АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4038 Головуючий у 1 інстанції Журавльов А.В.
Категорія 13 Доповідач Болтунова Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Петренко І.О.
суддів Болтунової Л.М., Лаченкової O.B.
при секретарі Шило С.Ю. з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2005 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, виконкому Кіровської райради м. Дніпропетровська про визнання недійсним рішення виконкому Кіровської райради м. Дніпропетровська НОМЕР_1 про узаконення прибудови до будинку і затвердження акту ідеальних часток, про визнання частково недійсним договору дарування частки в домоволодінні, про визнання права власності в порядку спадкоємства на 1\4 частину прибудови, про визнання недійсним рішення виконкому Кіровської райради м. Дніпропетровська НОМЕР_2 в частині затвердження акту ідеальних часток, про виділ в натурі 1\4 частини прибудови в домоволодінні А-1-1, визначенні ідеальних часток і розділі домоволодіння та по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкоємства згідно з законом на частину домоволодіння А-1 і А-1-1 та виділ її в натурі, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.07.1978 року, визнання частково недійсним договору дарування частини домоволодіння від 25.12.1992 року,-
встановила:
ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення виконкому Кіровської райради м. Дніпропетровська НОМЕР_1 про узаконення прибудови до будинку і затвердження акту ідеальних часток, про визнання частково недійсним договору дарування частки в домоволодінні від 25.12.1992 року, про визнання права власності в порядку спадкоємства по закону на 1\4 частину прибудови до будинку, про визнання недійсним рішення виконкому Кіровської райради м. Дніпропетровська НОМЕР_2 в частині затвердження акту ідеальних часток, про виділ в натурі 1\4 частини прибудови в домоволодінні А-1-1, визначенні ідеальних часток і розподілу домоволодіння.
Відповідачка ОСОБА_3 вимоги позивача не визнала та звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкоємства згідно з законом на частину домоволодіння А-1 і А-1-1 та виділ її в натурі, а також про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину від 10.07.1978 року та визнання частково недійсним договору дарування частини домоволодіння від 25.12.1992 року.
Відповідач ОСОБА_6 позов ОСОБА_5 не визнав, а залучений як третя особа за позовом ОСОБА_3 не заперечував проти її вимог.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2005 року визнані незаконними та скасовані рішення виконкому Кіровської райради народних депутатів м. Дніпропетровська НОМЕР_1 „ Про узаконення жилих прибудов та затвердження ідеальних часток користування в домоволодінні АДРЕСА_1", НОМЕР_2 в частині затвердження акту ідеальних часток та виділу ОСОБА_5 в натурі 1\4 частини прибудови до будинку, двох жилих кімнат та дворових прибудов, за ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування на 1\4 частину прибудови А-1-1 у домоволодінні АДРЕСА_1.
Судом проведено розподіл домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: будівля А-1 поділена між трьома співвласниками ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в наступному співвідношенні: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 7/100 частини кожному, ОСОБА_6- 14/100 частин. Будівля А-1-1 поділена між двома співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 3/100 частини кожному. Ідеальні долі склали: ОСОБА_5 -76/100 частин домоволодіння, ОСОБА_3 -10/100 частини та ОСОБА_6 14/100 частин.
У користування ОСОБА_5 виділені приміщення: 3-6, 3-7 та 1-2 в споруді під літ. „А-1" площею - 29,3 кв.м. , 1\2 частину погреба під літ. ,А-1-1", а також споруду під літ. „А-11-1" з приміщеннями 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5 площею 66,5 кв.м., гараж Б, сарай Е, вбиральню Г та вигрібну яму, а також 1/3 частину споруд 1-3.
ОСОБА_3 виділено в користування приміщення 2-2, 2-3 в будівлі під літ. „А-1-1" і 2-4 в будівлі „А-1", загальною площею 29,3 кв.м., а також 1/2 частину погреба під будівлею під літ. „A-1-l", веранду а-1-1, ґанок а-3, вбиральню В та 1/3 частину споруд 1-3.
ОСОБА_6 виділено в користування приміщення 1-1, 1-3, 1-4, 1-5 в будівлі під літ. „А-1" загальної площею 41,7 кв.м., а також ґанок а-5, вбиральня В та 1/3 частину споруд 1-3.
