справа № 415/1477/12

№ провадження 2/415/2410/12

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2012 м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Похвалітої С.М., при секретарі Пентраковської М.В.,

За участю:

- позивача ОСОБА_1,

- відповідача ОСОБА_2, вона же представник відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину майна.

У своєму позові ОСОБА_1 прохала суд визнати за нею право власності на Ѕ частину на домоволодіння АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_3, розташований в ГСК «Центральний» по вулиці АДРЕСА_2; гараж НОМЕР_4, який знаходиться в ГСК «Лівобережний-І» в м.Дніпродзержинську, автомобіль марки ГАЗ-2410 реєстраційний ¹ НОМЕР_5, автомобільний причеп марки ХТ 81024 реєстраційний НОМЕР_2, земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_3 площею 0,15 га., квартиру АДРЕСА_4.

У своєму позові позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, з яким вона проживала однією сім'єю з 1988 року по день його смерті. В продовж довгого часу вони любили один одного, вели спільне господарство та мали єдиний бюджет, спільно вирішували питання життя. За час спільного проживання ними був збудований будинок в АДРЕСА_1 та зареєстрований в БТІ пос.Кринички № 1277. Крім того, ними був збудований гараж НОМЕР_3 по вулиці АДРЕСА_2 в гаражно-будівельному кооперативі «Центральний», а також гараж НОМЕР_4 в гаражно-будівельному кооперативі «Лівобережний» в м.Дніпродзержинську. Також придбали автомобіль марки ГАЗ-241, реєстраційний номер НОМЕР_5 та причеп до нього марки ХТ 81024 рама № НОМЕР_6 реєстраційний номер НОМЕР_2. На підставі рішення Івановської сільської ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області № 71.6 від 17.07.1996 року йому була виділена земельна ділянка в с.Куліши по вулиці Зеленій та виданий державний акт на право приватної власності на землю. Правовстановлюючі документи на спірне майно оформлені на ОСОБА_4 Також ними було оформлено право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4, правовстановлюючі документи на яку знаходяться у відповідача ОСОБА_5 Вона займалась похоронами, здійснювала його поминки та несла матеріальні збитки. Відповідачі ніякої участі у цьому не приймали. Посилається, що відповідно до вимог ст. 74 Сімейного Кодексу України вона має право на Ѕ частину цього майна.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги прохала суд визнати за нею право власності на Ѕ частину на домоволодіння АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_3, розташований в ГСК «Центральний» по вулиці АДРЕСА_2; гараж НОМЕР_4 знаходиться в ГСК «Лівобережний-І» в м.Дніпродзержинську, автомобіль марки ГАЗ-2410 реєстраційний ¹ НОМЕР_5, автомобільний причеп марки ХТ 81024 реєстраційний № НОМЕР_2, земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_3 площею 0,15 га., квартиру АДРЕСА_4. В судовому засіданні посилалась на обставини викладені в позові.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, вона же представник відповідача ОСОБА_3 прохала суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 У своїх поясненнях посилалась на обставини викладені в запереченнях на позов. Зазначила суду, що 02 жовтня 1971 року її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, від якого народилась ОСОБА_2. Після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 вона надала заяву в першу державну нотаріальну контору м.Дніпродзержинська про вступ в спадщину, яка залишилася після смерті чоловіка, подібні заяви подала й вона. Її батько не залишав сім'ю. Зазначила суду, що будь-яких доказів у позивача щодо придбання нею із померлим спірного майна відсутні, а тому вимоги не підлягають задоволенню.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він є позивачу сусідом, з яким підтримує дружні стосунки. Позивач разом із ОСОБА_4 проживали приблизно разом двадцять років до його смерті. Разом будували будинок.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона із позивачем знайома більш двадцяти років. З померлим ОСОБА_4 працювали на одному підприємстві. Дружні стосунки. Підтвердила факт того, що позивач разом із ОСОБА_4 разом проживали, вели спільне господарство. Померлий постійно проживав із позивачем.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона з 1995 вона знайома із позивачем, з якою підтримує подружні стосунки. Вона бачила, що ОСОБА_4 проживав довгий час разом із позивачем як чоловік та жінка, будували разом будинок за спільні кошти.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома із позивачем з 1986 року. Позивач проживала із ОСОБА_4 разом, але в зареєстрованому шлюбі не перебували. Разом купили квартиру, земельну ділянку, на якій здійснювали будівництва будинку.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома із позивачем з 1973 року. В 1987 році познайомилась із ОСОБА_4. Позивач разом із ОСОБА_4 будували будинок, займались сільським господарством. Також їй відомо, що мати позивача допомагала в будівництві будинку.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, вона є позивачу сусідкою та має дружні стосунки з нею. Проживала вона із ОСОБА_4 як чоловік та жінка. Позивач разом із померлим будували будинок.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, він є сусідом позивачу з 1998 року. Він бачив, що позивач разом із ОСОБА_4 будували домоволодіння.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, вона є сусідка позивачу, з якою знайома більш шести років. Позивач та її чоловік ОСОБА_4 купили земельну ділянку, на якій будували будинок.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачу, з якою знайома з 2002 року. Разом вони не проживали, але знаходились разом під час будівництва домоволодіння.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, вона є сусідка позивачу з 2002 року, бачила її з чоловіком, який проживав з нею.

