Справа № 2-9538/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 травня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Коршак Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі -Позивач) 15 червня 2011 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»(далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації (далі -Третя особа), про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг. Вказує, що впродовж періоду січень-грудень 2010 року нею були отримані квитанції Третьої особи, із яких вбачається, що плата за житлово-комунальні послуги нараховувалася згідно таких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): № 1332 від 30 листопада 2009 року; № 1133 від 30 листопада 2009 року; № 1135 від 30 листопада 2009 року; № 191 від 30 березня 2010 року та № 392 від 31 травня 2010 року про встановлення та погодження відповідних тарифів на комунальні послуги та продовження дії відповідних розпоряджень щодо затверджених тарифів на вказані послуги. Зауважує, що нарахування відбулося за недіючими тарифами, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року відповідні розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), через відсутність їхньої реєстрації в органах юстиції, було визнано такими, що не набрали чинності. За таких обставин, вважає, що при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги за вказаний період, були чинними тарифи, передбачені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1127 від 28 серпня 2007 року щодо оплати за полуги з постачання холодної води, водовідведення холодної та гарячої води; № 1192 від 15 жовтня 2009 року щодо послуг центрального опалення та гарячого водопостачання; № 141 від 12 лютого 2007 року за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які є значно нижчими. Вказує, що вона зверталася до Відповідача з приводу проведення перерахунку за вказаний період, проте, їй було відмовлено. Просить суд ухвалити судове рішення, яким зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок оплати за житлово-комунальні послуги за період січень-грудень 2010 року, у тому числі шляхом зарахування надмірно переплачених коштів у попередні періоди, згідно розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1127 від 28 серпня 2007 року; № 1192 від 15 жовтня 2009 року та № 141 від 12 лютого 2007 року, відповідно.

У судове засідання Позивач не з'явилася. Подала клопотання про розгляд справи у її відсутність, через поганий стан здоров'я.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Просила суд у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що встановлення, затвердження та формування тарифів та їх складових, згідно діючого законодавства, не відноситься до компетенції Відповідача. Крім того, зауважила, що у спірний період плата за житлово-комунальні послуги нараховувалася за тарифами, які діяли на час споживання вказаних послуг. Також зауважила, що судовим рішенням Київського апеляційного адміністративного суду було визнано, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо встановлення тарифів за житлово-комунальні послуги, державній реєстрації не підлягають.

Третя особа свого представника до суду не направила. Подала заперечення на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що між сторонами існують договірні цивільно-правові відносини і, що, фактично, Позивач просить внести зміни до договору, після його виконання, що діючим законодавством не передбачено.

Заслухавши представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 стаття 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що Позивач проживає у АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_2. Позивач є власником особового рахунку, є споживачем житлово-комунальних послуг та як особа, яка має статус дитини війни, має відповідні пільги щодо оплати вказаних житлово-комунальних та інших послуг. Будинок, у якому проживає Позивач, знаходиться на балансі Відповідача. Проте, Позивач не надала суду доказів про укладення між нею та Відповідачем відповідного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, але за спірний період надала відповідні квитанції про оплату за житлово-комунальні послуги та інші послуги, із яких вбачається, що вказані послуги нею оплачені частково.

Підставою даного позову є посилання Позивача на окремі судові рішення, на підставі яких Позивач дійшла висновку, що застосовані тарифи за оплату житлово-комунальних послуг у спірний період не діяли і тому вона просить зобов'язати Відповідача здійснити їх перерахунок.

Проте, із Позицією Позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(далі -Закону), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавстом та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За таких обставин, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1332 від 30 листопада 2009 року; № 1133 від 30 листопада 2009 року; № 1135 від 30 листопада 2009 року; № 191 від 30 березня 2010 року та № 392 від 31 травня 2010 року про встановлення та погодження відповідних тарифів на комунальні послуги та продовження дії відповідних розпоряджень щодо затверджених тарифів на вказані послуги, винесені зазначеним органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.

Крім того, згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року у справі № 2а-1888/10, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від від 10 грудня 2011 року було скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено, тим самим була визнана законність розпоряджень № 1332 від 30 листопада 2009 року; № 1133 від 30 листопада 2009 року; № 1135 від 30 листопада 2009 року; № 191 від 30 березня 2010 року та № 392 від 31 травня 2010 року.

Згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі № 2а-2292, нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації (а.с. 116-118).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1332 від 30 листопада 2009 року; № 1133 від 30 листопада 2009 року; № 1135 від 30 листопада 2009 року; № 191 від 30 березня 2010 року та № 392 від 31 травня 2010 року, на підставі яких Відповідач проводив розрахунки Позивачеві за житлово-комунальні послуги, були чинними та, що Відповідач здійснював нарахування у відповідності до діючих на той час тарифів.

З огляду на викладене, суд знаходить позов необгрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії -відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі, якщо рішення було проголошено у відсутність особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.