ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
Іменем України
12.06.2012Справа №5002-18/1024-2012
За позовом -Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
До відповідача - Сімферопольської виправної колонії Автономній Республіці Крим № 102 (95040, м. Сімферополь, пер. Елеваторний, 4)
про стягнення 826343,91 грн.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача - ОСОБА_1 - представник, довіреність №009-Д від 03.01.2012; ОСОБА_2 - економіст, дов. від 23.01.2012.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Сімферопольської виправної колонії Автономній Республіці Крим № 102- відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 499424,42 грн.; інфляційні втрати за активну електроенергію у розмірі 14 014,09 грн., три відсотки річних за активну електроенергію у розмірі 11 463,73 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за активну електроенергію у розмірі 7 240,19 грн., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 161860,80 грн., інфляційні втрати за реактивну електроенергію у розмірі 8 055,48 грн., три відсотки річних за реактивну електроенергію у розмірі 5 255,00 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за реактивну електроенергію у розмірі 1 147,26 грн., заборгованість за гарантійним листом у розмірі 108 808,33 грн., інфляційні втрати за гарантійним листом у розмірі 4 270,55 грн., три відсотки річних за гарантійним листом у розмірі 3 245,46 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за гарантійним листом у розмірі 1 558,60 грн..
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 193, 275-277 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електроенергетику», Закону України «Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов'язань» та мотивовані тим, що 06.02.2002 р. між структурним підрозділом ВАТ «Крименерго» та Сімферопольською виправною колонією Автономній Республіці Крим № 102 було укладено договір №47 про поставку електричної енергії, згідно якому відповідач зобов'язаний щомісяця та вчасно здійснювати розрахунки за електроенергію, а також здійснювати інші платежі згідно договору. Однак, відповідач невчасно та не у повному обсязі здійснював оплату за гарантійним листом, унаслідок чого за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2012 р. заборгованість за гарантійним листом склала суму у розмірі 108 808,33 грн.. Відповідач споживав електроенергію, але сплачував за неї не у повному обсязі, внаслідок чого за період часу з 01.07.2009 по 29.02.2012 виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 499424,42 грн.
Також, згідно п. 2.2.4 такого Договору абонент зобов'язаний здійснювати оплату послуг по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановкою споживача згідно додатку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії». Однак, відповідач не здійснював дані сплати, внаслідок чого з 01.07.2009 по 29.02.2012 виникла заборгованість за компенсацію реактивної електричної енергії у розмірі 161 860,80 грн.
У судовому засіданні 12.04.2012 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
У судове засідання 04.05.2012 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про залучення до матеріалів справи документів, згідно наведеного переліку. Суд задовольнив таке клопотання та залучив до матеріалів справи надані документи.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.05.2012 заявив клопотання про залучення до матеріалів справи документів, згідно наведеного переліку, та заяву, у якій просить суд застосувати строк позовної давності до стягнення заборгованості за договором №47 на поставку електричної енергії від 06.02.2002, а також до штрафних санкцій за зазначеною заборгованістю. Суд залучив таку заяву до матеріалів справи.
17.05.2012 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Суд залучив такі пояснення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.05.2012 представник позивача надав суду письмові заперечення, які суд залучив до матеріалів справи.
28.05.2012 у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суду в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за гарантійним листом відмовити у повному обсязі. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.
Також, у судовому засіданні 28.05.2012 представник відповідача надав клопотання, в якому просить суд зменшити суми стягуваних штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення строком на 19 місяців. Суд залучив таке клопотання до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.05.2012 представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду спору та задовольнив клопотання сторін.
У судовому засіданні 28.05.2012, розглянувши матеріали справи, суд вважав необхідним викликати у судове засідання, у порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України - головного бухгалтера Сімферопольської виправної колонії Автономній Республіці Крим № 102 для надання суду усних та письмових пояснень.
У судове засідання 05.06.2012 року з'явився головний бухгалтер відповідача ОСОБА_3, яка надала суду пояснення по суті спору.
У справі судом оголошувалися перерви у порядку ст. 77 ГПК України.
12.06.2012 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, був сповіщений належним чином.
Враховуючи, що явка у судове засідання є правом відповідача, а не його обов'язком, яким відповідач не скористувався, суд вважає можливим розглянути дану справу по суті за відсутністю представника відповідача, враховуючи, що матеріали справи в повному обсязі характеризують правовідносини сторін, а також те, що строк розгляду даної справи, встановлений ст. 69 ГПК України, вже закінчується.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч.2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 № 575\97 ВР, споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником, правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, порушення правил користування енергією.
25.02.2008 року між позивачем - постачальник - та відповідачем - споживачем - був укладений Договір № 47 на поставку електричної енергії (а/с 13-16 т. 1), відповідно до пункту 1 такого договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість і здійснює інші платежі, відповідно до умов дійсного договору і додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У даний час позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 499424,42 грн.; інфляційні втрати за активну електроенергію у розмірі 14 014,09 грн., три відсотки річних за активну електроенергію у розмірі 11 463,73 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за активну електроенергію у розмірі 7 240,19 грн., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 161860,80 грн., інфляційні втрати за реактивну електроенергію у розмірі 8 055,48 грн., три відсотки річних за реактивну електроенергію у розмірі 5 255,00 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за реактивну електроенергію у розмірі 1 147,26 грн., заборгованість за гарантійним листом у розмірі 108 808,33 грн., інфляційні втрати за гарантійним листом у розмірі 4 270,55 грн., три відсотки річних за гарантійним листом у розмірі 3 245,46 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за гарантійним листом у розмірі 1 558,60 грн..
Розглянувши позовні вимоги ПАТ «Крименерго» про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 499424,42 грн., то як свідчать надані позивачем суду первинні документи, відповідачем за період з 01.07.2009 року по 29.02.2012 року була спожита активна електрична енергія на суму 499 424, 42 грн., доказів оплати такої суми заборгованості у розмірі 499 424, 42 грн. відповідачем суду не було надано.
Також суд приймає до уваги, що така сума заборгованості у розмірі 499 424, 42 грн. не спростовується відповідачем та визнана останнім як у акті звірки взаєморозрахунків, так і у своїх поясненнях суду.
Виходячи з матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості у розмірі 499 424, 42 грн. обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 161 860,80 грн. за період з 01.07.2009 року по 29.02.2012 року, суд зауважує наступне:
Згідно п. 2.2.4 Договору, абонент зобов'язаний здійснювати оплату послуг по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановкою споживача згідно додатку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».
Однак, відповідач не здійснював такі сплати на адресу ПАТ «Крименерго» по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановкою споживача за період з 01.07.2009 по 29.02.2012.
Згідно з п. 7.23 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 в редакції Постанови від 22.08.2002 р. № 928, умови та порядок надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та розрахунку розміру плати за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії як адресного економічного стимулу визначаються електропередавальною організацією згідно з розрахунками, що здійснюються виходячи з параметрів, схеми та характерного режиму роботи електричних мереж, технічних даних електроустановок споживача відповідно до методичних рекомендацій, які затверджуються Мінпаливенерго України у відповідності до наданих законодавством України повноважень зазначеному органу виконавчої влади та зазначаються у договорі.
Розрахунок оплати за перетоки реактивної енергії здійснюється відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2002 р. за № 93/6381 (далі -Методика).
Відповідно до п. 3.1. Методики, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацією в її мережу згідно з відповідними додатками до договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, здійснюється усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на даній площадці 5000 кВт х год. та більше.
В своєму листі від 17.02.2006 № 01/41-217 Державна інспекція України з нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії дає роз'яснення такого поняття як «реактивна енергія»: так, зазначено, що реактивна енергія - це не товар. Реактивна електроенергія є шкідлива складова процесів передачі активної електроенергії електричними мережами, яка проявляється в обставинах реактивної незбалансованості електроустановок суспільними збитками через додаткові втрати активної електроенергії та погіршення режимів електронапруги. Плата за перетікання реактивної електроенергії в конкретній точці розділу балансової належності електромереж є адресний економічний стимул до дій, спрямованих на зменшення названих суспільних збитків. Величина плати залежить від схеми, параметрів і режиму електромережі.
Плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація змушена надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.
відсутність додатку до договору не може бути підставою для несплати компенсування перетоків реактивної електроенергії, оскільки як вже зазначено вище, обов'язок оплати реактивної електричної енергії обумовлено самими договорами про постачання електричної енергії та нормами законодавства.
З матеріалів справи, до якої позивачем надані первинні документи, судом вбачається, що відповідачем за період з 01.07.2009 по 29.02.2012 фактично була спожита реактивна електрична енергія на суму 161 860,80 грн.
Така сума заборгованості у розмірі 161 860,80 грн. за реактивну електричну енергію також не спростовується відповідачем та визнана останнім як у акті звірки взаєморозрахунків, так і у своїх поясненнях суду, доказів оплати заборгованості у розмірі 161 860,80 грн. за реактивну електричну енергію відповідачем суду не було надано.
Крім сум заборгованості за активну та реактивну електричну енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача суми інфляції, 3% річних та пеню, а саме: інфляційні втрати за активну електроенергію у розмірі 14 014,09 грн., три відсотки річних за активну електроенергію у розмірі 11 463,73 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за активну електроенергію у розмірі 7 240,19 грн., інфляційні втрати за реактивну електроенергію у розмірі 8 055,48 грн., три відсотки річних на реактивну електроенергію у розмірі 5 255,00 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за реактивну електроенергію у розмірі 1 147,26 грн.
Розглянувши такі позовні вимоги, суд зауважує:
у відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.
Перевірівши надані позивачем розрахунки зазначених вище сум, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано та правомірно нарахував та просить суд стягнути на користь ПАТ «Крименерго» -
За активну електроенергію:
Суму інфляції у розмірі 14014,09 грн. за період з серпня 2009 року по січень 2012 року;
3% річних у розмірі 11463, 73 грн. за період з 05.08.2009 року по 29.02.2012 року.
За реактивну електричну енергію:
Суму інфляції у розмірі 8055,48 грн. за період з серпня 2009 року по січень 2012 року;
3% річних у розмірі 5255,00 грн. за період з 05.08.2009 року по 29.02.2009 року, тому і такі суми підлягають стягненню з відповідача на користь ПАТ «Крименерго».
Також суд зауважує, що зазначені розрахунки сум інфляції та 3% річних не спростовуються відповідачем та визнані і останнім у своїх поясненнях суду.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за активну електроенергію у розмірі 7 240,19 грн. та пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за реактивну електроенергію у розмірі 1 147,26 грн.
Судом встановлено, що згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.
Пунктом 4.2.1 Договору № 47 від 25.02.2008 року, п. 6 додатку № 4 до такого договору передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогу кредитора сплачує пеню за весь час прострочки платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБ України.
Розглянувши надані позивачем розрахунки пені, перевіривши їх, суд вважає, що ПАТ «Крименерго» вірно та обґрунтовано провів розрахунки пені: з 05.07.2011 по 13.01.2012 у розмірі 7 240, 19 грн. на заборгованість за активну електричну енергію та 1147, 26 грн. за період з 02.08.2011 по 31.01.2012 року на заборгованість за реактивну електричну енергію.
Що стосується вимоги позивача, в який він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за гарантійним листом у розмірі 108 808,33 грн., інфляційні втрати за гарантійним листом у розмірі 4 270,55 грн., три відсотки річних за гарантійним листом у розмірі 3 245,46 грн., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань за гарантійним листом у розмірі 1 558,60 грн., то суд зауважує наступне:
23.05.2012 між сторонами за даною справою був підписаний гарантійний лист, згідно якого сторони підтвердили, що станом на 01.05.2006 року споживач (відповідач) має заборгованість перед ВАТ «Крименерго» за спожиту електричну енергію у розмірі 525 750,80 грн. по договору № 47 від 06.02.2006 року.
Споживач гарантує Постачальнику 100% щомісячну оплату поточного споживання електричної енергії згідно з умовами договору № 47 від 06.02.2006 року та в рахунок погашення заборгованості оплату не менше 10% вартості середньомісячного споживання за 2005 рік та крім того обов'язкову попередню оплату не менше 10% середньомісячного енергоспоживання за 2005 рік.
Як визнали у судових засіданнях і позивач, і відповідач, сторони між собою ніколи не укладали Договору № 47 від 06.02.2006, та пояснили суду, що у гарантійному листі фактично йде мова про Договір № 47 від 06.02.2002 року (а/с 124-125 т. 2).
