ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2012 р. Справа № 5019/615/12

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-XXI"

про стягнення 2 292 748 грн. 38 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 94 від 16.03.2012 р.)

Від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 93 від 10.05.2012 р.).

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-XXI" про стягнення 2 292 748 грн. 38 коп.

У судовому засіданні 12 червня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. При цьому зазначив, що всупереч умов Договору № 83 від 7 квітня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-XXI" свої зобов'язання в частині оплати виконаних робіт не виконало.

Представник відповідача в судовому засіданні 12 червня 2012 року позов визнав та не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Частиною 5 ст. 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умовами, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Під час розгляду справи встановлено, що визнання відповідачем позову у повному обсязі, не суперечить діючому законодавству та не порушує права та інтереси інших осіб.

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

7 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-XXI" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "ТМА" був укладений договір № 83, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок виконати технічне переоснащення станції дефекосатурації цукрового заводу розташованого за адресою6 35431, Рівненська область, Гощанський район, с. Бабин, вул. Заводська, 1, а замовник у свою чергу - оплатити вартість обладнання та виконаних робіт згідно узгодженої їх вартості, наведених у Додатках 1-6 та за узгодженим графіком платежів.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору загальна вартість обладнання та робіт за договором, яка підлягає оплаті замовником, складає 8 917 700 грн. 00 коп.

За умовами пунктів 1.2. та 1.3. договору, виконавець (позивач) зобов'язаний виготовити, поставити та здійснити монтаж технологічного обладнання згідно Додатків №№ 1,2,3,4,5,6 до даного договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1.1. - 2.2.1.7. відповідач зобов'язався оплатити позивачу за виготовлене та поставлене обладнання та виконані останнім роботи згідно графіка, в якому чітко узгоджені суми платежів та терміни їх сплати.

18 липня 2011 року та 24 серпня 2011 року між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору, після чого загальна сума договору склала 8 852 012 грн. 00 коп.

8 вересня 2011 року укладена додаткова угода № 3 до Договору, відповідно до умов якої позивач зобов'язався додатково виконати роботи по монтажу обладнання вартістю 29 400 грн. 00 коп..

Таким чином, договірна ціна обладнання та робіт по договору № 83 від 7 квітня 2011 року становить 8 873 642 грн. 76 коп.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виготовити, поставити та здійснити монтаж технологічного обладнання за договором № 83 від 7 квітня 2011 року виконав, що підтверджується видатковими накладними та актами здачі-приймання виконаних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 38-61).

У матеріалах справи відсутні претензії до якості виготовленого та поставленого обладнання, обсягів і якості виконаних робіт Відповідач Позивачу. Виконані роботи прийняв згідно умов договору, їх вартість не заперечив.

Відповідачем умови договору щодо оплати вартості робіт та обладнання виконані частково на суму 6 780 230 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахункам (а.с. 62, 63, 65, 67, 70).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 093 412 грн. 76 коп. Доказів сплати вказаної суми боргу відповідачем не надано.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором № 83 від 7 квітня 2011 року, яка складає 2 093 412 грн. 76 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, дана сума визнана представником товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" в судовому засіданні і відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, останній також просить суд стягнути з відповідача 164 126 грн. 80 коп. пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2. договору № 83 від 7 квітня 2011 року передбачено, за прострочення терміну платежів, зазначених у п. 2 даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки розмір пені, нарахованої позивачем за вказаний період, відповідає вищезазначеним приписам закону та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 164 126 грн. 80 коп. пені підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3 % річних в сумі 35 208 грн. 82 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних процентів у розмірі 35 208 грн. 82 коп. також підлягає задоволенню.

За таких обставин, коли факт виконання технічного переоснащення станції, дефекосатурації цукрового заводу та вартість цих робіт підтверджується зібраними у справі доказами, строк оплати за які, згідно Договору настав, то за відсутності доказів про сплату повної вартості, позовні вимоги про стягнення 2 292 748 грн. 38 коп., в тому числі 2 093 412 грн. 76 коп. основного боргу, 35 208 грн. 82 коп. 3% річних та 164 126 грн. 80 коп. пені визнані судом обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача у справі.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 62-А, код ЄДРПОУ 34438102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТМА" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 52-В, кв. 10, код ЄДРПОУ 25640097) 2 093 412 грн. 76 коп. основного боргу, 35 208 грн. 82 коп. 3% річних, 164 126 грн. 80 коп. пені, а також 45 855 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Романюк Р.В.

повне рішення складено 14.06.2012р.