Справа № 2-2320/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 травня 2012 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі:

головуючого-судді Ліуша А.І.

при секретарі Спанчак О.Г.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулась до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності покликаючись на те, що 09 квітня 2010 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. До підписання даного договору її змусили важкі обставини життя, оскільки після смерті свого сина вона залишилась одна, а за своїм віком та станом здоров'я потребує догляду та сторонньої допомоги. Тому, віддаючи у власність набувача свою квартиру, вона розраховувала на постійний догляд, турботу, гарячу та свіжу їжу. Так, згідно умов п. 7 договору відповідач взяла на себе зобов'язання довічно її матеріально забезпечувати та доглядати у вигляді: забезпечення житлом у відчужуваній квартирі шляхом безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі в цілому, забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням, забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям, здійснення догляду та необхідної допомоги, надання побутових послуг, забезпечення згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості. Також додаткове зобов'язання полягало у грошовому забезпеченні в сумі 100,00 грн. на місяць. В свою чергу відповідно до п. 1. вона зобов'язувалась передати у власність ОСОБА_3 належні їй на праві власності 5/8 часток кв. АДРЕСА_1. Зі своєї сторони вона повністю виконала взяте на себе зобов'язання, а саме, належні їй на праві власності 5/8 часток кв. АДРЕСА_1 передані відповідачу та на даний час є її власністю. Натомість ОСОБА_3 починаючи вже з вересня - жовтня 2010 року не виконує свої зобов'язання, передбачені п.7 договору довічного утримання. Зокрема, дізнавшись від лікарів швидкої допомоги про її важке захворювання, кардинально змінила своє ставлення до неї. Відповідач по три, чотири дні не відвідувала її, а якщо приходила то або зовсім не розмовляла, або ж вчиняла сварки, не зважаючи на те, що вона самотня людина вже досить похилого віку, в неї важке захворювання (онкологія), а отже потребує допомоги, підтримки, чи хоча б простого спілкування. Крім того, набувачка стала грубою, брутально та почала постійно залякувати її смертю, наголошувати на тому, що у випадку її смерті не буде займатися похованням. Така неспокійна ситуація в свою чергу привела до того, що вона стала боятися за своє життя, вона постійно тремтить коли чує будь-який звук в коридорі, їй лячно навіть вийти за межі квартири, внаслідок чого вона змушена була звернутись по допомогу до сторонніх людей з проханням замінити замки в дверях від її квартири. Варто вказати й на ту обставину, що з самого початку підписання договору довічного утримання всі кошти на придбання харчів вона повністю оплачувала відповідачу, хоча згідно умов договору такі витрати повністю повинна нести остання. Також в договорі передбачено зобов'язання набувача забезпечувати її згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості, однак в порушення даної умови, остання взагалі відмовилась купувати їй дорогі ліки. Більше того, за ліки, які в рецепті зазначені як «безкоштовний відпуск», відповідач брала з неї гроші. Крім того, з 02 березня 2011 року і по сьогоднішній день ОСОБА_3 жодного разу не появлялась у неї вдома. Таким чином, відповідач повністю порушила умови укладеного договору та вимоги ЦК України щодо належного виконання своїх обов'язків за договором довічного утримання і не бажає його виконувати, вона лише чекає на її смерть, з метою вільно розпоряджатися переданою їй у власність квартирою, що примусило її звертатися до суду з вимогою про розірвання договору довічного утримання. Просить розірвати договір довічного утримання від 09 квітня 2010 року укладений між нею та ОСОБА_3, посвідчений держаним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 3-1099 та визнати за нею право власності на 5/8 часток кв. АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач та її представник свої позовні вимоги підтримали, давши аналогічні пояснення.

Відповідач, в судовому засіданні, проти позову заперечила та пояснила, що з позивачем вона познайомилася ще в 2007 році, коли разом перебували в КЗ ЛОР Львівській обласній лікарні відновного лікування в с.м.т. Східниця, Львівської обл. і з цього часу вона відвідувала останню по своїй власній волі. Оскільки вони з позивачем були в дружніх стосунках, вона виявила бажання скласти заповіт і 07 листопада 2008 року на неї та її сина ОСОБА_5 був складений заповіт. Ще далеко до укладення договору довічного утримання із позивачем вона належно здійснювала догляд за цією людиною похилого віку. Під час укладення договору довічного утримання державним нотаріусом з ними була проведена тривала бесіда, роз'яснені наслідки вчинення правочину. Нотаріус постійно спостерігала за поведінкою сторін. Посвідчувальний напис нотаріуса зазначає, що дієздатність сторін договору перевірено. Після укладення цього договору із позивачем вона, її чоловік та сини продовжили доглядати і матеріально допомагати позивачу. Вона виконувала всі умови вищезгаданого договору, зокрема: надання безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі, забезпечення щоденним триразовим харчуванням -це було не триразове харчування, а навіть п'ятиразове, оскільки позивач є хворою людиною і потребує посиленого дієтичного харчування, перед обідом і вечерею вона вживала печиво, салат або фрукти, забезпечення необхідними ліками, відповідно до рецептів лікаря, здійснювала необхідний догляд за позивачем та надавала належну їй допомогу, надавали їй на власні потреби по 100,00 грн. щомісяця особисто в руки, підтверджень про це вона не має. Лише зараз, коли вона відмовляється від її опіки, вона поштовим переказом переслала їй 400,00 грн. Покликання позивача на те, що з вересня - жовтня 2010 року вона кардинально змінила своє відношення до неї, і по три, чотири дні не відвідувала її, є безпідставними і не обгрунтованими. У вересні 2010 року позивач впала в квартирі і вивихнула ногу. Вони доставили її до лікарні, де їй було накладено гіпс на цілу ногу. Одинадцять днів, які позивач перебувала в лікарні, вона була коло неї щодня і до дому могла піти лише о 22.00 год. вечора. Навіть коли позивача виписали додому і зняли гіпс, то сама вона без сторонньої допомоги не могла перебувати у квартирі, оскільки лікарі їй заборонили вставати з ліжка. Навіть в той час вона продовжувала надавати їй необхідну посилену допомогу, щодня вона мила її, купувала і готувала їй їжу, прала, забезпечувала необхідними ліками та продуктами харчування. ЇЇ чоловік та сини, у спірній квартирі позивача робили поточний ремонт, і зокрема, поміняли крани на кухні, в туалеті поремонтував унітаз. На балконі чоловік зробив світло, щоб влітку позивач могла відпочивати на ліжку на балконі. Вони пофарбували підлогу на кухні, вікна і двері в квартирі. Постійно прибирали в квартирі, мили всі вікна, підлоги. За весь цей час, вона ніколи не сварилася із позивачем, не було ніяких непорозумінь. Вона ніколи не дозволяла залишити позивача хворою саму вдома. Весь час, вони на своїй автомашині допомагали позивачу влаштуватися у медичному закладі та забирали її додому. Позивачем вона опікувалася останніх сім місяців, тобто з вересня 2010 року по березень 2011 року. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, промову адвоката, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що 09 квітня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, посвідчений держаним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 3-1099. / а.с. 10/

Згідно п.1 даного договору позивач ОСОБА_2 передала у власність відповідача ОСОБА_3 належні їй на праві приватної власності 5/8 часток кв. АДРЕСА_1, натомість, відповідач ОСОБА_3 забов'язалась забезпечувати ОСОБА_2 утриманням та доглядом довічно.

Згідно п.п. 7, 8 договору обов'язок ОСОБА_3 з надання ОСОБА_2 довічного забезпечення визначався у вигляді забезпечення її житлом, шляхом безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі, забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням, забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям, здійснення догляду та необхідної допомоги, надання побутових послуг, забезпечення згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості. Крім того грошова оцінка зазначених у договорі видів матеріального забезпечення, визначалась в сумі 100,00 грн. на місяць.

Відповідно до ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Як безспірно встановлено у ході судового розгляду відповідач не належно виконувала вказані умови договору а саме, не здійснювала належного догляду позивача, не надавала їй медичних послуг, послуг з дотримання особистої гігієни та побутових послуг, таких як прибирання приміщення, прання білизни, тощо. Також позивач не отримувала від відповідача жодної матеріальної допомоги, передбаченої умовами договору.