Вислухавши позивача, відповідача, а також свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 знаходилась у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_4 починаючи з 02 жовтня 1971 року по день смерті ОСОБА_4, що вбачається зі свідоцтва про одруження, яке видане 02 жовтня 1971 року Будинком щастя м.Дніпродзержинська, актовий запис № 1148 (а.с.22).

Від шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька - відповідач по справі ОСОБА_2, що вбачається зі свідоцтва про народження, яке видане 19 грудня 1974 року Будинком щастя м.Дніпродзержинська, актовий запис № 3471 (а.с.23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік відповідача ОСОБА_4, що вбачається зі свідоцтва про смерть, видане 06 вересня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Заводського районного управління юстиції міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 1054 (а.с.11).

Як встановлено в судовому засіданні у 1999 році за позивачем ОСОБА_4 був зареєстрований транспортний засіб ГАЗ-2410 (а.с.5) та причеп ХТ 81024, що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 08 грудня 1999 року та талону про проходження технічного огляду № НОМЕР_2.

На ім'я померлого ОСОБА_4 також було видано й технічний паспорт на гараж НОМЕР_3 по вулиці АДРЕСА_2 кооперативу «Центральний», рік побудови 1991 році, згідно реєстраційного посвідчення від 10.09.1992 року та рішення виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів № 282 від 14.09.1990 року (а.с.6-8), а також технічний паспорт на гараж НОМЕР_4 кооперативу «Лівобережний», рік побудови 1994 рік (а.с.9-10).

Згідно до відповіді на запит від 08 травня 2009 року директора ОКП «Дніпродзержинське БТІ» Івашини О.В. вбачається, що на гараж НОМЕР_3 у ГБК «Центральний» по вулиці АДРЕСА_2 10 вересня 1992 року було видане реєстраційне посвідчення на ім'я ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що реєстраційне посвідчення не входить до переліку правовстановлюючих документі, а тому на даний час відсутній правовстановлюючий документ на зазначений гараж.

Крім цього, під час свого життя 14 травня 2001 року ОСОБА_4 оформив технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 (а.с.12-14), а також 14 листопада 1996 році отримав державний акт на право приватної власності на землю розташованої на території АДРЕСА_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,15 кв.м. на підставі рішення Іванівської сільської ради народних депутатів № 71.6 від 17 липня 1996 року (а.с.16).

Також ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_4, що вбачається з відповіді на запис ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» від 18.03.2009 року (а.с.188), технічного паспорту (а.с.164-165) та договору міни від 13 жовтня 1998 року (а.с.191).

Як вбачається з пояснень свідків та довідки, яка видана начальником Житлової-ремонтної експлуатаційної дільниці (а.с.15), ОСОБА_1 дійсно з 1991 року проживала з ОСОБА_4 по АДРЕСА_5 до часу його смерті.

Згідно до ч.2 ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до вимог ст. 21 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: під час застосування ст.74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до п. 1 розд. VII Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України, на який посилається позивач, цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов'язки, визначаються на підставах, передбачених СК України, у тому числі й положеннями ч. 1 ст. 74 цього Кодексу.

У випадку, коли такі відносини виникли до 01 січня 2004 року, тобто до набуття чинності СК України, спільною сумісною власністю є майно нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 КпШС України), майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України «Про власність»), тощо.

У інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не був визначений і учасники спільної власності під час придбання майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створені спільної власності, що викладено в роз'ясненні п. 5 постанови № 20 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Таким чином, для визнання за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу, права власності на частку у спірному майні, набутому до 1 січня 2004 року, вона має надати суду належні та допустимі докази про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, без визначення ступеня її участі працею і коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.

Таким чином, враховуючи те, що КЗпШ України, який діяв до початку дії ст. 74 СК України, не містив зазначеної правової норми, та те, що позивач не заявляв суду вимоги стосовно права власності на частку у спірному майні, набутому до 1 січня 2004 року, а також докази про власну участь у набутті спірного майна, а саме на домоволодіння АДРЕСА_1, гаражу НОМЕР_3, розташованого в ГСК «Центральний» по вулиці АДРЕСА_2; гаражу НОМЕР_4 знаходиться в ГСК «Лівобережний-І» в м.Дніпродзержинську, автомобілю марки ГАЗ-2410 реєстраційний ¹ НОМЕР_5, автомобільний причеп марки ХТ 81024 реєстраційний НОМЕР_2, земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_3 площею 0,15 га., квартири АДРЕСА_4, які придбав чоловік відповідача ОСОБА_4, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

При застосуванні ст. 74 СК України, слід врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільне ведення домашнього господарства та спільний бюджет, придбання майна для потреб сім'ї.

Тому, необхідно зазначити, що хоча й позивач із померлим ОСОБА_4 деякі час проживали разом, але під час спільного проживання останній залишався у зареєстрованому шлюбу, а тому спірне майно, на яке претендує позивач, є спільним майном відповідача ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4

Таким чином, враховуючи викладене суд не знаходить підстав для задоволення позову, керуючись ст.ст. 3, 21, 74 Сімейного Кодексу України, ст. 22 КпШС України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину майна, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Похваліта С. М.