КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-521/11 Головуючий у 1-й інстанції: Павленко О. В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівМіщук М. С Гром Л.М., Денісова А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до Ріпкинського районного суду Чернігівської області із позовом до УПСЗН Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за проживання на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року позов задоволено частково.

Визнано дії неправомірними та зобов'язано УПСЗН Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 допомогу, відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 30% мінімальної заробітної плати, визначених законодавством щомісячно, починаючи з 01.07.2010 року по 01.02.2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Територія, на якій проживає позивач, відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно абзацом 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Однак, всупереч статті 37 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вказана доплата позивачу виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівнянні з ПКМУ № 836 від 26.07.1996, відповідач не правомірно виплачував щомісячну грошову допомогу в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 37 зазначеного Закону.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.03.2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01.02.2011 року -залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.