З часу укладення договору позивач у квартирі проживає сама, з допомогою сторонніх осіб, зі своїх коштів, згідно квитанцій, оплачує квартирну плату, теплове, газове, світлове та водопостачання, послуги електрозв'язку. Харчування позивач ОСОБА_2 також здійснювала за власні кошти, за допомогою сторонніх осіб. /а.с. 11-16/

У вересні 2003 року, внаслідок неналежного невиконання відповідачем умов договору довічного утримання між сторонами загострився конфлікт, в процесі якого, позивач заперечила право відповідача на виконання умов договору в майбутньому та на користування спірним житлом, не даючи можливості ним користуватись в кінці спірного періоду.

Дані обставини справи стверджуються наступними доказами.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача та з 2008 року у неї є ключі від квартири позивача для того щоб у разі потреби чи на прохання позивача надати їй допомогу. Також вона час від часу міряє позивачу тиск.

Свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача та у неї ключі від квартири позивача. Відповідач неодноразово просила її щоб вона забезпечувала позивача необхідним харчуванням, оскільки зайнята на роботі. Відповідач ходила на роботу кожного дня. Крім того свідок ствердила, що сама позивач оплачувала догляд з її боку власними коштами.

Свідок ОСОБА_9, в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача та бачила одного разу, як відповідач везла позивача в лікарню та на цвинтар, однак з лютого 2011 року відповідач рідко відвідувала позивача. Також, коли позивач впала та завдала собі шкоди, вона подзвонила до відповідача та повідомила про випадок, однак відповідач не змогла приїхати та допомогти позивачу оскільки сама знаходилась у лікарні.

Свідок ОСОБА_10, в судовому засіданні пояснила, що саме вона, як сусідка, часто відвідувала позивача та приносила їй їжу, засоби для миття посуду та інші необхідні речі за потребою позивача.

Свідок ОСОБА_11, в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача та стверджує, що з часу укладення договору вона не бачила щоб відповідач відвідувала позивача, лише бачила позивача два рази а саме у вересні 2010 року. Позивач неодноразово зверталась до неї з проханням сходити на ринок чи в магазин за продуктами та в аптеку за ліками. Окрім того позивач надавала кошти з власної пенсії для оплати комунальних послуг. В середені вересня 2010 року позивач попросила її прийти та спекти хліб. Усі ліки були придбані також за кошти позивача. Весною 2011 року позивач сама найняла людину, яка помила у квартирі вікна. Також вона не може ствердити, що у квартирі було чисто та прибрано. Одного разу позивач попросила відповідача допомогти їй покупатись, однак відповідач відмовила. В грудні 2010 року позивач зателефонувала їй та повідомила, що відповідач забрала її заощадження, які вона показувала відповідачу. З того часу сторони почали конфліктувати та у березні 2011 року позивач змінила замки оскільки боялась відповідача.

Оцінюючи покази даних свідків, суд надає їм віри оскільки вони знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.

Суд відхиляє покликання відповідача на те, що про виконання нею усіх умов спірного договору свідчать записи у медичних картах позивача де вказано її, як особу, що доставила позивача в медичний заклад, оскільки такі записи не можуть свідчити про надання позивачу з боку відповідача усієї необхідної їй допомоги а тим паче виконання відповідачем усіх умов оспорюваного договору довічного утримання, що зокрема стверджується записами в амбулаторній карті позивача № 122-0158 ДЗ «Дорожня поліклініка»ДТГО «Львівська залізниця»згідно яких на прийом до лікаря онколога 20 грудня 2010 року, 21 січня 2011 року та 25 лютого 2011 року з'являлись також родичі хворої ОСОБА_2 та свідчить про неналежне та не регулярне виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеним договором довічного утримання. /а.с. 59 зворот, 61 зворот, 63 зворот, 74, 75 зворот, 79/

Також, на переконання суду, не може свідчити про належне виконання відповідачем умов оспорюваного договору довічного утримання довідка КП Львівської станції швидкої медичної допомоги від 03 серпня 2011 року згідно якої в період з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2011 року на СШМД м.Львова зафіксовано 27 викликів швидкої медичної допомоги за адресою АДРЕСА_1, оскільки спірний договір довічного утримання укладено лише 09 квітня 2010 року та відповідачем не надано суду жодних доказів того, що вказані виклики були здійснені саме нею, а не позивачем, та з часу укладення договору 09 квітня 2010 року а не до цього. /а.с. 128/

Крім того суд вважає безпідставними покликання позивача на те, що в період дії договору довічного утримання, укладеного між сторонами 09 квітня 2010 року, її чоловік ОСОБА_12 та сини ОСОБА_13., ОСОБА_5 робили поточний ремонт у картирі позивача, оскільки ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_5, допитані в судовому засіданні, як свідки, не змогли чітко описати проведені у квартирі позивача ремонтні роботи та вказати період в який вони проходили.

