Справа № 2-а-118/2008 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2008 року Канівський міськрайонний суд
Черкаської області
в складі : головуючого-судді Льон О.М.
при секретарі Голуб Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів Черкаської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом в суд до відповідача про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005-2007 роки посилаючись на те, що вона є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС і відповідно висновку МСЕК від 22.06.2001 року їй встановлено безстроково 3-групу інвалідності за захворюванням пов»язаним з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів внаслідок аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, що за її підрахунками становить за період 2005-2007 роки 5097,50 грн. У добровільному порядку відповідач відмовляється провести донарахування, а тому просить стягнути всю недоплату.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за період 2005-2007 роки зменшила та просить стягнути їх в сумі 4208,50 грн..
Представник відповідача Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради позовні вимоги не визнав та пояснив, що Управління праці і соціального захисту населення діяло в межах законодавства, порушень по питанню нарахування щорічної допомоги на оздоровлення не було, поскільки вони керуються постановами Кабінету міністрів № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005 року. Крім того просить суд залишити позов без задоволення, посилаючись на те, що на 2006-2007 рік Законами України «Про Державний бюджет України» призупинена дія ст. 48 Закону України Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з тим, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку для звернення в суд з позовом. З розрахунком суми недоплаченої допомоги погоджується, але провести виплати в повному обсязі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” управління не в змозі, оскільки кошти виплачуються в тому обсязі, в якому виділені управлінню із державного бюджету для даної виплати.
Суд заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1року при повторному огляді в МСЕК підтверджено та встановлено безстроково статус інвалідності 3 групи за захворюванням, пов»язаним з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.6-7).
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат по ІІІ групі інвалідності, розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ч. 4 ст. 48 вищезазначеного закону визначається на момент виплати.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Встановлений вищевказаною постановою КМУ № 836 розмір одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення з 1996 р. не змінювався та не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Розмір мінімальної заробітної плати до 2004 року визначався законами про встановлення мінімальної заробітної плати на відповідний рік, а з 2004 року згідно з п.п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) - законами про державний бюджет на відповідний рік.
Таким чином, за період з 2001 по 2006 р.р. включно будь-яких обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян”, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати законодавство України не містило.
Тому, суд вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення та її виплати управлінню праці та соціального захисту населення необхідно керуватися ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат у червні 2005 р. становила 290 гривень, у квітні 2006 році становила 350 гривень, у серпні 2007 року- 440 грн., що стверджується довідкою відділу статистики в м. Канів, то провівши відповідні розрахунки в 2005 році - 290х4=1160 гривень, в 2006 році - 350х4= 1400 гривень, у 2007 році- 440х4=1760 грн., а всього 4320 грн., таку саме суму щорічної допомоги на оздоровлення повинен був виплати позивачу відповідач за вищевказаний період часу, однак за даний період відповідачем було виплачено в 2005 -2007 рр. всього 180 гривень, що стверджується довідками, тобто недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за вищевказаний період часу складає 4208,50 грн. (4320-111,50).
Посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст.152 Конституції України де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «ОСОБА_2проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Крім того інших доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
А тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за період часу з 2005 року по 2007 рік в сумі 4208,50 гривень.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на пропуск позивачем річного строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки, вважає, що процесуальний строк слід рахувати з 09.07.2007 року, тобто, з дня прийняття рішення Конституційного суду України.
Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення про відшкодування щорічної допомоги на оздоровлення слід застосовувати поняття аналогії права згідно ст. 46 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” згідно з якою, якщо виплати здійснені неправильно по вині органу, який призначив і виплачує ці виплати, то вони виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Від сплати судових витрат сторони звільнені.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91 р. №796-ХІІ, рішеннями Конституційного Суду України від 20.03.02 року № 5-рп/2002, 17.03.04р. № 7-рп/04, 09.07.07р. №6-рп/07, Законами України „Про Державний Бюджет” на 2005-2007 роки, Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 року, ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71, 99, 159, 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005 року по 2007 рік в сумі 4208,50 грн..
Від сплати судових витрат сторони звільнені.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Канівський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через. міськрайсуд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий О.М. Льон