Справа № 2-3336/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2012 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі :

головуючого судді Ліуша А.І.

при секретарі Спанчак О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулася до суду з позовом про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, покликаючись на те, що вона працювала на посаді комірника складу черствої продукції у підприємстві ВАТ «Львівський хлібзавод №1»з 1980 року по 31 березня 2008 рік, понад 25 років. Внаслідок реорганізації підприємства ВАТ «Львівський хлібзавод №1»у ТзОВ «Хлібокомбінат Львів»у 2008 році вона відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України була переведена на роботу у реорганізоване підприємство. Внаслідок чергової реорганізації підприємства з ТзОВ «Хлібокомбінат Львів»у ВАТ «Концерн Хлібпром»вона, 01 лютого 2010 року, була прийнята на роботу у виробничий підрозділ «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»на посаду комірника складу нереалізованої продукції. Впродовж усього часу її роботи на вказаних підприємствах вона високо цінувала свою роботу і повністю віддавалася їй, а відтак надсумлінно ставилася до власних трудових обов'язків. З огляду на це, періодично відпрацьовувала понаднормові години, а також безвідмовно залучалася до роботи у вихідні та святкові дні. Відповідно до наказу керівника підприємства №197-к від 17 червня 2011 року «Про припинення трудового договору (контракту)»її з 17 червня 2011 року звільнено з посади комірника нереалізованої продукції експедиції (ВП ЛХЗ №1), на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором (безстроковим контрактом). Звільнення вважає незаконним. Керуючись ч.1,3 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору в тому числі з підстави, що передбачена п. 3 ст. 40 КЗпП України, насамперед може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, але подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Останнє було цинічно проігноровано, а відтак вона не отримувала навіть запрошення у будь-якій формі відвідати спільне засідання профспілкового комітету та адміністрації, або будь-яке інше засідання де б розглядалося вищевказане подання. Через це вона була позбавлена можливості надати власні пояснення та заперечення щодо розірвання з нею трудового договору. Більше того, вона також не надавала жодних письмових заяв без її участі здійснювати надання згоди профспілки на розірвання трудового договору, а також не доручала від свого імені іншим особам представляти на такому засіданні її інтереси. Згідно чинного законодавства розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України допускається лише при систематичному невиконанні трудових обов'язків. Натомість на практиці систематичне невиконання трудових обов'язків вважається факт третього порушення, якщо за попередні два протягом року були застосовані дисциплінарні стягнення. При цьому дисциплінарне стягнення було до неї застосовано один раз -04 лютого 2011 року згідно наказу №7 від 04 лютого 2011 року в якості оголошення догани. Останнє було здійснено безпідставно та з порушенням чинного законодавства. Так, підставою вказаної догани є доповідна записка керівника групи БО Сери Л.Ю. про те, що вона не здала звіти по отриманню і реалізації черствої продукції з 19 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, всього 7 днів, якщо врахувати вихідні та святкові дні. Натомість у робочій інструкції комірника складу нереалізованої продукції відсутнє положення про чіткий термін подання звітності в бухгалтерію і окреслений лише терміном «своєчасно»- п.2,8 вказаного нормативного акта. Виходячи з цього, вважає, що нею не було порушено посадової інструкції. Натомість не була прийнята до уваги та цинічно проігнорована її службова записка від 12 січня 2011 року. У ній вона чітко висловлює прохання про надання їй помічника - відкрити вакансію оператора, функції якого виконуються паралельно (одночасно) її - насамперед приймання та відпуску товару (черствої продукції), оскільки відбулося збільшення об'єму робіт на складі черствої продукції і вона була фізично позбавлена можливості встигати виконувати такий значний об'єм роботи, а відтак просила про забезпеченням працедавцем її належних умов праці, що так і не було зроблено. Таке її прохання було здійснене нею у рамках прав наданих їй робочою інструкцією комірника складу нереалізованої продукції. Так, п.3.1. цього документа вказує можливість вносити на розгляд безпосередньо керівника пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією, а також п.3.3. згідно з яким вона може вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні посадових обов'язків. Крім цього, на складі черствої продукції відповідача наявні умови праці в такому стані - відсутнє нормальне освітлення, нормальне функціонування вентиляції (продукцією було буквально завалено увесь склад від підлоги до стелі) тощо - про це вона також повідомляла керівництво цього підприємства у формі надання пояснень на застосування, щодо неї догани від 04 лютого 2011 року. Відповідно до ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Зважаючи на вищевказане до неї не могло бути застосовано таке стягнення як догана, оскільки у її діях не має вини і вона продовжувала не зважаючи ні на що, виконувати свої посадові обов'язки. Наступне стягнення за порушення трудової дисципліни, як звільнення, слід застосовувати насамперед з'ясувавши ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, зрештою обставини за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Згідно акту інвентаризації на складі черствої продукції станом на 22 квітня 2011 року комісією складено дійсний акт згідно наказу №26 від 22 квітня 2011 року внаслідок чого було виявлено недостачу продукції на складі, що пізніше поставлено у її вину. Зате при цьому ніхто не взяв до уваги те, що вона неодноразово намагалася звернути увагу начальства підприємства про різного роду порушення в обліку товару, його недостачу, можливі та реальні махінації з черствою продукцією, що можливо провести поза її контролем, тощо. Такі спроби набували форм письмових звернень до начальника ревізійного відділу Кулікова О., начальнику експедиції Голубінському A.B. у формі службової записки від 13 травня 2011 року. Крім цього, вважає, таке її незаконне звільнення наслідком постійно зростаючого бажання керівництва підприємства, зокрема, начальства експедиції ВП ЛХЗ №1 звільнити її із займаної посади. Це підтверджує небажання розглядати її усні та письмові звернення, створення неналежних умов праці, які буквально унеможливлювали виконання нею власних трудових функцій - зокрема неякісне обладнання -комп'ютер, що часто ламався, принтер, що частіше не працював аніж працював. Просить суд поновити строк оскарження до суду наказу про припинення трудового договору (контракту) від 17 червня 2011 року, яким її було звільнено з посади комірника складу черствої продукції на ПАТ «Концерн Хлібпром», оскільки пропущення встановленого строку було зумовлене хворобою, вона тяжко сприйняла звільнення з роботи, що відбилося на її здоров'ї, що насамперед вилилося у постійний підвищений артеріальний тиск, нервове збудження, а відтак погане самопочуття внаслідок якого вона не мала змоги подати до суду позов про поновлення її на роботі вчасно. Крім цього, вважає за доцільне стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від 17 червня 2011 року по день поновлення на роботі. Просить поновити строк звернення до суду, визнати наказ про припинення трудового договору (контракту) № 197-к від 17 червня 2011 року незаконним та скасувати його, зобов'язати керівництво відповідача поновити її на раніше займаній посаді - комірника нереалізованої продукції шляхом видання відповідного наказу та виплатити компенсацію за вимушений прогул від 17 червня 2011 року, стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Позивач та її представник у судовому засіданні конкретизували позовні вимоги та просять поновити строк звернення позивача до суду з заявою про вирішення трудового спору, скасувати наказ директора виробничого підрозділу «Львівський хлібзавод № 1»ПАТ «Концерн Хлібпром»№ 197-к від 17 червня 2011 року про звільнення комірника нереалізованої продукції експедиції виробничого підрозділу «Львівський хлібзавод № 1»ПАТ «Концерн Хлібпром»ОСОБА_1 Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді комірника нереалізованої продукції експедиції виробничого підрозділу «Львівський хлібзавод № 1»Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»з 17 червня 2011 року. Стягнути з ПАТ «Концерн Хлібпром»на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути з ПАТ «Концерн Хлібпром»судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача позов заперечив та пояснив, що позивач просить про поновлення строку звернення до суду посилаючись на його пропуск у зв'язку з хворобою, проте жодних доказів пропуску строку звернення до суду через хворобу не додає. Вважає, що місячний строк для звернення до суду з позовною заявою пропущений позивачем без поважних причин, доказів протилежного суду не надано. ПАТ «Концерн Хлібпром»не є правонаступником ВАТ «Львівський хлібозавод №1», або TOB «Хлібокомбінат Львів». Позивач, згідно записів в трудовій книжці, була прийнята на роботу в порядку переведення спочатку з ВАТ «Львівський хлібозавод №1»на TOB «Хлібокомбінат Львів», а згодом з TOB «Хлібокомбінат Львів»на ПАТ «Концерн Хлібпром». Про спільне засідання адміністрації та профкому, яке відбулось 14 червня 2011 року позивач була повідомлена шляхом надіслання їй запрошення поштою. Доказом належного повідомлення позивача про спільне засідання адміністрації та профкому є квитанція поштового відділення Укрпошти від 08 червня 2011 року, опис вкладення до рекомендованого листа та повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого позивач отримала запрошення 10 червня 2011 року. На вказане спільне засідання позивач з'явилась, що підтверджується протоколом спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету від 14 червня 2011 року. В засіданні спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету була оголошена перерва до 16 червня 2011 року, про що позивач була повідомлена під розписку. На спільне засідання адміністрації і профспілкового комітету 16 червня 2011 року позивач з'явилась. На засіданні було винесено на голосування питання щодо надання згоди профспілкового комітету на звільнення з роботи позивача на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором. За підсумками голосування профком надав згоду на звільнення позивача з роботи. Більше того, навіть за умови відсутності згоди профспілкового органу на звільнення працівника, це не є підставою для задоволення позовних вимог позивача, оскільки встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків. Догана, що оголошена позивачу згідно наказу №7 від 04 лютого 2011 року була винесена цілком на законних підставах, оскільки позивач в категоричній формі відмовлялась подавати звіти в бухгалтерію, про що була складена доповідні записки керівника групи бухгалтерського обліку та начальника експедиції на ім'я директора. Позивач певний час виконувала свої обов'язки по щоденному поданню звітів в бухгалтерію належним чином, проте в січні 2011 року перестала їх виконувати. Подання щоденних звітів про рух/залишки продукції на складі має вкрай важливе значення правильного ведення бухгалтерської звітності. У відповідності з п.4.3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів приймання, зберігання відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально-відповідальна особа, відповідно до п.4.9. Методичних рекомендацій, у визначений термін матеріально-відповідальна особа подає усі первинні документи з надходження та вибуття запасів до бухгалтерської служби. На підприємстві затверджений і діє графік документообігу, згідно якого комірник зобов'язаний передавати прихідні накладні на ТМЦ в бухгалтерію в день їх надходження, разом з накладними передаються звіти. Щодо службової записки позивача від 12 січня 2011 року, то вона була зареєстрована позивачем лише 27 січня 2011, тобто, вже після порушення позивачем трудової дисципліни. Інформація, що була викладена в службовій записці позивача була перевірена адміністрацією і за наслідками перевірки встановлено, що вона не відповідає дійсності, оскільки кількість черствої продукції, що надходила на ВП «Львівський хлібозавод №1»за січень місяць 2011 року не відрізняється від такої кількості за попередні місяці і знаходиться в межах середньорічних коливань. Інших звернень, пояснень та заяв, на які посилається позивач у позовній заяві, вони не отримували. Згідно п.5.1. робочої інструкції позивача комірник складу нереалізованої продукції повинен знати положення, інструкції стосовно виконання його безпосередньої роботи. Відповідно до п.6.1. даної інструкції кваліфікаційними вимогами до посади комірника складу нереалізованої продукції є повна середня освіта без вимог до стажу роботи. Жодних вимог стосовно будь-яких додаткових спеціальностей, знань та розрядів не передбачено. При звільненні позивача відповідно до Постанови Пленуму ВСУ враховувались ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника, оскільки вчинені порушення призвели до порушень правил ведення бухгалтерського обліку та недостачі, яка згодом була виявлена інвентаризаційною комісією. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулася із відповідною заявою в контролюючі органи, які після проведених перевірок не виявили порушень при звільненні з роботи позивача. Державна інспекція України з питань праці є компетентним органом, який, провівши перевірку на вимогу прокуратури Залізничного району м.Львова встановив, що порушення законодавства щодо звільнення позивача з роботи немає, середній заробіток за час затримки виплати розрахункових коштів, з 17 червня 2011 року по 07 липня 2011 року, виплачений позивачу в розмірі 859,65 грн. 27 липня 2011 року. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_5, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що наказом директора ВП «Львівський хлібзавод №1»Гембусь Ю.Я. №7 від 04 лютого 2011 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», позивачу ОСОБА_1, комірнику складу нереалізованої продукції, оголошено догану, на підставі доповідної записки від 31 січня 2011 року керівника групи бухгалтерського обліку ОСОБА_5, де повідомлено, що станом на 31 січня 2011 року комірником складу нереалізованої продукції ОСОБА_1 здані звіти по отриманню і реалізації черствої продукції включно по 19 січня 2011 року, що свідчить про халатне відношення до виконання своїх посадових обов'язків, керуючись ст.147 КЗпП України. Як зазначено у даному наказі, він винесений на підставі доповідної записки від 31 січня 2011 року керівника групи БО ОСОБА_5, пояснюючої записки начальника експедиції Голубінського А.В. від 04 лютого 2011 року, пояснення комірника складу нереалізованої продукції ОСОБА_1 від 04 лютого 2011 року. /а.с. 13/

Відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

17 червня 2011 року винесено наказ керівником ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»Гембусь Ю.Я. №197-к від 17 червня 2011 року про припинення трудового договору (контракту) та наказано за систематичне невиконання комірником нереалізованої продукції ОСОБА_1, без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором, звільнити ОСОБА_1 з роботи, згідно п.3 ст.40 КЗпП України, з 17 червня 2011 року та виплатиту грошову компенсацію за 33 календарних днів невикористаної щорічної відпустки. Підставою винесення зазначеного наказу були копія доповідної записки керівника групи БО ОСОБА_5 від 30 травня 2011 року, копія наказу від 04 лютого 2011 року №7, копія доповідної записки нач.експедиції Голубінського А.В. від 31 травня 2011 року, акт відмови дати пояснення від 08 червня 2011 року №240-01, протокол спільного засідання профспілковому комітету та адміністрації від 16 червня 2011 року №16/06/11-1. /а.с. 14/

Згідно ст.ст. 233, 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний суд може поновити ці строки.

На переконання суду, строк звернення позивача до суду з заявою про вирішення трудового спору слід поновити, оскільки в судовому засіданні безспірно встановлено, що пропущення даного строку позивачем пов'язане з моральними стражданнями позивача, що були спричинені незаконними діями відповідача і полягали у неможливості продовжити трудову діяльність та необхідністю звернень у відповідні інстанції за захистом свого порушеного права, що зокрема стверджується листом прокуратури Залізничного району м.Львова від 15 липня 2011 року та актом перевірки територіальної інспекції праці у Львівській області від 28 липня 2011 року. /а.с. 44-45, 46-51/

Суд вважає, що наказ про розірвання трудового договору з працівником, повинен бути чітким, вмотивованим, винесеним з дотримання певної процедури та з посиланням на конкретні норми закону чи положення трудового договору, які порушуються, без викладення таких порушень у довільній формі.

Згідно п. 1.3 Робочої інструкції комірника складу нереалізованої продукції ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром» призначення на посаду комірника нереалізованої продукції та звільнення з неї здійснюється наказом директора ВП «Львівський хлібзавод №1»за поданням начальника експедиції та за погодженням з управлінням персоналу ПАТ «Концерн Хлібпром»із дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю. /а.с. 27/

Однак наказ керівника ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»Гембусь Ю.Я. №197-к від 17 червня 2011 року про звільнення позивача з посади комірника складу нереалізованої продукції винесений з порушенням вимог п. 1.3 Робочої інструкції комірника складу нереалізованої продукції ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром», тобто без погодження з управлінням персоналу ПАТ «Концерн Хлібпром»/а.с. 14/. Доказів погодження управлінням персоналу ПАТ «Концерн Хлібпром»вказаного наказу, в ході судового розгляду, представник відповідача також не надав.

Як ствердив, в судовому засіданні, представник відповідача, підставою звільнення позивача з посади комірника складу нереалізованої продукції було не своєчасне, тобто не щоденне, подання в бухгалтерію підприємства встановленої комп'ютерної звітності щодо залишків продукції на складі.

