ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
29 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/2383/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.
представника позивача: Порхун Л.М.
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області
до: громадянина Узбекистану ОСОБА_2
про: примусове видворення за межі України
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (надалі - позивач) до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про примусове видворення за межі України.
Позов мотивований тим, що 06.03.2012р. громадянин Узбекистану ОСОБА_2 прибув на територію Україну з приватною метою. Однак, під час проведення перевірок Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області було виявлено відповідача та встановлено, що останній здійснював торгівлю без відповідних документів, на підставі чого начальником Ленінського РВ ВМУ УВМС України у Вінницькій області прийнято рішення від 17.04.2012р. про примусове повернення в країну походження відповідача. Оскільки своїм правом, щодо оскарження вищезазначеного рішення відповідач не скористався, позивач змушений звернутись до суду з позовом.
У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про заміну неналежного позивача - управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на належного - Державну міграційну службу України. Дане клопотання мотивоване тим, що відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 р., центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України визначено, що саме Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Таким чином, у зв'язку із вищевикладеним, суд вирішив замінити неналежного позивача - управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на належного - Державну міграційну службу України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити посилаючись на вимоги викладені в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні зазначив, що позов визнає та не проти його задоволення, зі слів перекладача.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить що наявні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі .
Як вбачається із матеріалів справи, громадянин Узбекистану ОСОБА_2 прибув в Україну 06.03.2012р. через КПП "Бориспіль", із приватною метою. В процесі перебування в Україні зокрема у м. Вінниці змінив статус свого перебування, адже займався торгівельною діяльністю, без оформлення відповідних документів.
Зокрема перевіркою встановлено, що у відповідача відсутня приймаючої сторони, джерела доходу, у шлюбі з громадянкою України не перебуває.
Дані обставини стали підставою для винесення рішення Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про скорочення тимчасового перебування відповідача на території України від 29.03.2012р. (а.с.5).
У відповідності до розписки від 06.04.2012р., яка міститься в матеріалах справи, відповідач зобов'язувався залишити територію України не пізніше 15.04.2012р. (а.с.7).
З метою дотримання вимог чинного законодавства, позивачем здійснено перевірку та встановлено, що громадянин Узбекистану ОСОБА_2 у встановлений строк до 15.04.2012р. територію України не покинув, що стало підставою для прийняття рішення про примусове видворення за межі України від 17.04.2012р.(а.с.8).
Як свідчать матеріли справи, у відповідності до розписки, відповідач зобов'язувався покинути територію України не пізніше 16.05.2012р., однак станом на день звернення до суду з позовом територію України не залишив та рішення у законному порядку не оскаржив.(а.с.9).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI (надалі - Закон) , відповідно до статті 1 якого іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України, є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України.
Зокрема, згідно із статтею 3 Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Судом встановлено, що громадянин Узбекистану ОСОБА_2 прибув в Україну 06.03.2012р. через КПП "Бориспіль", із приватною метою.
Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про безвізові поїздки громадян" від 24 жовтня 2002 року № 1565, між Україною та Азербайджанською Республікою встановлюється безвізовий порядком в'їзду.
Згідно Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженого КМУ від 15.02.2012 року № 150 (надалі - Порядок) зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами.
Пунктом 12 Порядку передбачено, що строк тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України скорочується у разі, коли нема установлених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 Закону підстав для їх тимчасового проживання або тимчасового перебування на території України.
Положенням п.15 Порядку передбачають, що рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України може бути оскаржене протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття до ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним органом або підрозділом ДМС), СБУ (у разі, коли рішення прийняте органом СБУ) або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.
Судом встановлено, що Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області винесено рішення про скорочення тимчасового перебування відповідача на території України від 06.04.2012р., яке у встановленому законом порядку не оскаржено.
Згідно із ст. 26 Закону, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
На виконання вищезазначених норм, 17.04.2012р. Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області винесено рішення про примусове повернення за межі України відповідача, з зобов'язанням покинути територію України у 30-денний термін після винесення рішення.
В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що дане рішення громадянином Узбекистану ОСОБА_2 не виконано та не оскаржено.
Статтею 136 КАС України передбачено, що відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.
В свою чергу, у відповідності до ст. 112 КАС України, відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чим-небудь права, свободи або інтереси.
Таким чином, зважаючи на відсутність приймаючої сторони, джерел доходу, законних підстав для перебування на території України, переконавшись у наявності законних підстав визнання адміністративного позову відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Видворити за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Поп Туман
Постанову допустити до негайного виконання.
Відповідно до ч.7 ст. 183-5 КАС україни,.судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, разом з тим ч.5 вищезазаченої норми визначає, що судові рішення у визначених адміністративних справах можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в п'ятиденний строк з дня їх проголошення.
Суддя Чернюк Алла Юріївна