АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ - 03680, вул. Солом'янська 2-а

Справа № 22-ц/2690/9272/12

Головуючий у 1 інстанції: Бартащук Л.П.

Доповідач: Кирилюк Г.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.

при секретарі Мозолевській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання права власності, виключення майна з акту опису і арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на автомобіль марки ГАЗ 3302-41, білого кольору, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. У січні 2012 р. позивач доповнив позовні вимоги та просив суд зняти з вказаного автомобіля арешт, що був накладений державним виконавцем ВДВС Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, та виключити його з акту опису й арешту майна, складеному 30.11.2011 р.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі ст.334 ЦК України він набув право власності на вказаний автомобіль, оскільки 30.08.2007 року він придбав його у ОСОБА_2 на підставі усного договору купівлі-продажу. В цей же день ним було передано відповідачу 5000 доларів США, як плату за автомобіль, про що отримав відповідну розписку. В цей же день ОСОБА_2 видав на його ім`я довіреність з правом розпорядження вказаним автомобілем. В подальшому автомобіль було включено до акту опису та арештовано державним виконавцем на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь кредитної установи 846435,09 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати за ним право власності на спірний автомобіль, виключити його з акту опису та звільнити з під арешту. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначив, що суд на порушення вимог ч.1ст.61 ЦПК України не взяв до уваги визнання відповідачем заявлених вимог, що є підставою для задоволення позову та звільняє від доказування. Крім того, суд не прийняв до уваги ту обставину, що в квитанціях про сплату транспортного збору крім прізвища відповідача зазначено і його прізвище, а також що страховий поліс, укладений на ім'я відповідача, укладався та підписувався ОСОБА_1. Заперечення представника банку, що визнання права власності на спірний автомобіль може вплинути на права та інтереси третіх осіб, ґрунтується на припущеннях.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 08.08.2006 р. УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, власником вантажного автомобіля марки ГАЗ 3302-415, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є відповідач ОСОБА_2

30.08.2007 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу посвідчив довіреність, видану ОСОБА_2, якою останній уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_5 керувати та розпоряджатись належним йому на праві власності автомобіля марки ГАЗ 3302-415, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 4).

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

За загальними правилами вчинення правочинів у тексті договору повинні бути вказані його сторони, предмет і зміст угоди, інші істотні умови договору.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена також постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1338, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, згідно з п. 2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до п.4 цих Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. А згідно п.44 Правил зняття з обліку здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документів, що посвідчує його особу.

Як пояснила представник позивача в судовому засіданні, спірний автомобіль не був знятий з обліку, залишається зареєстрованим за ОСОБА_2

Згідно п.8 зазначених Правил правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема довідкою-рахунком, виданою за формою (додат

· ок№1), договором та іншими посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль. Бланки довідок-розрахунків є бланками суворого обліку і виготовляються в порядку передбаченому постановою КМУ від 19.04.1993р. за №238. Сторони не дотрималися зазначеного порядку. Договір, як такий, ними взагалі не укладався, тому підстав для набуття позивачем права власності на автомобіль немає. Колегія не може взяти до уваги посилання позивача на довіреність від 30.08.2007 року, яка видана власником. За своїм юридичним змістом договір доручення є договором про представництво, оскільки повірений зобов'язується діяти від імені довірителя. Крім того, на підставі доручення позивач не мав права укладати угоду від імені особ

· и яку він представляє, відносно себе особисто. За таких обставин по справі не здобуто доказів про укладання письмової угоди між сторонами про купівлю-продаж автомобіля. За правилами ст. 215 ЦК України недодержання письмової форми правочину, в якому вона є обов'язковою, свідчить про нікчемність такої угоди, що не потребує судового визнання. Таким чином, по справі не здобуто даних про набуття позивачем права власності на спірний автомобіль з будь-яких правових підстав. Посилання на визнання позову відповідачем, як на підставу для задоволення вимог, є необґрунтованим. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України суд не бере до уваги визнання позову відповідачем, якщо таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших

· осіб. Зі справи вба

· чається, що опис майна боржника ОСОБА_2 зроблен

· ий в порядку примусового виконання рішення суду про

· стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Визнання права інших осіб на описане та арештоване майно порушує інтереси стягувача.Суд першої інстанції дав оцінку всім доказам та дійшов правильного висновку про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його власником ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 не укладався, правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль немає, тому відмова суду в задоволенні позовних вимог є цілком обґрунтованою. Оскільки позовні вимоги позивача про виключення зазначеного автомобіля з акту опису майна та звільнення його з-під арешту є похідними від первісних позовних вимог, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і в цій частині.Таким чином встановлено, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем сплачувався транспортний збір та укладався страховий поліс, висновків суду не спростовують з наведених вище підстав. Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,- у х в а л и л а:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги. Головуючий: Судді: