Справа № 2-2711/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 квітня 2012 року Залізничний районний суд міста Львова

в складі :

головуючого судді Ліуша А.І.

при секретарі Спанчак О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третіх осіб Другої Львівської державної нотаріальної контори, П'ятої Львівської державної нотаріальної контори про встановлення факту батьківства та визнання права на спадщину, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту батьківства та визнання права на спадщину, покликаючись на те, що вона народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львові. Згідно даних записаних у її свідоцтві про народження її матір'ю являється ОСОБА_3, а батьком ОСОБА_4 Її батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом працювали на заводі "Біофізприлад" де познайомились в 1977 році. В 1979 році разом з сім'єю її дідуся батько та мати їздили на відпочинок до Грузії. В січні 1980 року батько запропонував матері стати його дружиною, зареєструвати шлюб. З січня 1980 року вони стали разом проживати на АДРЕСА_1 з матір'ю її батька - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась вона. З роддому її маму разом з нею забирав батько, після чого вони продовжили проживати разом. Батьківство стосовно неї батько визнавав особисто, і ніколи не відмовлявся від того, що вона є його рідною донькою, що можуть підтвердити численні свідки. Шлюб її батьки не зареєстрували так як після її народження мати розчарувалася у їх відносинах через те, що батько зловживав спиртними напоями, боялася, що поведінка її батька буде негативно впливати на неї і тому в лютому 1981 року разом з нею повернулася до свого дому. Її батьки перебували у фактичних шлюбних відносинах з січня 1980 року до лютого 1981 року, вели спільне господарство. До її народження батько виявляв постійне піклування про матір, купував продукти харчування, ліки, одяг для неї, віддавав матері заробітну плату. Батьки в шлюбі не перебували, тому при її народженні мати записала її на своє прізвище - ОСОБА_3, а по-батькові так як і звали батька - ОСОБА_1. З батьком вони постійно підтримували відносини, спілкувались, проводили разом вихідні дні, батько утримував і виховував її, завжди поздоровляв з днем народження, називав донькою. На шкільних канікулах вона перебувала або у батьків матері, або у батька з бабусею. За потреби, оскільки мати працювала, коли вона хворіла, її доглядали тато та бабуся, також її дитяча медична карточка знаходилась за місцем проживання батька. Якщо виникала потреба допомоги у вирішенні побутових проблем батько завжди приходив до них та допомагав. Факт визнання батьківства підтверджується тим, що батько надавав їй матеріальну допомогу оплачував частину її витрат пов'язаних з навчанням у вищому навчальному закладі. Вона була єдиною дитиною у свого батька і він планував залишити своє житло їй, пропонував проживати разом з ним, готував документи на прописку. Вони домовились, що оскільки матері важко оплатити комунальні послуги, доки вона навчається вони оформить субсидію на неї і вона не змінюватиму прописки. Батько з бабусею були репресовані і отримували пільги. ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько раптово помер не встигнувши завершити оформлення батьківства та її прописку. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся, якій було 93 роки і її двоюрідна сестра ОСОБА_7 знищила всі документи та частину фотографій, які її стосувалися. Всі ці факти можуть засвідчити свідки, фотокартки та листівки до неї, які були написані її батьком. Після смерті батька відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_2, власниками згаданої квартири були її батько ОСОБА_5 та її бабуся - ОСОБА_6 На даний момент, після смерті батька, бабусі та її спадкоємиці ОСОБА_7 спадкоємцями залишились вона та ОСОБА_2 і його батько ОСОБА_8 Просить встановити, що ОСОБА_5 являється її батьком, визнати за нею право на спадщину 1/4 квартири АДРЕСА_2, продовжити їй строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

