КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1387/11 Головуючий у 1-й інстанції: Горбань Н.І.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання відмови в перерахунку підвищення до пенсії неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок недоплаченого щомісячного державного підвищення до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання відмови в перерахунку підвищення до пенсії неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок недоплаченого щомісячного державного підвищення до пенсії дитині війни -задоволено частково.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України, яке є розпорядником бюджетних коштів по вказаним виплатам, за місцем проживання пенсіонерів, а тому відповідач є належною стороною в справі.

Крім того, відповідно до ч. 2 статті 46 Конституції України -право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Виходячи з тлумачення зазначеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що непередбаченість в Бюджеті України коштів на здійснення вказаних виплат не може позбавити позивача права на їх отримання.

Таким чином, відповідачем повинна була нараховуватися і виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження в окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного вище, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до статті 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.