КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19428/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Бодюк В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (ВГІРФО Оболонського РУ ГУ МВС або відповідач), третя особа публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк»(далі ПАТ Промінвестбанк) про визнання відмови у реєстрації місця проживання неправомірною та зобов'язання здійснити реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ВГІРФО Оболонського РУ ГУ МВС, третя особа ПАТ Промінвестбанк, у якому просять визнати відмову у реєстрації місця проживання неправомірною, зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивачів.

Окружним адміністративним судом міста Києва постановою від 05 серпня 2011 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ПАТ «Промінвестбанк»посилається на те, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи або організації та відповідного профспілкового органу, згідно з яким адміністрація видає спеціальний ордер, що є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення в гуртожитку.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачі зверталися до ВГІРФО Оболонського РУ МВС із заявами про реєстрацію за місцем їх постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні заяв відповідачем відмовлено листами від 11 лютого 2011 року та 26 лютого 2011 року.

Зокрема, 11 лютого 2011 року відповідач листом за №52/0253 повідомив позивачів, що згідно зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року №1382-IV, реєстрація фізичних осіб здійснюється на підставі заяви про реєстрацію місць проживання, паспортного документа, двох примірників талону зняття з реєстрації, квитанції про сплату державного мита, а також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №985 дана заява повинна бути облікована та затверджена печаткою житлового фонду.

26 лютого 2011 року у листі за №52/2-345 відповідач роз'яснив, що для оформлення документів та реєстрації за вказаною адресою позивачу необхідно звернутися до ПАТ «Промінвестбанк», при оформленні в установленому порядку заяви для реєстрації і при надходженні її до відділу ГІРФО рішення буде прийнято згідно діючого законодавства.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходи з того, що реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на володіння чи користування нерухомим майном, право на яке встановлюється у визначеному законодавством порядку, а тому, позивачам при зверненні з заявою про реєстрацію за місцем їх проживання згода ПАТ «Промінвестбанк»не була обов'язковою.

Разом з тим, враховуючи, що заява про реєстрацію за місцем постійного проживання передбачена Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»від 28 липня 2004 року № 985 (далі Постанова № 985) в єдиному зразку має бути скріплена підписом та печаткою балансоутримувача, суд вважає, що позов в частині щодо визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягає.

Колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, що згідно з наказом №23 о/с від 01 квітня 1997 року ОСОБА_5 призначена на посаду перекладача в Харківське відділення у м.Києві Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку з 01 квітня 1997 року.

Сім'я ОСОБА_5 у складі трьох осіб, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх неповнолітній син, -згідно з розпорядженням №25 від 17 червня 1998 року, погодженого з профкомом, поселилась у АДРЕСА_1.

Наказом №158 о/с від 07 жовтня 1998 року ОСОБА_5 переведена на посаду касира відділу касових операцій з 08 жовтня 1998 року, а наказом №132 о/с від 01 жовтня 1999 року попереджена про звільнення за скороченням штату.

ОСОБА_5 звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України з 06 грудня 1999 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2004 року у справі №2-4403/2004р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 лютого 2005 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Промінвестбанк»до ОСОБА_5 та її сім'ї про визнання незаконним поселення в гуртожиток та виселення із займаного приміщення.

Суд враховуючи, що ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх неповнолітній син заселились у вказане приміщення не самоправно, а з дозволу компетентного органу, а саме, відповідно до пункту 6 «Положення про гуртожиток Промінвестбанку», визнав вимоги ПАТ «Промінвестбанк»такими, що задоволенню не підлягають.

Кімната №301 виділена як однокімнатна квартира гуртожитку для малосімейних, в ній родина ОСОБА_7 проживає як постійні мешканці. В кімнаті знаходяться їх речі. За проживання у гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк»отримує від родини ОСОБА_7 регулярно, щомісяця відповідну оплату.

В судовому засіданні до матеріалів справи позивачами надано квитанції про сплату за проживання у зазначеному гуртожитку за період з 1998 року по 2012 року.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі -Закон № 1382-IV) встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Згідно статті 3 Закону № 1382-IV вбачається, що реєстрація -внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

У відповідності до статті 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Для реєстрації особа подає: письмову заяву; паспортний документ; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Постановою № 985 відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні затверджено зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні.

Серед інших відомостей, що зазначаються у заяві відповідно Постанови № 985 повинна міститись згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.

Згідно зразка заяви про реєстрацію місця проживання в Україні такими документами є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.

Підсумовуючи вищевказане, судова колегія приходить до висновку про відсутність, передбачених Законом, підстав, що могли б перешкоджати реєстрації місця проживання позивачів та їх дітей.

Також, судова колегія зазначає, що доводи апелянта про порушення його прав власності при реєстрації позивачів та їх дітей є необґрунтованою та не береться судом до уваги, оскільки реєстрація місця проживання особи, сама по собі не може породжувати права власності особи на приміщення, в якому вона зареєстрована.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.