Позивач та представник позивача, у судовому засіданні, позовні вимоги підтримали, давши аналогічні пояснення та додатково пояснивши, що з січня 1980 року батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали разом на АДРЕСА_1, а не на АДРЕСА_1 у м.Львові, як вказано в позовній заяві, з матір'ю батька позивача - ОСОБА_6, просять позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та його представники позов заперечили та пояснили, що позивачем не було надано жодних письмових доказів кровної спорідненості між нею та ОСОБА_5 Факт зачаття позивача саме від ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлений не був, оскільки жодних доказів такого надано не було, жоден із свідків про такі обставини справи не повідомляв. В судовому засіданні так і не було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_3 до та після народження позивача. Викладені свідками обставини вказують лише на нерегулярні відвідини якимось чоловіком ОСОБА_3 Жодними доказами не доводиться факт спільного проживання вищевказаних осіб до народження позивача. Згідно показів свідків, ОСОБА_5 допомагав ОСОБА_3 по домашнього господарства, проте таке може вчиняти будь-яка особа з різних причин. Крім цього, наявність будь-яких відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, про які знали їхні співробітники не можуть свідчити про факт батьківства над позивачем. Переконливим доказом відсутності батьківства щодо позивача з боку ОСОБА_5 є відсутність шлюбних відносин між ним та ОСОБА_3 та реєстрації шлюбу. ОСОБА_9 - мати позивача за весь час не зверталася з вимогою про виплату аліментів на дитину до ОСОБА_5 чи іншої участі ним у вихованні дитини. Про відсутність факту батьківства свідчить і запис в свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 де вказано, що батьком останньої є ОСОБА_10, в той час як вона просить визнати її дочкою ОСОБА_5. Позивач не надала жодного оригіналу фотографій з батьком, інших речей, які вона від ОСОБА_5 отримувала. Покази свідків, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не можуть братися до уваги, оскільки у них відсутні будь-яких конкретні факти, які б безспірно вказували на батьківство ОСОБА_5 по відношенню до позивача ОСОБА_1 Позивач ОСОБА_1 неодноразово наголошувала про важливість для неї встановлення факту батьківства проте, незважаючи на це з моменту винесення рішення Франківського районного суду м. Львова яким її батьком було визнано ОСОБА_5, яке було скасовано, так і не звернулась до відділу РАЦС для зміни прізвища на батькове, хоча така вимога рішенням суду була задоволена і для цього остання мала 8 років. Визнавати батьківство лише на одних показах свідків є неможливим, оскільки в такому випадку будь-хто може стати сином чи дочкою іншої особи, з якою він мав певні відносини і привівши для цього декількох свідків. Для цього повинні бути безспірні письмові докази, які б підтверджувались показами свідків, адже батьківські відносини не можуть бути в повній мірі констатовані оточуючими людьми через їх різноманітність та значну поширеність між людьми, які в дійсності не є родичами. Вимоги позивача про продовження строку для прийняття спадщини взагалі не можуть бути задоволені адже жодним чином не були доведені. Вважають, що позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволення, а тому просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Представники третіх осіб, у судове засідання не з'явилися, хоча належно були повідомлені про час та місце слухання справи, наслідки неявки, подали до суду заяви про розгляд справи без участі їх представників, а тому згідно ст.169 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у їх відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 26 листопада 1980 року, позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львові, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за №188, батьком записаний ОСОБА_4, матір'ю ОСОБА_3. /а.с. 7/

Як зазначено у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

З огляду на наведене, покликання позивача та її представника на СК України, як підстави для встановлення факту батьківства за рішенням суду, є помилковими, оскільки суд, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинен виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, а тому враховуючи, що позивач ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 7/, тобто до 1 січня 2004 року, до спірних правовідносин слід застосовувати відповідні норми КпШС.

Відповідно до ст.53 КпШС походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно листа начальника СГІРФО Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о №16/14-10132 від 03 жовтня 2011 року станом на 03 жовтня 2011 року, згідно інформації ЛКП «Левандівка», ОСОБА_3, ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 зареєстровані, по АДРЕСА_1 /до 1991 року АДРЕСА_1 не були /а.с. 59/,

Відповідно до довідки директора ЛКП «Богданівна»№1262 від 22 вересня 2011 року в м.Львові по АДРЕСА_1 /до 1991 року АДРЕСА_1/ не були зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 /а.с. 60/,

У відповідності до довідки директора ЛКП «Богданівна»№1668 від 15 грудня 2011 року у АДРЕСА_1 /до 1991 року АДРЕСА_1/ з 26 травня 1963 року були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були виписані 05 грудня 1984 року АДРЕСА_3 /а.с. 82/

Згідно листа в.о. начальника Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о №16/14-318 від 12 січня 2012 року за адресою АДРЕСА_1 /до 1991 року АДРЕСА_1/, з 26 травня 1963 року були зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_17 Виписані 05 грудня 1984 року та прописані за адресою АДРЕСА_3. /а.с. 84/.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що з січня 1980 року вона, ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_3 проживали разом на АДРЕСА_1, а не на АДРЕСА_1, з матір'ю ОСОБА_5 - ОСОБА_6

Оцінюючи зазначені показання даного свідка, суд їх відхиляє, оскільки вони не знайшли свого ствердження в судовому засіданні, є загальними, неконкретними, суперечливими, спростовані у ході судового розгляду іншими матеріалами справи.