У зв'язку з розподілом житлового приміщення А-1 ,ОСОБА_5 зобов'язаний судом провести переобладнання та перенести перегородку між приміщеннями 1-2 і 2-4 на відстані 0,18 м в сторону приміщення 1-2.
У задоволенні вимог позивача про визнання частково недійсним договору дарування від 25.11.1992 року відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 також відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_6 та їх представник просять рішення суду скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові ОСОБА_5 та задоволення вимог ОСОБА_3 визнав за нею право власності в порядку спадкування по закону на 1/3 частину домоволодіння А-1, на 5/6 частин прибудови А-1 та розподілу домоволодіння АДРЕСА_1 по першому варіанту додаткової судової будівельно-технічної експертизи НОМЕР_3, посилаючись на те, що суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.
Згідно до свідоцтва ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а тому ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2006 року його правонаступником визнаний ОСОБА_4.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що власницею спірного домоволодіння АДРЕСА_1 була ОСОБА_7, яка згідно до договору від 21 травня 1952 року подарувала по 1/2 частині його прийомному сину ОСОБА_8 та прийомній дочці ОСОБА_9.
За своє життя ОСОБА_3 сумісно зі своєю дружиною ОСОБА_10 - батьки позивача, в 1961 році самовільно звели до своєї частини домоволодіння прибудову під літ. „А-1-1" з приміщеннями 2-1,2-2, 2-3, ґанок а-3 та погріб під А-1-1, які ОСОБА_3 узаконені не були.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Його спадкоємцями стали ОСОБА_10 мати позивача та сам позивач , які одержали свідоцтво про право на власність на 1/4 частину домоволо-діння А-1 кожний, відповідно 10.07.1978 року та 02.11.1979 року.
Як вбачається з рішення Юровської районної ради м. Дніпропетровська НОМЕР_1 згідно заяви ОСОБА_10 за нею були узаконені в прибудові під літ. „А-1-1" житлові кімнати 2-3, 2-4, кухня 2-2 та визначені і затверджені ідеальні частки в домоволодінні, а саме ОСОБА_10 = 83/100 частини та ОСОБА_6 = 17/100 частини. ( а.с.11)
Між тим, даним рішенням не було враховано те, що позивач також є спадкоємцем і має право на 1/4 частину прибудови під літ. „А-1-1", а тому в спадкоємному майні померлого як позивач, так і його мати успадкували кожен по 83/200 частини.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про скасування та визнання вказаного рішення незаконним, так як в ньому ОСОБА_5 зовсім не був вказаний як співвласник, що порушувало його права на майно.
Відповідно до договору від 25 грудня 1992 року ОСОБА_10 подарувала своїй дочці ОСОБА_3 - свою частину домоволодіння АДРЕСА_1, а саме 83/200 частини. Вказаний договір був складений у відповідності до вимог закону та на підставі волевиявлення сторін. Вирішуючи дані вимоги, районний суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в цій частині позову. (а.с.40)
20 серпня 1999 року рішенням цього ж виконкому НОМЕР_2 за позивачем була узаконена споруда, яка була зведена ним самовільно, а саме прибудова під літ. „А-11-1" з двома житловими кімнатами загальною площею 42,3 кв.м. ,сіни площею 16,6 кв.м. , веранда-all -7,8 кв.м, підвальне приміщення під літ. „ А-11-1", а також гараж Б і сарай Е та затверджено акт ідеальних часток, згідно якого ОСОБА_5 належить 66/100 частин домоволодіння , ОСОБА_3 24/100 частини і ОСОБА_6 10/100 частин.
Оскільки розрахунок ідеальних часток був проведений згідно рішення виконкому НОМЕР_1, яке є незаконним, то вищевказане рішення також судом вірно було визнано незаконним.
Що стосується вимог ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування по закону на частину домоволодіння під літ. „А-1" і „А-1-1" та виділу її в натурі, а також про . визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину від 10.07.1978 року, колегія суддів вважає, що рішення суду про відмову в цій частині позовних вимог районним судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Розглядаючи даний спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тим самим постановив рішення, яке відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Дослідивши в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку на звернення з позовом, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 даний строк пропущено не було, оскільки про порушення свого права йому стало відомо в 1999 році, а в 2000 році він звернувся до суду з позовом.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, що суперечить ст. 212 ЦПК України, яка встановлює виключне право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 304,307,308,314, 315,317,319 ЦПК Україна колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.