У 2006 році (справа № 2-22/672-2006) та 2009 році (справа № 2-24/5180-2009) ПАТ «Крименерго» вже зверталось до суду з позовом до Сімферопольської виправної колонії Автономній республіці Крим № 102 про стягнення з колонії заборгованості за таким гарантійним листом, строки сплати за яким на той час вже наступили; такі позови ВАТ «Крименерго» судом були задоволені; з боку Сімферопольської виправної колонії Автономній республіці Крим № 102 рішення у таких справах не були оскаржені.
У даний час ПАТ «Крименерго» просить суд стягнути з відповідача на користь позивача частину заборгованості за таким гарантійним листом у розмірі 108808,33 грн.
Згідно частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-24/5180-2009 між тими ж сторонами судом було встановлена наявність такого гарантійного листа від 23.05.2006 та стягнута сума заборгованості у той частині, строк сплати якої вже наступив.
Своїм правом оскарження рішення у справі № 2-24/5180-2009 відповідач не скористувався: таке рішення вступило у законну силу, а тому факти, встановлені рішенням господарського суду у такій справі, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, доказів оплати суми заборгованості за гарантійним листом у розмірі 108 808, 33 грн. відповідач суду не надав.
Виходячи з наданих суду матеріалів, суд приходить до висновку, що позивач правомірно та обґрунтовано просить суд стягнути з відповідача заборгованість за гарантійним листом у сумі 108 808, 33 грн. за період з 01.01.2010 по 31.01.2012; крім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню і сума інфляції за період з лютого 2010 по січень 2012 у розмірі 4270,55 грн. та 3% річних з 05.08.2010 по 29.02.2012 у сумі 3245, 46 грн., виходячи з правових положень частини 2 статті 625 ЦК України.
У той же час суд вважає, що правових підстав для нарахування пені у розмірі 1558,60 грн., яку просить стягнути позивач, не має, тому що така пеня за гарантійним листом сторонами не була передбачена.
У процесі розгляду справи відповідач неодноразово заявляв клопотання про застосування строку позовної давності, розглянувши яке, суд вважає, що «Крименерго» не був пропущений строк позовної давності при подачі даного позову, а тому правових підстав для задоволення такого клопотання відповідача суд не вбачає.
Також відповідач надав суду клопотання про зменшення суми штрафних санкцій та надання розстрочки виконання рішення суду на 19 місяців (а/с 6 т. 3).
Розглянувши таке клопотання у частині зменшення суми штрафних санкцій - пені - суд, приймаючи до уваги той факт, що фінансування відповідача здійснюється тільки з державного бюджету, вважає можливим задовольнити клопотання відповідача у частині зменшення штрафних санкцій та зменшити розміри пені, які правомірно нараховані позивачем, на 50%.
Що стосується клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на 19 місяців, то у задоволенні цієї частини такого клопотання відповідача суд відмовляє, виходячи з того, що відповідач - Сімферопольська виправна колонія Автономній Республіці Крим № 102 - так і не обґрунтував такий період надання розстрочки, не навівши суду докази того, що тільки саме протягом 19 місяців таке рішення і може бути виконано та не надав суду належне обґрунтування саме такого періоду, не надав суду і самого графіку такої розстрочки виконання рішення суду.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача частково обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи у певній частині, а тому підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст. 44, 49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені суддею у судовому засіданні 12.06.2012.
Повний текст складено 14.06.2012.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Клопотання відповідача про зменшення суми неустойки від 28.05.2012 задовольнити частково.
3. Стягнути з Сімферопольської виправної колонії Автономній Республіці Крим № 102 на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 499424,42 грн.; інфляційну суму у розмірі 14 014,09 грн., 3% річних у розмірі 11 463,73 грн., пеню у розмірі 3620,10 грн., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 161860,80 грн., інфляційну суму у розмірі 8 055,48 грн., 3% річних у розмірі 5 255,00 грн., пеню у розмірі 573,63 грн., заборгованість за гарантійним листом у розмірі 108 808,33 грн., інфляційну суму у розмірі 4 270,55 грн., 3% річних у розмірі 3 245,46 грн. та судовий збір у розмірі 16411,83 грн.
Видати наказ після вступу рішення у законну силу.
4. В частині стягнення пені у розмірі 5752,32 грн. - відмовити.
5. В задоволенні Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на 19 місяців - відмовити.
Суддя Осоченко І.К.