У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.04.08 Справа №1/27/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Колодій Н.А. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Лолі Н.О.
За участю представників сторін:від позивача - ОСОБА_1 - приват. підприємець (Свідоцтво від 16.01.1995 р.); ОСОБА_2 (довіреність ВКІ № 561497 від 25.03.2008 р.);
ОСОБА_3 (довіреність ВЕВ № 551233 від 05.10.2006 р.)
від відповідача - Лісняк Я.В. (довіреність № 220 від 09.11.2007 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Лан» (с. Партизани Приморського району Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2007 р. у справі № 1/27/07
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
(м. Приморськ Запорізької області)
до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Лан»
(с. Партизани Приморського району Запорізької області)
про стягнення суми,
Приватний підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ПСП «Агрофірма «Лан» 360 000,00 грн. основного боргу, 60120,00 грн. інфляційних втрат та 17960,50 грн. - 3 % річних. Заявою від 11.12.2007 р., в порядку ст. 22 ГПК України, позивач змінив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 580 000,00 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2007 р. у справі № 1/27/07 (суддя Немченко О.І.) позов Приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 580 000,00 грн. реальних збитків, а також 5800,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ПСП «Агрофірма «Лан» (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню в повному обсязі з наступних підстав: позивач не надав суду належних доказів наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення (шкідливого результату та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заподіяними збитками); не підтверджено належними та допустимими доказами настання у позивача збитків (реально понесених додаткових витрат, втрачених доходів, вигоди тощо).
В заяві про доповнення підстав апеляційної скарги (вх. № 05-18/3-557 від 26.02.2008 р.) заявник стверджує, що при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права - ч. 2 ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України, а також норми процесуального права - ст. ст. 33, 43 ГПК України. Зазначає, що позивач не надав суду доказів реального укладання договорів на придбання насіння соняшника за цінами, які наведені в біржовій довідці. При цьому заявник відзначає, що довідка біржі, сама по собі, не може бути належним доказом у справі та обґрунтовувати розмір заподіяних позивачу збитків.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2008 р. апеляційна скарга ПСП «Агрофірма «Лан» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.02.2008 р.
У зв'язку з неявкою представників позивача розгляд справи відкладався на 27.03.2008 р. В судовому засіданні 27.03.2008 р. за письмовим клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 09.04.2008 р.
Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 678 від 08.04.2008 р. справу № 1/27/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий - Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Шевченко Т.М.
В судових засіданнях представник заявника (відповідача) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до неї.
Позивач у справі - ПП ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечує. Свої доводи виклав у письмових відзивах (від 18.02.2008 р. та від 21.03.2008 р.). Посилаючись на положення ст. ст. 22, 623 ЦК України, позивач вважає, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору від 31.10.2001 р. він зазнав реальних збитків, які визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день пред'явлення позову. Мотивує тим, що для відновлення свого порушеного права на день розгляду справи господарським судом, аби придбати 100 тон насіння соняшника за кількісними та якісними показниками, визначеними умовами договору б/н від 31.10.2001 р., позивач мав би сплатити 640 000 грн. Вважає, що розмір заподіяних збитків підтверджується наданою до суду довідкою Запорізької товарної біржі «Гілея».
Представники позивача та сам позивач (ПП ОСОБА_1) в судовому засіданні підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області - без змін. Позивач та його представники наполягають на тому, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки позивач зазнав саме реальних збитків, а не упущеної вигоди.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні 09.04.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
31.10.2001 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі) та ПСП «Агрофірма «Лан» (відповідачем у справі) було укладено договір б/н (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався купити, а відповідач - продати насіння соняшника врожаю 2002 року в кількості 200 тон за ціною 300 грн. за одну тону на загальну суму 60 000,00 грн.
Відповідно до розділу 2 Договору позивач зобов'язався оплатити насіння соняшника до 31.10.2001 р., а відповідач - провести поставку насіння соняшника до 01.10.2002 р.
На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням № 34 від 31.10.2001 р. перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 60 000,00 грн.
Згідно укладеного 11.10.2004 р. сторонами Доповнення до Договору, вони домовилися, що відповідач поставить насіння соняшника згідно Договору з врожаю 2005 року. У зв'язку з цим строк закінчення Договору було перенесено сторонами до 01.02.2006 р.
Відповідач зобов'язання по поставці насіння соняшника не виконав.
08.08.2007 р. позивач направив відповідачу претензію, якою вимагав виконати умови Договору шляхом поставки 200 тон насіння соняшника або перерахування на його рахунок суми Договору у розмірі 420 000,00 грн.
У відповіді на претензію (лист б/н від 06.09.2007 р.) відповідач визнав її частково і платіжним дорученням № 188 від 04.09.2007 р. повернув позивачу отриману за Договором передплату в сумі 60 000,00 грн.
В решті вимоги позивача за претензією відповідач залишив без задоволення.
Стягнення з ПСП «Агрофірма «Лан» на користь ПП ОСОБА_1 580 000,00 грн. збитків внаслідок невиконання умов Договору стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором щодо здійснення попередньої оплати в сумі 60000,00 грн. в строк до 31.10.2001 р., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 34 від 31.10.2001 р. (арк. справи 11).
Документального підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за Договором (з урахуванням умов Доповнення від 11.10.2004 р.) щодо передачі позивачу насіння соняшника в кількості 200 тон в строк до 01.02.2006 р. суду не надано. Факт невиконання своїх зобов'язань щодо поставки не заперечує і сам відповідач.
Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач повернув позивачу 60000,00 грн. - суму одержаної попередньої оплати за Договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Позивач в позовній заяві та в заяві про зміну позовних вимог вказує, що на теперішній час виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки 200 тон насіння соняшника втратило для нього інтерес, і вимагає відшкодування збитків, які він розраховує шляхом віднімання 60000,00 грн. (суми повернутої відповідачем передплати за Договором) від 640 000,00 грн. (вартості 200 тон насіння соняшника ДОСТ 22391-89 (врожаю 2007 р.) згідно інформаційної довідки Запорізької товарної біржі від 11.12.2007 р. № 322).
При цьому позивач наполягає на тому, що зазнав саме реальних збитків.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду - негативні наслідки правопорушення.
Збиток - це грошова оцінка шкоди, він підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 22 ЦК України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків; причинного зв'язку між порушенням права та збитками; вини. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Виходячи з норм чинного законодавства, особа, яка вимагає відшкодування збитків (у даному випадку - позивач у справі), повинна довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених нею збитків та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та збитками.
Як вже зазначалось, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається саме на спричинення йому відповідачем реальних збитків.
Колегія суддів вважає, що позивач хибно тлумачить зміст визначення «реальних збитків». Так, відповідно до ст. 22 ЦК України реальними збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. При цьому вираз «мусить зробити» слід розуміти як невідкладну (невідворотну) дію, що у недалекому майбутньому має безумовно відбутися. Тобто, вказані обставини мають підтверджуватися реально вчиненими діями сторони (наприклад, укладеними договорами на придбання насіння соняшника за ціною, зазначеною у довідці біржі, тощо).
Як неодноразово наголошував позивач, виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки 100 тон насіння соняшника втратило для нього інтерес.
Згідно наданих позивачем пояснень та як вбачається з матеріалів справи, наявність та розмір заявлених до стягнення збитків позивач обґрунтовує тим, що на день розгляду справи господарським судом для того, щоб придбати 200 тон насіння соняшника за кількісними та якісними показниками, визначеними умовами Договору, згідно біржової довідки він мав би заплатити 640 000,00 грн.
При цьому позивач в засіданні апеляційного суду пояснив, що не здійснював такої покупки ані до подання позову, ані протягом розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Не надано позивачем суду і доказів того, що він мусить зробити такі витрати для відновлення свого порушеного права.
Стосовно посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на те, що згідно розділу 2 Договору сума оцінки даного Договору визначається за біржовою вартістю продукції на момент пред'явлення претензії, колегія суддів зауважує, що зазначена умова не доводить факт заподіяння відповідачем позивачу заявлених до стягнення реальних збитків і не є правовою підставою для задоволення даного позову.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, оцінивши всі докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав суду належних доказів, які б свідчили про спричинення йому відповідачем реальних збитків.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності рішення ґрунтуються на нормах права, підтверджені відповідними доказами та дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Під час розгляду даної справи апеляційним судом не встановлено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодовувати збитки.
За таких обставин, враховуючи допущене судом першої інстанції неповне з'ясування обставин та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, судовий акт у справі слід скасувати, в позові відмовити.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Лан» (с. Партизани Приморського району Запорізької області) задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2007 р. у справі № 1/27/07 - скасувати.
В задоволенні позову Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Приморськ Запорізької області) відмовити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Приморськ Запорізької області) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Лан» (с. Партизани Приморського району Запорізької області) 2900,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу відповідного наказу із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Колодій Н.А. Шевченко Т. М.