Згідно п. 2.8 Робочої інструкції комірника складу нереалізованої продукції ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром» комірник складу нереалізованої продукції складає встановлену комп'ютерну звітність та своєчасно передає в бухгалтерію. /а.с. 28/

Відповідно до п. 5.1 даної інструкції, комірник складу нереалізованої продукції повинен знати положення, інструкції стосовно виконання його безпосередньої роботи, враховуючи використання комп'ютерної техніки. /а.с. 29/

Як зазначено у п. 3 наказу генерального директора ПАТ «Концерн Хлібпром»складання і представлення у встановлені терміни фінансової, податкової та іншої звітності здійснюється на основі ведення бухгалтерського обліку із застосуванням комп'ютерної бухгалтерської програми «1С: Підприємство. Версія 7.7»/а.с. 75/

Однак, в ході розгляду справи, представник відповідача не надав суду жодного положення чи інструкції стосовно порядку та правил використання у роботі комірника складу нереалізованої продукції комп'ютерної техніки та не надав суду доказів ознайомлення з даними документами позивача. Також суду не представлено доказів щодо проходження позивачем відповідного інструктажу чи навчання із застосуванням комп'ютерної бухгалтерської програми «1С: Підприємство. Версія 7.7», що на переконання суду, є особливо важливим при визначенні дотримання позивачем своїх посадових обо'язків саме при використанні нею комп'ютерної техніки.

Крім того суд не бере до уваги покликання представник відповідача на графік документообігу затверджений на ПАТ «Концерн Хлібпром», як доказ того, що позивач була зобов'язана щоденно передавати в бухгалтерію звітність, оскільки у даному графіку зазначено, що терміном здачі в бухгалтерію накладної на повернення хлібо-булочних виробів є день отримання документу, а не щоденно. Представником відповідача не надано суду підтвердження того, що вказані документи позивач отримувала щоденно. /а.с. 79/

Окрім того у вказаному графіку чітко зазначено, що відповідальним за виконання накладної на повернення хлібо-булочних виробів є не комірник, а начальник відділу обліку реалізації та бухгалтер відділу обліку реалізації ВП. /а.с. 79/ У зв'язку з цим суду не надано жодних доказів того, що поряд з позивачем, начальник відділу обліку реалізації та бухгалтер відділу обліку реалізації ВП, як виконавці, понесли певні дисциплінарні стягнення за не виконання накладних на повернення хлібо-булочних виробів.

Також, у наказі про звільнення позивача з роботи йдеться про те, що підставою звільнення є систематичне невиконання, комірником нереалізованої продукції ОСОБА_1, без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором. Однак, окрім наказу № 003-К від 01 лютого 2010 року про прийняття позивача на роботу, у якому не вказано трудових обов'язків позивача, суду не наданого трудового договору чи колективної угоди, як форми трудового договору, в якому чітко б зазначались трудові обов'язки позивача. В судовому засіданні, представник відповідача також не зумів чітко вказати, які саме пункти трудового договору порушені позивачем та зазначив, що йому не відомо чи укладався з позивачем, окрім наказу про прийняття на роботу, окремий трудовий договір та, на даний час, на підприємстві відсутня колективна угода, що також стверджується актом перевірки № 13-01-063/1268 від 28 липня 2011 року. /а.с. 47/

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_5, про те, що вона вимагала від позивача виконання виключно тих обов'язків, які покладені на неї трудовим договором, оскільки вони є загальними, не конкретними та суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Робочої інструкції комірника складу нереалізованої продукції ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»комірним складу нереалізованої продукції має право вносити на розгляд безпосереднього керівника пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені інструкцією та в межах своє компетенції, повідомляти безпосередньому керівнику про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення. /а.с. 28/

12 січня 2011 року позивачем, на адресу начальника експедиції ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром», подано службову записку, з якої вбачається, що у позивача виникають труднощі з виконання покладених на неї обов'язків та у зв'язку із збільшенням об'єму робіт просить заповнити вакансію оператора, оскільки вона також виконує і його функції. /а.с. 16/ Однак, дана заява позивача, до уваги начальником експедиції ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»безпідставно взята не була та суду не представлено доказів відповідного реагування начальника експедиції ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром».

