Справа № 2-185/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

            10 червня  2008 року місцевий Н-Сіверський  районний суд Чернігівської області

в складі головуючого судді С.М. Бараненка

               при секретарі Лабадіній Т.В.

               за участю сторін

              розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в смт. Сосниця  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя та встановлення користування квартирою,-

В С Т А Н О В И В:

         ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом  до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя та встановлення користування квартирою, мотивуючи позов тим ,що  в 1985 році вона стала членом житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний». На власні кошти вона будувала кооперативну квартиру по АДРЕСА_1. В 1988 році вона вийшла заміж за відповідача і продовжувала сплачувати за квартиру і повністю виплатила всю суму в 1992 році. Відповідач з 1988 по 1992 роки працював на сезонній роботі кочегаром і отримував низьку заробітну плату і не мав можливості сплачувати за квартиру. На запропоновані нею частки розподілу квартири відповідач не погоджується, а виконкомом Сосницької селищної ради їй відмовлено у визнанні права власності на спірну квартиру і порекомендовано звернутись до суду.

            В судовому засіданні  позивач підтримала  позовні вимоги в повному обсязі і до викладено в позовній заяві додала, що спірну квартиру вона будувала за власні кошти, відповідач не мав можливості сплачувати за квартиру кошти.

            Відповідач позов не визнав в повному обсязі і в судовому засіданні  пояснив, що він в спірній квартирі багато чого зробив своїми руками. На час одруження з позивачем він приїхав з півночі в нього були гроші, крім того він вирощував і продавав картоплю, а також мав власну пасіку і продавав мед і за спірну квартиру також сплачував, але квитанцій не зберіг, не знав, що так все повернеться.

             Заслухавши пояснення сторін , показання свідків та дослідивши зібрані по справі інші докази, та розглянувши позов в межах позовних вимог, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні дав показання, що відповідач з 1985 року по 1992 роки працював кочегаром в дитсадку «Калинка. Заробітна плата на той час була 70-80 рублів.

            Свідок  ОСОБА_4 в судовому засіданні дала показання, що відповідач років 15 назад працював кочегаром в центральній лікарні.

            Свідок  ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання, що відповідач в 1988-989 роках, але напевне вона не пам»ятає відповідач вирощував та продавав картоплю. Також в нього була пасіка і він продавав мед.

            Свідок  ОСОБА_6 в судовому засіданні дав показання, що десь в 1989 році відповідач почав займатися бджолами , також вирощував картоплю та продавав мед і вирощену картоплю.

            Згідно ст. 384 ч.3 ЦК України - у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу  стає її власником.

            Згідно реєстраційного посвідчення  позивач  повністю сплатила кошти за спірну кооперативну  квартиру /а.с. 43/.

            По справі також встановлено, що згідно оціночного акту балансова вартість спірної кооперативної квартири по АДРЕСА_1 Чернігівської області  на момент її надання становила 11582 карбованців /а.с.40/.

            Згідно фінансових документів позивач до заключення шлюбу з відповідачем 27.04.1988 року внесла особисті кошти в будівництво кооперативної квартири в сумі 4256 крб./а.с.20,21,33,34/.

            Суд критично відноситься до пояснень позивача, що саме свої особисті кошти набуті до шлюбу з відповідачем вона витрачала на оплату кооперативної квартири вже перебуваючи в шлюбі з відповідачем, так-як  згідно наявних у матеріалах справи копій ощадних книжок дійсно кошти знімались з рахунків, але позивач не надав суду доказів, що саме ці кошти використовувались для сплати за кооперативну квартиру.

            Отже виходячи з вище викладеного в спірній квартирі частка позивача повинна становити 68/100 частини квартири і необхідно визнати  її право власності на вказану частку , а відповідача частка повинна становити 32/100  частини квартири і необхідно визнати його право власності на вказану частку.

            Розраховуючи вище вказані частки суд виходив з того, що частину коштів в сумі 4256 крб позивач внесла до кооперативу для будівництва спірної квартири до шлюбу з відповідачем, тому вказана сума  є особистими коштами позивача, а після укладення шлюбу з відповідачем і перебування з ним в шлюбі було сплачено залишок суми за спірну квартиру, тобто ця сума є спільною власністю подружжя, тому залишкову суму необхідно розділити між сторонами в рівних долях, як це визначено ст. 60, 70 СК України.

            Встановити між сторонами порядок користування спірною квартирою з виділенням конкретних кімнат суд в даному випадку не може, так-як сторонами не заявлялось клопотання про проведення судової технічної експертизи, і вона не проводилась, а також тільки в даному судовому засіданні було встановлено  яка саме частка належатиме кожному з сторін спірної квартири, тому в задоволенні даної позовної вимоги необхідно відмовити.

            Що стосується позовної вимоги про залишення в спільному користуванні сторін підсобних приміщень квартири, то до розподілу згідно часток спірної квартири в натурі сторони мають повне право користування підсобними приміщеннями без обмежень один одного в цьому, тому дана позовна вимога також задоволенню не підлягає у зв»язку з безпідставністю.

Судові витрати та витрати на праву допомогу адвоката понесені позивачем при зверненні до суду необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у відповідності до вимог ст. 88 ч.1 ЦПК України.

              Також у відповідності до вимог ст.79 суд визнає судовими витратами понесеними позивачем також витрати на реальну оцінку на даний час спірної квартири відповідною організацією, так-як без цього не можливо було визначити ціну позову і сплатити відповідний судовий збір, тому дані витрати документально підтверджені також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 

Керуючись ст.ст. 370, 384 ЦК України, ст.ст. 60, 70 СК України, ст.79, 84,88, 215 ЦПК України,  суд

                                                                                В И Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя та встановлення користування квартирою задовольнити ЧАСТКОВО.

            Визнати квартиру АДРЕСА_1спільною частковою власністю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  де ОСОБА_1  частка становить 68/100 частини квартири і визнати  її право власності на вказану частку , а ОСОБА_2 частка становить 32/100  частини квартири і визнати його право власності на вказану частку .

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   684,47 (шістьсот вісімдесят чотири  гривні 47 коп) в рахунок повернення судових витрат та 150 (сто п»ятдесят гривень) в рахунок повернення витрат пов»язаних з правовою допомогою адвоката.

            В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

            Рішення може бути оскаржено до  апеляційного суду Чернігівської області через  Н-Сіверський райсуд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження, та протягом  двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження апеляційної скарги.

            Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк , встановлений для  подання заяви про апеляційне оскарження. 

            Головуючий:                                                                                    С.М. Бараненко