КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1987/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кривов'яз А.П.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва про визнання неправомірною відмови та зобов'язання проведення перерахунку та виплати державної і додаткової пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва, в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплаті йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі визначеному абзацом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному абзацом 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

- зобов'язати УПФУ у Святошинському районі міста Києва провести перерахунок та здійснити виплату недоотриманих ним сум щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, згідно абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 07 жовтня 2010 року.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Крім цього, апелянт просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення як такий, що був пропущений ним з поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи те, що копія оскаржуваного судового рішення апелянтом була отримана несвоєчасно, про що ним було зазначено в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2011 року апелянтом пропущено не було, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, що підтверджується вкладкою до його посвідчення як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії А № 019915 (а.с. 7).

Крім цього, позивач є інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС .

Обгрунтовуючи правомірність дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії як інвалід ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому відповідач всупереч абзацу 2 частини 1 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) протиправно виплачував йому державну та додаткову пенсію у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок позивачу державної та додаткової пенсій відповідачем було здійснено не у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни до змісту абзацу 2 частини 1 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим зазначені статті було викладено в наступних редакціях:

- «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у наступному розмірі, а саме: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»(абзацу 2 частини 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») ;

- «Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»(абзац 2 частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналізуючи обставини даної справи з наявними в ній доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно абзацу 2 частини 1 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), починаючи з 07 жовтня 2010 року по (з урахуванням заявлених позивачем вимог та в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів), а тому заявлені ним вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ісаєнко Ю.А.