ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

12.06.2012Справа №5002-23/3060.1-2011

за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Керч в інтересах держави в особі Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь,

до Берегової сільської ради, с. Берегове, м. Феодосія,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Остберг -Схід», смт. Коктебель, м. Феодосія; м. Київ

про визнання недійсними пунктів рішення

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

Від позивача - не з'явився,

Від відповідача - ОСОБА_1 представник, довіреність № 2 від 03.01.2012 р.,

Від третьої особи - ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 29.12.2011 р.,

За участю прокурора - Тітков К.С., прокурор відділу прокуратури Автономної Республіки Крим,

СУТЬ СПОРУ: Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим звернувся з позовом до Берегової сільської ради м. Феодосії, за участю третьої особи - обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Остберг-Схід» про визнання недійсними пунктів 2 та 3 рішення Берегової сільської ради № 1161 від 21.10.2008 "Про внесення змін в рішення 48 сесії Берегової сільської ради №1118 від 16.11.2007". В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував на те, що обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Остберг-Схід» за організаційно-правовою формою не відноситься до житлово-будівельного кооперативу, оскільки його створено без додержання вимог статті 137 Житлового кодексу Української РСР та розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186; цей кооператив не організований при виконкомі ради; рішення зборів про організацію кооперативу та список громадян, які вступають до кооперативу виконком сільської ради не затверджував. Відтак, вважає, що оспорюваним рішенням сільради, з посиланням на положення статті 41 Земельного кодексу України, було незаконно надано обслуговуючому житлово-будівельному кооперативу «Остберг-Схід» право власності на земельну ділянку загальною площею 9,54 га.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 року в задоволені позову відмовлено, виходячи з обставин установлених рішенням суду від 11.11.2008 року у справі 2-25/10082-2008, яким було визнано за житлово-будівельним кооперативом «Остберг-Схід» право отримання у власність спірної земельної ділянки. Установивши, що державна реєстрація житлово-будівельного кооперативу «Остберг-Схід» проведена в установленому порядку, не оскаржена та не скасована, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних пунктів рішення Берегової сільської ради недійсними. При цьому, суд керувався приписами статті 121 Земельного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.01.2012р. апеляційну скаргу в.о. Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011р. у справі № 5002-4/3060-2011 без змін.

27.01.2012р. матеріали справи повернулись до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2012 р. постанову САГС від 05.01.2012 р. та рішення ГС АР Крим від 29.09.2011 р. скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Згідно Протоколу розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду АР Крим справа № 5002-23/3060-2011 розподілена на суддю ГС АР Крим Доброреза І.О.

Ухвалою суду від 17.05.2012 р. справу прийнято до розгляду та призначено на дату слухання.

Ухвалою Господарського суду автономної Республіки Крим від 28.05.2012 р. замінений позивач - Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим на Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим.

Відтак, матеріали справи містять вимогу позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку загальною площею 9,54 га в с. Берегове, м. Феодосія (кадастровий номер 0111690300:01:001:0955), яка належить Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативу «Остберг-Схід», та заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження та передачі в користування вказаної земельної ділянки.

Розглянувши вищевказане, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає як один із заходів забезпечення позову, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Відтак, прокурором не надано жодного доказу неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, не доведено необхідності забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на земельну ділянку. Тому суд, з огляду на вищевикладене, у задоволенні вимоги Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора про забезпечення позову відмовляє.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Керченському міжрайонному природоохоронному прокурору у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 9,54 га в с. Берегове, м. Феодосія (кадастровий номер 0111690300:01:001:0955), яка належить Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативу «Остберг-Схід», та заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження та передачі в користування вказаної земельної ділянки.

Суддя Доброрез І.О.