КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-11580/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"24" травня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М. В.,
суддів: Губської О. А., Ключковича В. Ю.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Аграрного фонду на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції до Аграрного фонду про стягнення коштів в сумі 5 233,02 грн., -
в с т а н о в и л а :
Конотопська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася до суду з адміністративним позовом до Аграрного фонду про стягнення коштів в сумі 5 233,02 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року позов задоволено повністю, стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) кошти в сумі 5 233,02 грн. в рахунок погашення податкового боргу ТОВ «Конотопське підприємство хлібопродуктів»на розподільчий рахунок № 31113009700008 в ГУДКУ у Сумській області.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову,як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, вивчивши та перевіривши матеріали справи, обставини справи, зміст судового рішення, апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопське підприємство хлібопродуктів" зареєстровано як юридичну особу Конотопською міською радою 01.12.2005 року та взято на податковий облік Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією 08.12.2005 року за №2527.
У Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопське підприємство хлібопродуктів" обліковувався податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями за основним платежем у розмірі 608 625 34 грн., у зв'язку з чим Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією була виставлена податкова вимога № 84 від 05.04.2011 року.
Податковий борг Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопське підприємство хлібопродуктів" погашений не був у зв'язку з чим Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 1/240 від 17.05.2011 року.
23.05.2011 року Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено опис майна за результатами якого складено акт № 1/240, відповідно до якого на день його складання встановлено відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, що також підтверджується листом №212 від 15.02.2011 року КП Конотопського МБТІ, довідкою № 578 від 17.05.2011року Конотопського ВРЕР та довідкою № 11 від 24.05.2011 року Сумської обласної інспекції Дежтехнагляду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача коштів у сумі 5 233,02 грн. в рахунок погашення податкового боргу TOB "Конотопське підприємство хлібопродуктів", підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованою та доведеною, враховуючи наступне.
Пунктом 87.5 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Орган державної податкової служби повідомляє платника податків про таке надходження коштів в п'ятиденний термін з дня отримання відповідного документа.
Пунктами 1.3 та 1.5 розділу 1 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1040 від 24.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1435/18730, встановлено, що у разі коли здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби. Визначення сум дебіторської заборгованості, яка є додатковим джерелом погашення податкового боргу, здійснюється на підставі даних бухгалтерського та аналітичного обліку платника податків, договорів, оформлених належним чином.
Пунктами 2.3, 2.4 та 2.8 розділу 2 зазначеного Порядку встановлено, що переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору, укладеного в письмовій формі між платником податків та органом державної податкової служби. У разі згоди платника податків орган державної податкової служби укладає договір з таким платником податків. Договір повинен містити, зокрема, такі положення: назву договору та місце його укладання; найменування платника податків та органу державної податкової служби; предмет договору; порядок виконання зобов'язань за договором; права та обов'язки сторін; умови укладання, зміни та припинення договору; місцезнаходження та реквізити сторін. У договорі обов'язково зазначається, що платник податків переводить на орган державної податкової служби своє право вимоги до дебітора в рахунок погашення податкового боргу.
Згідно із пунктом 2.5 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1040 від 24.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1435/18730, орган державної податкової служби як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості, а саме: дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги); дебіторська заборгованість, пов'язана із підзвітними особами; дебіторська заборгованість працівників, акціонерів перед підприємством; дебіторська заборгованість за претензіями; інші види дебіторської заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопське підприємство хлібопродуктів" та Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків № 9/240, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопське підприємство хлібопродуктів" було передано Конотопській міжрайонній державній податковій інспекції право на стягнення з Аграрного фонду дебіторської заборгованості, яка належить платнику податків.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 зазначеного договору податковий орган самостійно вирішує, за якими договорами платника податків він згоден прийняти права та обов'язки в обсязі цього договору, при цьому договори, за якими податковий орган згоден прийняти права і обов'язки в обсязі цього договору включаються до специфікації, яка з моменту підписання її сторонами стає не від'ємною частиною договору.
Слід зазначити, що до договору № 9/240 від 07.06.2011 складено специфікацію, відповідно до якої право на стягнення дебіторської заборгованості передавалось за договорами № 275-СЗ від 10.07.2009, № 135/10 від 25.03.2010 та № 68/11 від 08.04.2011 на загальну суму 41 033,02 грн.
Відповідно до розрахунку податкової заборгованості по TOB "Конотопське підприємство хлібопродуктів" станом на 22.06.2011 року за ним обліковується податковий борг у сумі 3067676,06 грн.
Колегія суддів зазначає, що 23.06.2011 року на адресу Аграрного фонду України направлено повідомлення про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на органи державної податкової служби № 8840/10/240 від 10.06.2011 року, яким повідомлено про те, що TOB "Конотопське підприємство хлібопродуктів" право грошової вимоги відповідно до договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на органи державної податкової служби від 07.06.2011 року переведено на Конотопську МДПІ Сумської області.
Відповідач, як на підтвердження погашення дебіторської заборгованості, яку з нього просить стягнути позивач посилається платіжні доручення № 2636 від 11.08.2011 року , № 2634 від 11.08.2011 року , № 2638 від 11.08.2011 року, № 2637 від 11.08.2011року та № 2635 від 11.08.2011 року, водночас в графі "Призначення платежу" зазначених платіжних доручень вказано про те: шо оплата здійснюється за договором 68/11 від 08.04.2011 року, у той час, як відповідно до договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків № 9/240 від 07.06.2011 року право на стягнення дебіторської заборгованості передавалось за трьома договорами, а саме, № 275-СЗ від 10.07.2009 року, № 135/10 від 25.03.2010 року та № 68/11 від 08.04.2011 року.
Колегія суддів доходить до висновку, що посилання відповідача на погашення дебіторської заборгованості у повному обсязі є необгрунтованими.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Аграрного фонду -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року -залишити без змін.
Повний текст виготовлено 28 травня 2012 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Данилова М. В.
Судді: Губська О.А.
Ключкович В.Ю.