У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого - судді |
Пошви Б.М., |
|
суддів |
Кліменко М.Р., Нікітіна Ю.І. |
розглянула в судовому засіданні 27 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 жовтня 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2004 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого 10.02.1995 року за ч.3 ст.81, ст.17, ч.3 ст.81, ч.2 ст.215 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 21.05.1996 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 19дн.,
- за ч.1 ст.296 КК України на 2 роки обмеження волі;
- за ст. 94 КК України (1960 року) на 10 років позбавлення волі;
- за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України на 2 роки обмеження волі;
- за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено до відбуття покарання у виді 11 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 10.02.1995 року і остаточно призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
21.12.1998 року, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_1, знаходячись біля бару „ІНФОРМАЦІЯ_2”, розміщеного у міському парку культури та відпочинку по АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства безпричинно схопив за волосся та куртку ОСОБА_2, що проходила поряд, та утримуючи дівчину із застосуванням фізичної сили, запропонував їй вступити з ним у статевий зв'язок за гроші. Отримавши відмову, ОСОБА_1, продовжуючи хуліганські дії, утримував ОСОБА_2 за куртку та волосся, спричиняючи потерпілій фізичний біль, і наполягав на своїй пропозиції. Потім, близько 00 год. 45 хв., він на центральній алеї вказаного парку знову підійшов до ОСОБА_2 та, схопивши її за волосся, знову почав пропонувати їй вступити з ним у статевий зв'язок, погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень у разі відмови та заставляючи ОСОБА_2 стати перед ним на коліна. Крім того, утримуючи ОСОБА_2, він наніс один удар ногою по нозі ОСОБА_3, яка намагалась захистити ОСОБА_2, спричинивши їй фізичний біль.
21.12.1998 року, близько 1 год., ОСОБА_1 почав сварку з ОСОБА_4, який зробив йому зауваження з приводу хуліганських дій щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Ця сварка переросла в обопільну бійку, в процесі якої ОСОБА_1 збив ОСОБА_4 з ніг та, нанісши останньому не менше 14-16 ударів руками й ногами по голові, вбив потерпілого.
Крім того, у січні 2000 року ОСОБА_1 в одному з кафе на території Ватутінського району м. Києва, сприяючи невстановленій досудовим слідством особі у підробці документів, передав їй 800 доларів США та свою фотокартку. Після чого ОСОБА_1 отримав від невстановленої досудовим слідством особи підроблений паспорт серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5, із вклеєною в ньому своєю фотокарткою з метою його використання.
16.01.2004 року близько 18 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні магазину “ІНФОРМАЦІЯ_3” по АДРЕСА_2, діючи повторно, викрав з вітрини торгового залу чоловічу сумку, вартістю 1000 грн., що належала ОСОБА_6
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2004 року вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 жовтня 2004 року щодо ОСОБА_1 змінено: виключено з резолютивної частини вироку призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків і постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання, призначеного йому судом на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, у виді 11 років позбавлення волі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що умислу на вбивство ОСОБА_4 він не мав, а тому за цим епізодом він не винуватий, та зазначає, що призначене йому покарання за сукупністю злочинів є надто суворим і не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та його особі.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. ч.1 ст.296, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.1 ст.185 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.
Посилання засудженого ОСОБА_1 в касаційній скарзі про те, що умислу на вбивство ОСОБА_4 він не мав, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, неодноразовими показаннями самого засудженого ОСОБА_7, який не заперечував, що наносив численні удари руками і ногами по голові ОСОБА_4, тобто у життєво важливий орган людини; показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 щодо обставин бійки ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за якими ОСОБА_1 діяв з наміром добити ОСОБА_4; даними протоколів очних ставок і відтворення обстановки та обставин події; висновками судово-медичної експертизи, відповідно до якої смерть ОСОБА_4 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток лицьового і мозкового черепу, крововиливом під м'яку мозкову оболонку, що супроводжувався набряком-набуханням головного мозку, який ускладнився вклинюванням головного мозку в невеликий потиличний отвір, а характер розміщення і загальна кількість ушкоджень на трупі ОСОБА_4 дозволяють стверджувати, що вони утворились від не менше 14-16 ударів тупими предметами в голову з силою, достатньою для перелому кісток.
Всі ці докази, наведені у вироку суду, були отримані і досліджені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Свої висновки щодо цих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими доказами суди першої і апеляційної інстанцій належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.
Всебічно дослідивши та належно оцінивши всі докази у сукупності, суди правильно встановили фактичні обставини справи та кваліфікували дії ОСОБА_1 за цим епізодом за ст. 94 КК України (1960 року).
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть скасування чи зміну судових рішень, по справі не встановлено.
Покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Покарання, призначене ОСОБА_1 за сукупність вчинених ним злочинів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення покарання не встановлено, не наведені вони і у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1
Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.
Судді: