Справа №1 la-3062 2006 p.

Головуючий у 1 інстанції Мальований Ю.М.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

З жовтня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І.

суддів Свіягіної І.М., Дем'яносова О.В.

з участю прокурора Ільченка С.В. захисника ОСОБА_1  розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні   в  місті  Донецьку  справу  за апеляціями захисника ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2006 року, яким

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця м.Костянтинівки Донецької області, раніше судимого: 1) 1995 р. за ст.ст.86-1, 17 і 81 ч.З, 141 ч.2, 81 ч.4, 19 і 141 ч.2 КК України 1960 року на 5 років 6 місяців позбавлення волі 2) 1999 р. за ст.ст.229-6 ч.І, 43 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі 3) 2002 р. за ст.309 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі 4) 13.10.2004 р. за ст.185 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі 5) 8.02.2005 р. за ст.ст.395, 70 ч.4 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі засуджено за ст.15 ч.2 і 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_2  визнано винним у тому, що він 17 березня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на тролейбусній зупинці на вулиці Леніна в м.Артемівську, з метою крадіжки чужого майна сів у тролейбус 2-го маршруту і, діючи повторно, таємно викрав з кишені дублянки ОСОБА_3 телефон "Самсунг Х-480" вартістю 685 гривень. Коли ОСОБА_3, відчувши, що хтось заліз до кишені її дублянки і виявивши пропажу телефону зажадала від ОСОБА_2  повернення їй телефону, останній, розуміючи, що він застигнутой при вчиненні злочину, став заперечувати факт викрадання телефону і з метою утримання викраденого, усвідомлюючи, що його дії стали носити відкритий характер, намагався відкрито викрасти цей телефон, відмовившись повернути його потерпілій, незважаючи на такі вимоги ОСОБА_3. Коли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вийшли на зупинці з тролейбуса, ОСОБА_2 був затриманий ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які доставили ОСОБА_2 до міліції. Внаслідок цього ОСОБА_2 не довів до кінця свій умисел на відкрите викрадання чужого майна, тобто, з причин, які не залежали від його волі.

В апеляції захисник ОСОБА_1 просить змінити вирок суду і перекваліфікувати дії засудженого на ст.15 ч.2 і 185 ч.2 КК України, призначивши йому менш суворе покарання. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що ОСОБА_2 не мав умислу на відкрите викрадання майна потерпілої, Після таємного викрадання телефону і виявлення цього потерпілою, він відкрито не утримував його, а навпаки намагався позбавитись від телефону.

Засуджений ОСОБА_2 за змістом його апеляції посилається на аналогічні обставини і просить аналогічним чином змінити вирок щодо нього.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який висловився про необхідність відхилення апеляцій і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції у вироку, засуджений ОСОБА_2 мав умисел на таємне викрадання майна потерпілої і таємно викрав телефон потерпілої. Потерпіла ОСОБА_3, виявивши відсутність у неї телефону і обгрунтовано підозрюючи ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки, стала вимагати у ОСОБА_2 повернути викрадене. Тобто, потерпіла виявила ці дії засудженого, коли викрадання телефону вже відбулося. Таким чином, крадіжка майна на момент виявлення цих дій потерпілою, була закінчена і ОСОБА_2 мав реальну початкову можливість розпорядитися викраденим (заховати, викинути, передати іншому, тощо). Переростання таємного викрадання у відкрите може мати місце лише до закінчення вчинення крадіжки. Тому, та обставина, що на вимоги потерпілої повернути їй викрадене, ОСОБА_2 заперечував сам факт вчинення ним крадіжки і відмовився повернути викрадене, не може бути розцінене як продовження дій по викраданню майна потерпілої і намагання відкрито викрасти це майно.

Враховуючи наведені обставини, дії ОСОБА_2  повинні бути кваліфіковані як таємне викрадання чужого майна, вчинене повторно, тобто, за ст.185 ч.2КК України.

Оскільки ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі за викрадання чужого майна, після останнього звільнення з місць позбавлення волі не займався будь-якою суспільно-корисною діяльністю і через короткий проміжок часу знову став на шлях вчинення злочинів, апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення йому міри покарання.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляції захисника ОСОБА_1  і засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково. Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити: перекваліфікувати його дії зі ст.15 ч.2 і 186 ч.2 на ст.185 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_2  залишити без зміни.