РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-188/11

Провадження № 2/1108/10/12

15.05.2012 року року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Сарап М.Б.,

при секретарі -Дубовій С.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача -ОСОБА_2,

представників відповідача -ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Кіровський» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунків при звільненні, та завданої моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кіровський» в якому просить стягнути на свою користь нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 22 800 грн. 34 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 108 879 грн. 51 коп., завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., станом на 18.02.2011 року, тобто на час подачі позову до суду. В обґрунтування заявленого позову зазначив, що 01.04.2010 року був прийнятий на роботу на посаду в.о. директора ВАТ «Кіровський» із посадовим окладом, згідно штатного розкладу підприємства, на підставі наказу №33-б від 31.03.2010 року. Згідно рішення Наглядової ради ВАТ «Кіровський» № 3 від 07.06.2010 року, був звільнений з роботи з посади в.о. директора ВАТ «Кіровський». Відповідач при звільненні та в подальшому, із ним по заробітній платі не розрахувався, не видав йому трудову книжку. Заборгованість складає 22 800 грн. 34 коп. В результаті цього завдав йому моральну шкоду яку він оцінює в 50 000 грн. На вказаних підставах просив позов задовольнити.

Під час розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви та збільшив розмір своїх позовних вимог в частині ситягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільнені. Просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у сумі 279 635,90 грн. Збільшення розміру стягнення мотивував збільшенням терміну на проведення з ним розрахунку, та тривалим розглядом справи у суді.

( а.с. 181-183,)

Крім того пояснив, що у відповідності до ст. ст. 47, 116 КЗпП України, відповідач зобов'язаний був у день звільнення видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку та виплатити розрахункові кошти в розмірі -22 800 грн. 54 коп., що підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі. Крім того, розмір заробітної плати підтверджується довідкою про доходи від 14.06.2010 року, а також довідкою Кіровоградського віділення Кіровоградської ОДПІ від 28.03.2011 року та довідкою пенсійного фонду України.

Також зазначив, що виходячи зі змісту ч.1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повномі обсязі.

Представник відповідача /за довіреністю/ ОСОБА_3 під час розгляду справи позов визнала частково та надала до суду письмове заперечення в якому заперечує проти відшкодування нанесених збитків. Вказала, що ніякої моральної шкоди підприємство позивчу не завдавало. Просила відмовити в задоволені заявлених позовних вимог в частині стягнення 19 404грн. 13 коп, заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та 50 000грн. моральної шкоди.

Представники відповідача /за довіреністю/ ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали, просили застосувати позовну давність обгрунтовуючи тим, що відповідно до вимог ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права , а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Також зазначили, що відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 -до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, встановлено тримісячний строк позовної давності. Крім того зазначили, що згідно ст. 266 ЦПК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено строною у спорі є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року ОСОБА_1, згідно наказу №33-б, був прийнятий на роботу на посаду в.о. директора ВАТ «Кіровський»з посадовим окладом згідно штатного розпису підприємства.

Рішенням Наглядової ради ВАТ «Кіровський» від 07.06.2011 року, протокол № 3 від 07.06.2010 року, ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади в.о. директора ВАТ «Кіровський». Вищезазначений протокол містить підпис від імені ОСОБА_1 (в графі ознайомлений). Факт підписання протоколу позивачем заперечується.

Ухвалою суду від 08.06.2011 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 була призначена судово-почеркознавча експертиза. Представник відповідача заперечував проти призначення експертизи. Провадження у справі було зупинено з 08.06.2011 року по 02.09.2011 року до проведення судово-почеркознавчої експертизи та з 05.10.2011 року по 27.03.2012 року до проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №2813/02 від 28.07.2011 року підпис від імені ОСОБА_1 на наказі № 62-к про призначення на посаду від 26 травня 2010 року ВАТ «Кіровський»виконаний самим ОСОБА_1. ( а. с. 156-158,)

Згідно висновку повторної судово -почеркознавчої експертизи № 1000/02 від 19.03.2012 року, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1, зображення якого міститься в електрофотографічній копії протоколу наглядової ради № 3 від 07.06.2010 року та на наказі № 62-к про призначення на посаду від 26 травня 2010 року ВАТ «Кіровський» - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням підписів ОСОБА_1 ( а. с. 176-178,)

Також встановлено, що ПАТ «Кіровський», при звільненні і в подальшому, на час розгляду справи в суді, із ОСОБА_1 по заробітній платі не розрахувався. Заборгованість по заробітній платі, згідно наданої довідки ВАТ «Кіровський»складає 22 800 грн. 34 коп., на що позивач не одноразово звертався з письмовими заявами про виплату йому заробітної плати та видачі трудової книжки.

