КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4166/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2011 року та ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Президента України, Вищої ради юстиції України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Обухівського районного суду Київської області про визнання протиправними та скасування рішень суб»єктів владних повноважень, поновлення на посаді, зобов»язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Президента України, Вищої ради юстиції України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Обухівського районного суду Київської області та з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України №1155 від 30.09.2004 року, визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради юстиції України №229 від 22.06.2004 року, визнати протиправним та скасувати наказ Обухівського районного суду Київської області від 14.10.2004 року «Про звільнення ОСОБА_2.», визнати протиправним та скасувати наказ Обухівського районного суду Київської області «Про внесення змін до наказу по Обухівському районному суду №88 від 14.10.2004 року»№2 від 06.01.2005 року, визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної судової адміністрації Київської області «Про звільнення ОСОБА_2.»№231, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

15 листопада 2011 року Окружним адміністративним судом м.Києва винесено ухвалу про виправлення допущених в постанові Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2011 року описок.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну та необґрунтовану, на його думку, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2011 року та ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 листопада 2011 року та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з»ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.10.2000 року Позивач призначений на посаду судді Обухівського районного суду Київської області Указом Президента України.

Згідно рішення Вищої ради юстиції України від 22.06.2004 року задоволено пропозицію Міністра юстиції України від 09.10.2003 року та Київської окружної кваліфікаційної комісії суддів загальних судів від 30.01.2004 року про прийняття подання про звільнення Позивача з посади судді Обухівського районного суду Київської області.

На підставі зазначеного рішення Президенту України внесено подання про звільнення Позивача з посади судді Обухівського районного суду Київської області за порушення присяги.

Відповідно до Указу Президента України "Про звільнення суддів" від 30.09.2004 року №1155/2004 Позивача звільнено із займаної посади за порушення присяги судді відповідно до п.5 ч.5 статті 12 Конституції України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Пунктом 5 ч.5 ст.126 Конституції України встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.

Положення ст.131 Конституції України містять перелік повноважень, якими наділена Вища рада юстиції.

До її відання, зокрема, належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад (ч.1 п.1 ст.131 Конституції України).

Спеціальним законом, який визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян, є Закон України «Про статус суддів», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст.6 Закону України «Про статус суддів»судді зобов'язані:

- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

- додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

- не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Зазначені обов'язки судді є професійними стандартами та вказують на ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити своєю ціллю і якої повинен дотримуватися.

Згідно ст.10 Закону України «Про статус суддів»вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об»єктивним і справедливим».

В статті 12 Кодексу професійної етики судді, затвердженого V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року, зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Отже, суть порушення присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.

Відповідно до пункту пятого частини пятої статі 126 Конституції України порушення присяги судді є підставою для звільнення такого судді з посади органом, який його обрав або призначив.

До повноважень Вищої ради юстиції відноситься вносення подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад (п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про Вищу раду юстиції»).

Вчинення Позивачем порушень норм матеріального і процесуального права, які стали підставою для винесення суб»єктами владних повноважень оскаржуваних ним рішень (Указу Президента України №1155 від 30.09.2004 року, рішення Вищої ради юстиції України №229 від 22.06.2004 року, наказу Обухівського районного суду Київської області від 14.10.2004 року «Про звільнення ОСОБА_2.», наказу Обухівського районного суду Київської області «Про внесення змін до наказу по Обухівському районному суду №88 від 14.10.2004 року»№2 від 06.01.2005 року, наказу Управління Державної судової адміністрації Київської області «Про звільнення ОСОБА_2.»№231), з врахуванням їх виду та кількості, є явним порушенням закону, не сумісним з чесним і сумлінним виконанням обов'язків судді, повним, всебічним та об'єктивним розглядом судової справи.

Така поведінка Позивача при виконанні професійних обов'язків викликає обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та наносить шкоду престижу судової влади.

За наведених особливих обставин, коли Позивач свідомо порушив очевидні і зрозумілі за змістом вимоги процесуального закону, його дії підпадають під ознаки порушення присяги судді.

Доводи Позивача про те, що в його діях не було порушення присяги судді, є необґрунтованими і не спростовують висновку Вищої ради юстиції про те, що вчинені ним дії при здійсненні правосуддя порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків і є підставою для висновку про порушення присяги судді.

Твердження апелянта про відсутність кворуму при прийнятті рішення Вищою радою юстиції спростовується матеріалами справи та, зокрема, листом члена Вищої ради юстиції Ківалова С.В. від 31.03.2009 року за №Р 11-200/09 про те, що він був присутній на засіданні 22 червня 2004 року, а інформація, яка розповсюджена листом від 03.03.2005 року, не відповідає дійсності та такий лист він не підписував та адресу Печерського районного суду м.Києва не направляв.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення досліджувались письмові докази, надані сторонами, а також копії матеріалів справи за пропозиціями Міністра юстиції України, члена Вищої ради юстиції Лавриновича О.В. від 09 жовтня 2003 року та Київської окружної кваліфікаційної комісії суддів загальних судів від 30 січня 2004 року про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Обухівського районного суду Київської області, на підставі яких Вищою радою юстиції було прийнято рішення про внесення подання Президенту України про звільнення Позивача з посади судді.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції під час судового розгляду повно та всебічно з»ясовано обставини справи та досліджені документи та докази на їх підтвердження.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних Позивачем рішень суб»єктів владних повноважень, оскільки вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.

Що стосується вимог апеляційної скарги щодо скасування ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 листопада 2011 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.169 КАС України передбачено, що суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі якщо для внесення виправлень суд визнає за необхідне провести судове засідання за присутності осіб, які беруть участь у справі, ці особи повідомляються про день, час і місце засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Вказані положення передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру -описки та очевидні арифметичні помилки.

Опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Допущені судом першої інстанції описки не є процесуальними порушеннями та не впливають на зміст оскаржуваної ухвали, а тому вона є обґрунтованою та такою, що прийнята у відповідності до закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.199, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову та ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2011 року та ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 06 червня 2012 року.