Окрім того, в судовому засіданні, відповідач не змогла пояснити факту зникнення коштів заощаджених позивачем та причини їх повернення саме відповідачем, частково заперечила вказані обставини, хоча свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні, пояснив, що йому відомо про такий випадок.

Твердження відповідача про те, що раніше позивач склала на неї та її сина заповіт, суд розцінює як обставину, що не впливає на права та обов'язки сторін, оскільки прямого відношення до предмету спору не має, а спірний договір довічного утримання носить зобов'язальний характер та його суть від заповіту не залежить.

Фіксальні чеки на придбання лікарських засобів, які представлені суду відповідачем, як докази належного виконання нею умов спірного договору довічного утримання, суд до уваги не бере, оскільки, у них перелічені медичні апрепарати та лікарській засоби, які не відносяться до ліків рекомендованих позивачу та не були призначені та виписані останній лікарями, для відповідного лікування, що стверджується записами в амбулаторній карті позивача № 122-0158 ДЗ «Дорожня поліклініка»ДТГО «Львівська залізниця», медичною картою № 19394/675 та медичною картою № 1072. /а.с. 35-38, 66-92, 94-101, 106-113/

Свідки ОСОБА_14, та ОСОБА_7 в судовому засіданні також пояснили, що умови даного договору повністю виконувались. За позивачем доглядала відповідач, яка надавали їй продукти харчування та прибирала у квартирі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні також пояснили, що їй не відомо хто купляв ліки для позивача та хто прибирав та прав білизну їй також не відомо.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснив, що про виконання спірного договору йому нічого не відомо та у квартирі позивача він не був.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що відповідач повністю виконувала умови договору, доглядала відповідача та забезпечувала її усім необхідним. Вони також неодноразово допомагали відповідачу доглядати позивача.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що позивач жодного разу не жалілась з приводу неналежного догляду з боку відповідача та відповідач завжди допомагала ОСОБА_2 Однак дані факти їй відомо лише зі слів відповідача.

Оцінюючи пояснення відповідача та покази даних свідків, суд їх відхиляє, оскільки вони не знайшли свого ствердження в судовому засіданні, є загальними, не конкретними, суперечливими, деякі подані зі слів відповідача, спростовані у ході судового розгляду поясненнями позивача, об'єктивними показами інших свідків, іншими мтеріалами справи та можуть свідчити лише про виконання умов договору, що носило не постійний, а епізодичний характер.

Що стосується позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на 5/8 часток кв. АДРЕСА_1, суд вважає, що вона до задоволення не підлягає, оскільки, згідно умов договору та ст. 745 ЦК України договір довічного утримання за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Крім того із ст. 748 ЦК України слідує -якщо предметом договору довічного утримання є нерухоме майно, то право власності у набувача виникає з моменту державної реєстрації договору. Однак вказаний договір довічного утримання, не був зареєстрований у державному органі, доказів такої реєстрації договору позивачем не надано, а тому він не породив для відповідача ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру та, на даний час, 5/8 часток кв. АДРЕСА_1 надалі належать на прав приватної власності позивачу ОСОБА_2 /а.с. 9, 10 зворот/

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє часткове ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати у справі та витрати на інформаційно -технічне забезпечення її розгляду підлягають стягненню з відповідача у обсязі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК України, ст.ст. 334, 745, 748, 749, 755-756 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Розірвати договір довічного утримання від 09 квітня 2010 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений держаним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 3-1099.

У задоволенні позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на 5/8 часток квартири АДРЕСА_1 -відмовити за її безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 /сто/ гривень 00 копійок сплаченого державного мита та 80 /вісімдесят/ гривень 00 копійок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.