок користування житловою площею: вона з неповнолітньої донькою займає кімнату, житловою площею 15,85 кв.м., ОСОБА_1 - кімнату, житловою площею 10,40 кв.м., ОСОБА_3 з неповнолітньою донькою - кімнату, житловою площею 17,10 кв.м. Посилається на те, що самостійно сплачує квартплату та комунальні послуги за кімнату, яку займає. Відповідачі добровільно відмовляються змінити умови договору найму, в зв'язку з чим вона і змушена була звернутись з вказаним позовом до суду.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 липня 2006 року позовні вимоги задоволені частково.
У користування ОСОБА_2 (склад сім'ї: вона та неповнолітня донька) виділено кімнату, житловою площею 15,85 кв.м, у квартирі АДРЕСА_1, зобов'язано виконком укласти договір найму з ОСОБА_2 на кімнату ,площею 15,85 кв.м. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам по справі та порушення норм Житлового кодексу України.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, судова колегія вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним та обгрунтованим.
Статтею 104 ЖК України передбачено, що член сім'ї наймача жилого приміщення вправі вимагати, за згодою інших членів сім"ї, які проживають разом з ним, укладення окремого договору найму, коли жилу площу, що припадає на нього, можна виділити у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 ЖК України.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що кімната, яка виділяється позивачці хоча за розміром менше належної їм з донькою площі, але це зменшення незначне і не призведе до штучного погіршення житлових умов.
Проте зазначені висновки районного суду не відповідають вимогам матеріального права, яким врегульовано правовідносини, що виникли між сторонами.
Матеріали справи свідчать, що спірна квартира за своїм типовим проектом призначена для проживання однієї сім*ї. Вказана обставина підтверджується копією ордеру і викопіровкою із поетажного плану, із якої вбачається, що кухня має невелику площу 7.9 кв.м, балкон у квартирі один та повідомленням Червонозаводської санепідемстанції з посиланням на вимоги ДБН відносно жилих будівель про те, що квартири у багатоповерхових будинках проектуються для заселення однієї сім*ї (а.с.6, 9,29).
Посилання суду першої інстанції на вказаний лист санепідстанції, як на підставу обгрунтованості позовних вимог є помилковим, оскільки в другому та послідуючих абзацах цього листа відносно вимог розміру загальної кухні іде мова не про житлові будинки, а про гуртожитки (а.с.29).
Доказів про те, що відповідно санітарним та технічним вимогам у спірній квартирі можливо укласти декілька договорів житлового найму сторонами суду не надано.
Крім того, вирішуючи спір, суд не врахував роз*яснення, викладені у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року з послідуючими змінами, про те, що поділ квартири не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Судом встановлено, що фактично у кімнаті, яка виділена позивачці проживає вона з дитиною та чоловіком, який залучений до участі у розгляді справи як третя особа. Тобто на кожного мешкаючого у кімнаті площею 15,85 кв.м припадає по 5.2 кв.м, що призводить до штучного погіршення житлових умов.
Тому рішення районного суду підлягає зміні з постановлениям рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 309,313,314, 316,317 ЦПК України судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20 липня 2006 року змінити.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про виділення їй спільно з донькою у користування кімнати площею 15.85 кв.м, у квартирі АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту Ж проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.