УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/2900/2012Головуючий суду першої інстанції:Кайро І.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"11" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівФілатової Є.В., Горбань В.В.

При секретаріБірковському А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення суми боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_8 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 13 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

05 грудня 2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення з відповідачів солідарно на їх користь заборгованість за договором позики від 01 серпня 2008 року у сумі 799 000 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики від 25 лютого 2008 року в розмірі 838 950 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Уточнивши позовні вимоги позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно суму боргу за договором позики від 01 серпня 2008 року у сумі 799 000 грн., а також інфляційні витрати у розмір 224 620, 80 грн., 3% річних у розмірі 73 814, 47 грн., а усього - 1 097 435,27 грн.; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики від 25 лютого 2008 року в розмірі 838 950 грн., інфляційні витрати у сумі 323 437,28 грн., 3% річних у розмірі 94 812, 84 грн., а усього 1257200, 10 грн. та судові витрати по справі.

Крім того, просили суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності до позовних вимог про стягнення суми боргу за договором позики від 25.02.2008 року, як пропущений з поважних причин. Стягнути судові витрати з відповідачів. (а.с.54-55, 74-75)

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був укладений договір позики відповідно до якого ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_6 у борг 105 000 доларів США які він зобов'язався повернути у строк через два календарних місяці тобто до 25 квітня 2008 року. Враховуючи, що між ними існували довірчі ділові відносини та ОСОБА_8 просив надати додатковий час для повернення боргу і давав обіцянки борг повернути, то ОСОБА_6 чекав повернення грошей. На теперішній час, на багаточисельні вимоги ОСОБА_6 повернути борг ОСОБА_8 почав уникати зустрічей та перестав відповідати на дзвінки, що свідчить про відсутність наміру повернути борг. ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_8 на свою користь суму боргу - 838950 грн., що еквівалентно 105000 дол. США, із стягненням 3% річних від суми, що складає -94812 грн.84 коп. та індексу інфляції - 323437 грн.26 коп. Також просив визнати поважною причину пропуску строку позовної давності до позики від 25.02.2008 року.

Крім того, 01 серпня 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, ОСОБА_8 був укладений договір позики на суму 485000 грн., що було еквівалентно 100000 дол. США, які відповідачі зобов'язалися повернути їм у строк до 01 січня 2009 року. Грошові кошти за вказаним договором відповідачі отримали 07 серпня 2008 року у розмірі 485 00 грн., що еквівалентно 100 000 доларам США за написаною ними розпискою

Однак, по теперішній час відповідачами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 сума боргу за зазначеним договором позики не повернута, у зв'язку з чим позивачі просять стягнути на їх користь з відповідачів суму 485000 грн., що еквівалентно 100 000 доларам США, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання. Втрати від інфляції за весь час прострочення складають суму 224620 грн.80 коп. та 3% річних - 73814 грн.47 коп. (а.с.74-75)

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 13 лютого 2012 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 суму боргу за договором позики від 01 серпня 2008 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 668 143 грн. 97 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики від 25 лютого 2008 року з урахуванням 3% річних у сумі 934 383 грн. 44 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 судові витрати у сумі 188 грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 судові витрати у сумі 188 грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір у сумі 3030 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судовий збір у сумі 3030 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вважає рішення суду незаконним, ухваленим при неповному з'ясування всіх обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що до розписки від 25 квітня 2008 року із зобов'язанням повернути борг до 25 квітня 2008 року, повинно бути застосовано строк позовної давності, а суд безпідставно визнав причину пропуску строку позовної давності поважною. Крім того, на виконання умови договору позики від 07 серпня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка належала ОСОБА_9 Оскільки на даний час квартира знаходиться у власності ОСОБА_7, то апелянт вважає, що грошові вимоги за договором позики від 01.08.2008 року були повністю задоволені за рахунок переданої у власність ОСОБА_7 квартири, а тому грошові вимоги за договором позики від 01 серпня 2008 року на підлягають задоволенню. .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів та представника відповідачів, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд розглядає справи з урахуванням принципу диспозитивності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, їх доведеності та, керуючись статтями 625 ч.2, 1049, 267 ч.5 ЦК України, виходив з того, що відповідачі взяті на себе зобов'язання по поверненню позик у сумі 105000 дол. США та 485000 грн. у встановлений між сторонами строк, не виконали. А тому з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню суми боргу за договором позики від 25.02.2008 року із сплатою 3% річних та відмовив у стягненні суми індексу інфляції за цим договором, оскільки предметом боргу є іноземна валюта. Також з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягає стягненню солідарно сума боргу за договором позики від 01.08.2008 року із стягненням 3% річних і індексу інфляції. Крім того, суд визнав поважною причину пропуску строку позовної давності щодо пред'явлення ОСОБА_6 вимоги по поверненню боргу за позикою від 25.02.2008 року.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів і вважає, що вони не суперечать фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2008 року ОСОБА_6 передав у борг ОСОБА_8 гроші, ОСОБА_8 отримав від позивача 105 000 доларів США, які зобов'язався повернути йому у строк через два місяці, що підтверджено розпискою від 25 лютого 2008 року, яка складена власноручно ОСОБА_8 (а.с.80)

01 серпня 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, ОСОБА_8 був укладений договір позики, на підставі якого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 отримали від позивачів 485 000 грн., що еквівалентно 100 000 доларам США, які зобов'язалися повернути їм у строк до 01 січня 2009 року. Забезпеченням зобов'язання за цим договором зазначили квартиру АДРЕСА_1. Грошові кошти за зазначеним договором ОСОБА_9 та ОСОБА_8 отримали 07 серпня 2008 року у сумі 485 000 грн., про що свідчить їх розписка. (а.с.78,79)

Згідно довідки національного Банку України станом на 13 лютого 2012 року курс долару США відносно національної валюти України складав 100 доларів США 798, 9900 грн. (а.с.82)

Між тим, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до теперішнього часу свої зобов'язання перед позивачами за договором позики від 01 серпня 2008 року, а ОСОБА_8 і за договором позики від 25.02.2008 року, який підтверджено розпискою, не виконали, гроші позивачам не повернули.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визнані родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставне визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності до правовідносин, що склалися 25 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, як необгрунтовані.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, норма ч. 5 ст. 267 ЦК припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин, а тому у кожному окремому випадку поважність причин пропуску строку визначається судом із урахуванням всіх обставин справи, правовідносин сторін, які існували як до спливу строку, так і після.

Відповідачі у своїх письмових запереченнях на позов не заперечували факту отримання грошей у борг від позивачів та неповернення їх у встановлені між ними строки, але наполягали на застосуванні строку позовної давності. (а.с.44-45)

Проте, позивач ОСОБА_8 у своїх доводах, викладених у позовних вимогах, просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності до розписки від 25.02.2008 року із строком повернення грошей - 25.04.2008 року, оскільки між ним та ОСОБА_6 на протязі тривалого часу існували довірчі ділові відносини, він неодноразово надавав у борг відповідачеві гроші, укладали угоди з нерухомістю. Тобто, підстав не довіряти відповідачеві, який обіцяв повернути борг, у позивача ОСОБА_8 не було. Лише після того, як відповідач почав уникати зустрічей та телефонних дзвінків позивача, проігнорував письмову вимогу позивача від 03.06.2011 року повернути борги, він звернувся до суду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтвердили дану обставину.

Судом першої інстанції всім обставинам справи була дана належна оцінка, враховуючи, що строк позовної давності до правовідносин, які склалися між сторонами 25.02.2008 року із строком повернення боргу - 25.04.2008 року, сплив 25.04.2011 року, а з позовом до ОСОБА_6 позивач ОСОБА_8 звернувся 05.12.2011 року, тобто через 7 місяців після спливу строку та обґрунтовано визнав поважними причини пропуску строку.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що в рахунок погашення боргу за договором позики від 01.08.2008 року позивачці ОСОБА_7 була передана квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_9, то ці доводи судова колегія відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається із договору купівлі -продажу від 07.08.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої ялтинської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №3-5069, ОСОБА_9 продала ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1.

У пункті 3 договору зазначено про те, що купівля - продаж квартири здійснюється за 53000 грн., які сплачені покупцем ОСОБА_7 продавцю ОСОБА_9 повністю до підписання договору. Підписання цього договору буде свідчити про те, що його умови повністю відповідають волевиявленню покупця та продавця, та про одержання продавцем повного розрахунку за продану квартиру і відсутність матеріальних претензій до покупця. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру.(а.с.46)

Відповідно до вимог норм цивільного права, які регулюють правовідносини при укладанні договорів купівлі -продажу, зазначений договір, який було посвідчено нотаріально, є самостійним договором. У ньому не міститься посилань про виконання грошових зобов'язань ОСОБА_9 перед ОСОБА_7 шляхом передачі нерухомого майна, а навпаки зазначено про продаж квартири за 53000 грн. Таким чином, скориставшись своїм правом свободи укладання договору із визначенням умов цього договору, сторони визначили для себе цей договір як окрему угоду, а не як повернення суми боргу у 485000 грн., отриману від ОСОБА_7 та ОСОБА_6, який до речі, не є стороною договору купівлі -продажу.

Всім обставинам і доказам суд першої інстанції дав належну оцінку і ухвалив рішення згідно норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 13 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.