З огляду на наведене, суд вважає, що всупереч норм ст. 53 КпШС, позивачем та її представником, під час судового розгляду справи, не доведено факт спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до народження позивача, покликання позивача та її представника про те, що з січня 1980 року її мати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали разом на АДРЕСА_1, а згодом уточнення адреси проживання та зазначення, що останні у цей період, проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, підтримували фактичні шлюбні відносини з січня 1980 року до лютого 1981 року, вели спільне господарство, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки згідно зазначених вище документів позивач ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 зареєстровані по вказаних адресах не були, будь-яких доказів спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до народження позивача суду не надали.

Крім того, позивачем та її представником, під час судового розгляду справи, не доведено факту спільного виховання чи утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позивача ОСОБА_1, покликання позивача та її представника на те, що ОСОБА_5 та позивач постійно підтримували відносини, спілкувались, проводили разом вихідні дні, він утримував і виховував позивача, завжди поздоровляв з днем народження, називав донькою, доглядав разом з бабусею, дитяча медична карточка позивача знаходилась за місцем проживання ОСОБА_5, останній допомагав у вирішенні побутових проблем, надавав матеріальну допомогу, оплачував частину витрат позивача пов'язаних з навчанням у вищому навчальному закладі, суд оцінює критично, оскільки відсутні письмові докази, які б достовірно підтверджували зазначені факти.

Також, суд не бере до уваги та відхиляє, пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, у судовому засіданні, про те, що ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зустрічалися, хотіли одружитися, працювали разом з 1976 року до 1990 року, ОСОБА_5 постійно називав позивача дочкою, гуляв з нею, допомагав ОСОБА_3 та позивачу ОСОБА_1 по дому та господарству, обіцяв забезпечити її квартирою, мати ОСОБА_5 постійно приїжджала до позивача, як до онуки, ОСОБА_5 був на хрестинах позивача, як її батько, оскільки дані свідчення не доводять факту, що ОСОБА_5 являвся біологічним батьком позивача ОСОБА_1, не підтверджують з достовірністю визнання ОСОБА_5 батьківства щодо позивача ОСОБА_1, а лише свідчать про прихильне ставлення ОСОБА_5 до позивача ОСОБА_1 Крім того, зазначені пояснення свідків, не можуть бути розцінені судом як докази, що достовірно підтверджують визнання ОСОБА_5 батьківства щодо позивача, оскільки відсутні письмові докази, які б підтверджували зазначені факти.

Суд вважає безпідставними покликання позивача та її представника на фотокартки та листівки до позивача, які, зі слів позивача, були написані її батьком - ОСОБА_5 /а.с. 35-37/, як на докази, що обґрунтовують позовні вимоги позивача, оскільки зазначені фотографії та листівка не доводять факту, що ОСОБА_5 спільно проживав та вів спільне господарство з матір'ю позивача до народження позивача, або спільного виховання чи утримання ними позивача, з достовірністю не підтверджують визнання ОСОБА_5 батьківства щодо позивача ОСОБА_1 Фотографії лише свідчать про присутність позивача та її матері - ОСОБА_3 на похороні у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з інших фотографій неможливо зробити висновок де, коли та за яких обставин вони були зроблені, листівка взагалі адресована на ім'я «ОСОБА_1»в той час як ім'я позивача «ОСОБА_1», що унеможливлює зробити висновок, що вона адресована саме позивачу ОСОБА_1

Покликання позивача та її представника на те, що її двоюрідна сестра ОСОБА_7 знищила всі документи та частину фотографій, які стосувалися позивача, суд до уваги не бере, оскільки, у матеріалах справи, відсутні будь-які докази, які б підтверджували зазначений факт.

Отже, під час судового розгляду справи, позивачем та її представником не надано жодних доказів спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю позивача - ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до народження позивача ОСОБА_1, або спільного виховання чи утримання ними позивача ОСОБА_1, або інших доказів, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_5 батьківства щодо позивача ОСОБА_1, а тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивач та її представник, під час судового розгляду справи, не довели ті обставини, на які вони посилались як на підстави своїх вимог.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем та її представником не представлено, а судом не здобуто жодних переконливих доказів у їх підтвердження.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 53, 55 КпШС України 1969 року, ст.ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третіх осіб Другої Львівської державної нотаріальної контори, П'ятої Львівської державної нотаріальної контори про встановлення факту батьківства та визнання права на спадщину -відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.