( а. с. 33, 35-37,)

Згідно з вимогами ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений вище строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ч. 5 ст.25 Постанови № 13 від 24.12.1999 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»передбачено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, своїм рішенням Конституційний Суд України за № 4-рп/2012р. від 22.02.2012 року, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України (строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів) у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117 (відповідальність за затримку розрахунку при звільненні), 237-1 (відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди) КЗпП України роз'яснив, - що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно ч. 2 ст 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звертися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

На підстав викладеного суд вважає, що позивачем на час звернення до суду із зазначеним позовом не пропущений тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України.

У відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. ПАТ «Кіровський»у день звільненя позивача з роботи 07.06.2010 року у відповідності з вимогами ст. 116 КЗпП України не провів остаточного розрахунку та не виплатив йому всіх сум, що належать йому від підприємства.

Згідно довідки відповідача станом на 08.06.2010 року заборгованість перед ОСОБА_1, становить 22 800,34 грн. Доказів виплати зазначеної суми позивачу, відповідач не надав, а тому ця сума підлягає стягненю з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство,установа,організація повині виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного /годинного/ заробітку на число робочих днів /годин/, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна /годинна/ заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі /календарні/ дні на число відпрацьованих робочих днів /годин/, а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. Згідно довідки про доходи від 14.06.2010 року ВАТ «Кіровський», заробітна плата ОСОБА_1 складає за квітень 2010 року, за 22 робочі дні, 13 612 грн. 34 коп., за травень 2010 року, за 21 робочий день, 11 971 грн. 58 коп. Середньомісячний заробіток за повні два місяці складає 25 583 грн. 92 коп. Середньоденний заробіток складає 25 583 грн. 92 коп. : 43 робочих дні = 594 грн. 97 коп. Затримка розрахунку заробітної плати складає, станом на 10.04.2012 року, 278 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 594 грн. 97 коп. Х 278 днів = 165 401 грн. 66 коп.

Вимога щодо стягнення з відповідача заподіяної позивачу моральної шкоди не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не оспорює сам факт свого звільнення, а ставить питання про стягнення заборгованості сум, які належали йому від підприємства при звільнені, та не були йому виплачені.

У данному випадку компенсацію понесених матеріальних збитків позивачем є стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стягнення і моральної шкоди за одне і теж порушення буде протирічити вимогам Конституції України та загальним засадам права.

За таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Крім того, установивши такі обставини по справі як призначення судово-почеркознавчої експертизи, та призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, для проведення яких був судом витрачений значний час, а саме, з 08.06.2011 року по 02.09.2011 року та з 05.10.2011 року по 27.03.2012 року, в зв'язку з чим неодноразово зупинялось провадження по справі, та тієї обставини що клопотання про призначення як експертизи, так, і повторної експертизи було заявлено позивачем, та з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком, та інших конкретних обставин справи, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку не враховуючи час зупинення провадження по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, на підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, оцінивши всі надані докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлений позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 22 800 грн. 34 коп., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 165 401 грн. 66 коп.

На підставі встановленого в судовому засіданні суд критично відноситься до тверджень представника відповідача ОСОБА_3 стосовно того, що позивач в своїх розрахунках посилається на неправомірно затверджений ним штатний розпис, в якому позивач збільшив посадовий оклад з 9095 грн. 00 коп. на 12993 грн. 60 коп., так як станом на 30.04.2010 року директором товариства була ОСОБА_6 і тільки вона мала право затверджувати штатний розпис підприємства, що остання і зазначила в письмовому запереченні. Також суд критично відноситься і до заперечень відповідача стосовно того, що в день звільнення 07.06.2010 року, директором товариства був позивач і саме на нього покладався обов'язок із виплати заробітної плати при звільненні, так як дане заперечення спростовується тим, що в день звільнення 07.06.2010 року, в.о. директора ВАТ «Кіровський»було призначено іншу особу. Також заява представників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про застосування позовної давності не ґрунтується на вимогах закону, а тому не може бути задоволена.

Крім того, за змістом ст. 117 КЗпП України обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку покладений на роботодавця, але доказів щодо цього факту відповідачем не надано.

Керуючись п. 2, 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1427 із змінами та доповненнями, Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8.02.1995 року, Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди», ст.ст. 47, 83, 95, 115-117, 130, 134, 135-3, 136 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кіровський» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 22 800 грн. 34 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 165 401 грн. 66 коп., а всього 188 202 грн., суми обраховані без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині заявленого позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кіровський» на користь держави судовий збір в розмірі 1882 грн. 02 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя «підпис»

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області М. Б. Сарап

Суддя «підпис»

Згідно з оригіналом