А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д м. К И Є В А
Справа № 22 -6195 /2012 р. Головуючий у 1 інстанції Волкова С.Я.
Доповідач Котула Л.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної В.М., Білич І.М.
При секретарі Полонській А.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ліквідатора ПАТ «КБ «Володимирський» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року в справі за позовом ПАТ «КБ «Володимирський» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору.
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2011 року ПАТ " Комерційний банк " Володимирський " ( далі- Банк) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору застави майнових прав № 28/ПФ/10/3508/З від 25.08.2011 року , посилаючись на те , що зазначений договір був укладений з порушенням вимог ст.80 Закону УКраїни " Про банки та банківську діяльність" , оскільки тимчасовий адміністратор зобов'язаний отримати дозвіл Національного Банку України на відчуження активів та в частині незабезпечення пріоритетності захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів , встановлених статтею 96 Закону.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року в задоволенні позову ПАТ «КБ «Володимирський» до ОСОБА_1 про розірвання договору відмовлено.
У апеляційній скарзі ліквідатор ПАТ «КБ «Володимирський» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «КБ «Володимирський», посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ " КБ " Володимирський " Зікратого А.В. , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав , викладених у ній , представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги , вказуючи на законність і обґрунтованість рішення суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволені позову , суд виходив з того , що при укладенні договору застави майнових прав № 28/ПФ/10/3508/3 від 25.08.2011 року не були порушені вимоги Закону.
Однак з таким висновком суду не можна погодитися , оскільки він не ґрунтується на вимогах закону та обставинах справи.
Згідно ч. 9 ст. 80 Закону України " Про банки і банківську діяльність" тимчасовий адміністратор при прийнятті рішень про одночасне відчуження активів та зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96
цього Закону.
Відповідно до ст. 96 названого Закону кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку;
3) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
5-1) вимоги Міністерства фінансів України, що виникли у зв'язку з наданням поворотної фінансової допомоги за виключенням внесків до статутного капіталу;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
8) вимоги за субординованим боргом.
Оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать:
оплата державного мита;
витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку;
витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку;
витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку;
витрати на оцінку та продаж майна;
витрати на проведення аудиту;
витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб);
витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.
Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.
Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково.
У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження
погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникам, а майно державних банків - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.
Майно кооперативних банків, що залишилося після задоволення потреб кредиторів, підлягає використанню відповідно до законодавства України про кооперацію.
З матеріалів справи вбачається , що 11 червня 2010 року між ПАТ " КБ " Володимирський" та ОСОБА_1 був укладений безстроковий договір банківського рахунку № 28 /ПФ/103508( далі - Договір) на суму 6 000 000 грн.00 коп.(а.с.13-17)
На забезпечення виконання умов цього Договору 25 серпня 2011 року Банк в особі Тимчасового адміністратора уклав з ОСОБА_1 договір застави майнових прав №28/ПФ/10/3508/3 за умовами якого цим Договором забезпечувалися вимоги Заставодержателя до Заставодавця по поверненню грошових коштів в розмірі 6 000 000 грн. , розміщених згідно Договору банківського рахунку №28/ПФ/10/3508 від 11.06.2010 року.(а.с.9,10)
Таким чином , Банк надав право вимоги по зазначеним кредитним договорам відповідачу.
26 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Банку про виплату йому грошових коштів з поточного рахунку 326209520547001 (А.С.12)
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
З наведеного випливає, що оспорюваним договором по суті були відчужені активи Банку без відповідного дозволу Національного банку України на вчинення таких дій., чим порушено вимоги п.8.1 глави 8 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, яке затверджене постановою НБУ №369 від 28.08.2001 року.
Крім того , при укладенні зазначеного договору були порушені вимоги ч.9 ст. 80 Закону України " Про банки та банківську діяльність"
Однак , суд на зазначені вимоги закону та обставини справи не звернув увагу , а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав до задоволення позову.
За таких обставин , рішення суду законним і обґрунтованим назвати не можна , а тому таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача з наведених підстав.
Керуючись ст.. 303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ліквідатора ПАТ «КБ «Володимирський» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ПАТ «Комерційний банк «Володимирський» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору застави майнових прав задовольнити частково.
Визнати недійсним договір застави майнових прав № 28/ПФ/10/3508/3 від 25 серпня 2011 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: