ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2012 р. справа № 7/5005/11022/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПопікової О.В.
суддівКролевець О.А., Саранюка В.І.,
за участю представників:
від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від відповідача:ОСОБА_4 -за дов. від 03.01.2012р. № 53-02/18
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2011р.
та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р.
у справі№ 7/5005/11022/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка"
доПублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"
простягнення збитків в сумі 380 295,99 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка" (далі -позивач, ПАТ "Євраз Суха Балка") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі -відповідач, ПАТ "Кривбасзалізрудком") про стягнення 380 295,99 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2011р. (суддя Коваль Л.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. (головуючий суддя Чоха Л.В., судді Чимбар Л.О., Антонік С.Г.), позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 379 357,00 грн. збитків, в решті позовних вимог відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані приписами статей 510, 526, 610, 611, 612 -614, 623, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 225 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту понесення позивачем збитків у вигляді додаткових витрат в розмірі 379 357,00 грн., що зумовлені винною та неправомірною бездіяльністю відповідача, яка полягає у невиконанні зобов'язань за договором від 11.12.2009р. № 999/2569.
Не погодившись з прийнятими у справі рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 538 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що з боку відповідача відсутні протиправна поведінка та вина у ненаданні послуг позивачу в лютому та березні 2010 року, а сам позивач не довів можливості здійснити відвантаження запланованих обсягів сировини та виконати заплановані перевезення, що унеможливлює застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.12.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (виконавець), правонаступником якого є відповідач, та Відкритим акціонерним товариством "Суха Балка" (замовник), правонаступником якого є позивач, укладено договір № 999/2569 про надання послуг (далі -договір), предметом якого є надання виконавцем послуг з подавання та забирання вагонів до місць завантаження-вивантаження, підготовки вагонів під завантаження руди, щебеню та кварцитів (ущільнення щілин та конструктивних зазорів закладним матеріалом, профілактика проти примерзання залізорудної сировини до бортів та днища вагона), завантаження руди, щебеню та кварцитів до вагонів та автотранспорту, вивезення та здавання готових маршрутів на станцію примикання.
Згідно пункту 2.2. договору подавання та забирання вагонів здійснюється локомотивом виконавця цілодобово, у тому числі у вихідні та святкові дні, по мірі прибуття потягів на станції примикання Роковата та Вечірній Кут.
У відповідності до пункту 3.2. договору перевезення залізної руди, кварцитів та щебеню здійснюється на підставі місячних календарних планів навантаження по числам місяця. Замовник у встановлені Правилами планування перевезень вантажів строки заявляє об'єми ТОВ "Рудтранс", яке затверджує ці об'єми в ДП "Придніпровська залізниця". Затверджені плани ТОВ "Рудтранс" доводить до замовника. Замовник на підставі затверджених планів розробляє календарні плани навантаження маршрутів по дням місяця у відповідності з Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом та можливостей станцій примикання і доводить їх до виконавця. Після узгодження календарних планів з виконавцем замовник затверджує їх у встановленому порядку. Затверджені календарні плани навантаження маршрутів передаються замовником виконавцю за три дні до початку планового місяця.
Зміни календарного плану навантаження маршрутів на підставі телеграм, що надходять від ТОВ "Рудтранс", замовник доводить до виконавця письмово за три доби до початку навантаження (пункт 3.3. договору).
Згідно пункту 4.2. договору виконавець зобов'язався, зокрема, здійснювати подачу та забирання вагонів на фронти навантаження-вивантаження, розподілення вагонів, що пред'явлені станціями Роковата та Вечірній Кут під навантаження руди, пропорційно календарному плану перевезень (підпункт 4.2.1.), здійснювати добове навантаження руди згідно календарного плану навантаження та нарядів ТОВ "Рудтранс", погоджених з Криворізькою дирекцією залізничних перевезень, або вказівок замовника (підпункт 4.2.4.), вивозити вагони з рудою на станції примикання (підпункт 4.2.5.).
Підпунктом 4.1.5. пункту 4.1. договору передбачено, що замовник зобов'язаний здійснювати оформлення документів з відправлення вантажів та отримання від залізниці вантажів, які прибули на його адресу, здійснювати із залізницею всі розрахунки: за залізничний тариф, плату за користування вагонами, додаткові збори та інші платежі.
Відповідно до підпункту 4.1.8. пункту 4.1. та підпункту 4.2.12. пункту 4.2. договору факт надання виконавцем послуг замовнику підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт.
Відповідальність за порушення календарного плану перевезень покладається на ту сторону за договором, яка приймає рішення про зміну календарного плану (пункт 4.4. договору).
Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. договору замовник у відповідності до статті 106 Статуту залізниць України сплачує залізниці штрафи за невиконання планів перевезень руди, щебеню та кварцитів з його вини. Відповідальність замовника за невиконання планів перевезення та відправницької маршрутизації наступає за наступних обставин: при відсутності руди, щебеню та кварцитів у кількості, що забезпечує виконання планів за кількістю, сортами та якістю; при неподанні електроенергії та стислого повітря на точки навантаження з вини замовника; при виявленні інспекцією "ГИКЮЖРУДА" брак руди з вини замовника у завантажених вагонах; при неузгодженості у декларуванні або в митному оформленні вантажів, відправлених на експорт; в інших випадках, підтверджених актами, складеними у двосторонньому порядку.
Сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо воно є наслідком дії обставин непереборної сили (пункт 9.1. договору).
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у відповідності з умовами договору від 11.12.2009р. № 999/2569 було надано відповідачу календарні плани навантаження маршрутів на лютий-березень 2010 року, декадні заявки на навантаження вантажу по станціях Роковата та Вечірній Кут.
В свою чергу, відповідачем, всупереч положень пункту 4.2. договору від 11.12.2009р. № 999/2569, не було здійснено подавання і забирання залізничних вагонів, наданих ДП "Придніпровська залізниця" під навантаження руди, не було здійснено навантаження руди у подані ДП "Придніпровська залізниця" до під'їзних колій ВАТ "Кривбасзалізрудком".
Порушення відповідачем зобов'язань за договором від 11.12.2009р. № 999/2569 стало причиною невиконання позивачем планів перевезення вантажів, узгоджених із залізницею на лютий-березень 2010 року по станціях Роковата та Вечірній Кут.
Вказані обставини слугували підставою для нарахування та стягнення ДП "Придніпровська залізниця" з позивача штрафу за невиконання плану перевезення вантажів за лютий 2010 року в розмірі 216 535,60 грн. та плати за користування вагонами у лютому 2010 року в розмірі 78 621,00 грн., що підтверджується накопичувальними картками №№ 15030182, 11030091, 11030092.
Окрім того, відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. у справі № 35/316-10 присуджено до стягнення з ВАТ "Суха Балка" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 84 200,40 грн. штрафу за невиконання плану перевезень за березень 2010 року, який разом із сумами витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у вказаній справі ВАТ "Суха Балка" сплачено згідно платіжного доручення від 19.05.2011р. № 1613.
Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення збитків в розмірі 380 295,99 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 11.12.2009р. № 999/2569, які складаються з витрат у вигляді сплачених позивачем на користь ДП "Придніпровська залізниця" штрафів в розмірі 216 535,60 грн., плати за користування вагонами в розмірі 78 621,00 грн., а також присуджених до стягнення згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. у справі № 35/316-10 84 200,40 грн. штрафу, 839,97 грн. витрат по сплаті державного мита та 99,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В свою чергу згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено, що відповідачем не були виконані зобов'язання за договором від 11.12.2009р. № 999/2569 щодо подавання і забирання залізничних вагонів, наданих залізницею під навантаження руди, а також щодо навантаження руди у подані ДП "Придніпровська залізниця" до під'їзних колій ВАТ "Кривбасзалізрудком" вагони, що стало причиною невиконання позивачем планів перевезення вантажів, узгоджених із залізницею на лютий-березень 2010 року по станціях Роковата та Вечірній Кут, у зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати у вигляді сплачених залізниці штрафів та коштів за користування вагонами.
Таким чином, позивачем в повному обсязі доведено наявність збитків в розмірі 379 357,00 грн., протиправність поведінки відповідача (бездіяльність щодо виконання зобов'язань за договором від 11.12.2009р. № 999/2569) та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, відповідач не довів, що ним вчинялись відповідні дії щодо належного виконання зобов'язань за договором від 11.12.2009р. № 999/2569, а також того факту, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором сталося з вини позивача або внаслідок дії обставин непереборної сили.
Кожна сторона, згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком місцевого та апеляційного господарських судів стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 379 357,00 грн. збитків.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку стосовно відмови в позові в частині стягнення 939,09 грн. судових витрат, які були присуджені до стягнення з ВАТ "Суха Балка" на користь ДП "Придніпровська залізниця" згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. у справі № 35/316-10, оскільки вказана сума не є збитками, в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України, та між вказаними витратами позивача та протиправною поведінкою відповідача відсутній безпосередній причинний зв'язок, що виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків в цій частині.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. у справі № 7/5005/11022/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді: О.А. Кролевець
В.І. Саранюк