З огляду на наведене, суд вважає, що твердження позивача про те, що службова записка позивача від 12 січня 2011 року, була перевірена адміністрацією і за наслідками перевірки встановлено, що вона не відповідає дійсності, оскільки кількість черствої продукції, що надходила на ВП «Львівський хлібозавод №1»за січень місяць 2011 року не відрізняється від такої кількості за попередні місяці і знаходиться в межах середньорічних коливань, є неправдивими оскільки у службовій записці позивача від 12 січня 2011 року йдеться не про кількість черствої продукції а про необхідність заповнення вакантних посад з метою належного виконання позивачем своїх традових обов'язків.

Окрім того 13 травня 2011 року позивачем, на адресу начальника експедиції ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром», подано службову записку з проханням прийняти певні міри у зв'язку з виявленням нестачі продукції. /а.с. 15/ Однак дана службова записка також безпідставно не взято до уваги адміністрацією ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»та залишилась без реагування.

Суд відхиляє покликання представника відповідача на те, що дану службову записку адміністрація ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»не отримувала та їм не відомо про факти викладені у даній заяві, оскільки згідно протоколу № 14/06/11-1 спільного засідання ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»та профспілкового комітету ВПС «Співдружність», позивач наголошувала на фактах викладених нею у службовій записці від 13 травня 2011 року. /а.с. 39/

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно протоколу № 16/06/11-1 спільного засідання ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»та профспілкового комітету ВПС «Співдружність»вирішено надати згоду профспілкового комітету на звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником, без поважних причин, обов'язків покладених на нього трудовим договором./а.с. 41-43/

Однак, суд вважає, що дана згода є не обгрунтованою, не вмотивованою, профспілковий комітет формально та поверхнево підійшов до розгляду даного питань та обмежився лише оголошенням та констатуванням подання адміністрації ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»без належного обговорення та перевірки фактів на які наголошувала позивач в ході проведення засідань 14 червня 2011 року та 16 червня 2011 року, зокрема щодо невідповідності звітів наявній продукції, зникнення комп'ютерної документації та неналежної реєстрації накладних у журналі, який знаходиться у працівника підприємства Вербицького, безпідставно зобов'язавши позивача надати докази на підтвердження даних порушень /а.с. 38-40, 41-43/

З огляду на наведене суд вважає, що наказ директора ВП «Львівський хлібзавод №1»ПАТ «Концерн Хлібпром»Гембуся Ю.Я. №197-к від 17 червня 2011 року про припинення трудового договору (контракту) з комірником нереалізованої продукції ОСОБА_1, винесений без належних для цього підстав. Позивача незаконно звільнено із займаної посади, тому його необхідно поновити на роботі на посаді комірника нереалізованої продукції експедиції виробничого підрозділу «Львівський хлібзавод № 1»Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»з 17 червня 2011 року.

Згідно ст. 235 ч. 2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи положення розділу 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року із наступними змінами, виходячи з розрахунку 79,11 грн. середнього (денного) заробітку помноженого на 192 робочих днів за період 17 червня 2011 року по 21 березня 2012 року, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 15189,22 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до повного задоволення.

Судові витрати у справі, а також витрати на інформаційно -технічне забезпечення її розгляду підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 46, 142, 147, 149, 235, 237, 237-1, 252 КЗпП України, Рішенням Конституційного Суду України від 29 жовтня 1998 року у справі № 1-31/98, Рішенням Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року у справі № 1-36/2000, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»від 15 вересня 1999 року із наступними змінами, Законом України «Про колективні договори і угоди»від 01 липня 1993 року із наступними змінами, суд -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Скасувати наказ директора виробничого підрозділу «Львівський хлібзавод № 1»Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»№ 197-к від 17 червня 2011 року про звільнення комірника нереалізованої продукції експедиції виробничого підрозділу «Львівський хлібзавод № 1»Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді комірника нереалізованої продукції експедиції виробничого підрозділу «Львівський хлібзавод № 1» Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»з 17 червня 2011 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»на користь ОСОБА_1 15 189 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесять дев'ять) гривень 12 копійок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром»на користь держави 51 гривню 00 копійок державного мита та 120 гривень 00 копійок витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 1898 гривень 64 копійки допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.