Справа №11-3133 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Милейко Є.Д. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

З жовтня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І.

суддів Яременка А.Ф., СвіягІної І.М. з участю

прокурора Ільченка С.В.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3 розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 липня 2006 року, яким

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1,        уродженця

м.Дзержинська Донецької області, мешканця

м.Горлівки, не судимого засуджено за ст.115 ч.І КК України на 12 років позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 1 квітня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_4, з метою протиправного заподіяння смерті останній, повалив її на підлогу і, утримуючи її рукою за волосся, 4 рази вдарив її потиличною частиною голови об бетонну підлогу, наніс численні удари ногами по голові і тулубу, дерев'яною скалкою наніс не менше 14 ударів в обличчя, тулубу і кінцівках. Від отриманих тілесних ушкоджень, внаслідок сполученої травми тіла, яка супроводжувалась переломами кісток черепа, крововиливами під оболонки і речовину головного мозку, переломами восьми ребер справа, розривом печінки, що ускладнилось шоком, потерпіла ОСОБА_4 померла.

В апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок, а справу направити на додаткове розслідування , посилаючись на те, що органи досудового слідства і суд неповно з'ясували обставини справи, безпідставно не взяли до уваги те, що потерпіла зловживала спиртними напоями, сама спровокувала її побиття, після отримання тілесних ушкоджень певний час була при свідомості, через що його дії повинні бути кваліфіковані за ст.121 ч.2 КК України. Крім цього, було порушено його право на захист, оскільки з урахуванням пред'явленого йому обвинувачення участь захисника-адвоката була обов'язковою, через що його відмова від захисника не могла бути прийнята.  аслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію засудженого, потерпілу і прокурора, які заперечували проти апеляції і просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю доказів, які були досліджені судом і яким суд дав оцінку у вироку.

Фактичні обставини вчинення злочину не оспорюються і засудженим в апеляції. Твердження ОСОБА_2  про те, що він не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 і що його дії повинні бути кваліфіковані за ст.121 ч.2 КК України, суперечать фактичним обставинам справи, якими встановлено, що ОСОБА_2 декілька разів бив потерпілу головою об бетонну підлогу, наніс велику кількість ударів ногами і дерев'яною скалкою в по голові, тулубу і в інші частини тіла. Внаслідок цих дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 були завдані переломи кісток черепа, крововиливи під оболонки і речовину головного мозку, переломи восьми ребер справа, розрив печінки. Сполучена травма тіла потерпілої ускладнилась шоком і внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці.

Завдаючи потерпілій велику кількість ударів з великою силою ногами і дерев'яною скалкою в область голови і тулуба, ОСОБА_2 усвідомлював небезпечний для життя потерпілої характер своїх дій і свідомо припускав можливість настання смерті, що фактично і відбулося.

Та обставина, що потерпіла після нанесення їй ударів певний час до настання смерті була при свідомості, на що посилається ОСОБА_2 у апеляції, сама по собі не може свідчити про відсутність у засудженого умислу на позбавлення життя потерпілої, оскільки ця обставина не спростовує характеру дій засудженого і наслідків від його дій.

Також безпідставними є доводи апеляції засудженого про порушення його права на захист під час досудового слідства. Під час досудового слідства ОСОБА_2  неодноразово роз'яснювалось його право мати захисника, однак він відмовлявся від захисника, про що складені відповідні протоколи, які підписані ОСОБА_2. З урахуванням пред'явленого обвинувачення, відповідно до вимог ст.ст.45, 46 КПК України така відмова від захисника могла бути прийнята, а доводи апеляції засудженого про неможливість прийняття такої відмови є безпідставними.

Тому дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст.115 ч.І КК України, як умисне вбивство.

Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції врахував конкретні обставини вчинення злочину, в тому числі те, що дії потерпілої сприяли виникненню сварки, про що вказує засуджений у своїй апеляції, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого і потерпілої. Тому призначене ОСОБА_2  покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:  ирок Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 19 липня 2006 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.