КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14318/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

за участю секретаря: Акуленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції та просила, з урахуванням уточнень, визнати протиправними дії щодо опису майна у податкову заставу та зобов'язати відповідача вилучити запис про обтяження майна підприємства з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкова вимога № 15 від 21 вересня 2011 року податковим органом сформована у відповідності до ст.ст. 59, 88, 89 Податкового кодексу України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що в порушення норм ст.89 Податкового кодексу, відповідач самостійно визначив майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, його кількість та майбутню вартість, та в порушення п.89.4 податковий керуючий не прибув до платника податків на місце знаходження майна позивача, не здійснював огляд майна та не визначав його балансову вартість для здійснення опису майна у податкову заставу, а здійснив опис майна на яке платник податків набуде право власності у майбутньому на території податкового органу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Обов'язок проведення сплати податкових зобов'язань платниками податків у встановлені строки визначений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що у зв'язку з несплатою чергових часток розстрочених і поточних сум грошових зобов'язань, станом на 21 вересня 2011 року за Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»обліковувався податковий борг на загальну суму 7373015,90 грн. -за несплату самостійно задекларованих податкових зобов'язань по рентній платі за газовий конденсат та платі за надра, в зв'язку з чим відповідачем було сформовано податкову вимогу № 15 від 21 вересня 2011 року та видано наказ про призначення податкового керуючого. Крім того, на адресу позивача було надіслане повідомлення про опис активів для внесення у податкову заставу (повідомлення вручене 26 вересня 2011 року).

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. При цьому пунктом 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 89.1 статті 89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Так, начальником Полтавської МДПІ прийнято рішення від 21.09.2011 року № 3471/10 про опиис майна у податкову заставу, на підставі якого складено акт опису майна від 27.09.2011 року; 27.09.2011 року прийнято рішення № 803/10 та № 1565/10 про опис майна у податкову заставу, на підставі яких складено акти опису майна від 27.09.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення від 22.09.2011 року про опис активів для внесення в податкову заставу було направлене позивачу рекомендованим листом, який вручено йому 26.09.2011 року; для проведення опису майна 06.10.2011 року направлене повідомлення від 06.10.2011 року, -що спростовує доводи апелянта про неповідомлення його про проведення опису майна.

Згідно п.89.5 ст. 89 Податкового кодексу України у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

У зв'язку з неприбуттям представника апелянта на зазначені дати, описи майна було проведено податковим керуючим у присутності двох понятих, а майно, що підлягає включенню до актів -визначено податковим керуючим на власний розсуд через ненадання позвачем інформації про наявність іншого ліквідного майна, що спростовує доводи останнього щодо неправомірності дій податкового органу під час проведення опису майна (визначення майна, що підлягає опису).

Отже, з аналізу наведених норм, доказів, що містяться в матеріалах справи та пояснень сторін, судова колегія приходить висновку, що проведені 27.09.2011 року та 06.10.2011 року опис майна позивача у податкову заставу та складено відповідні акти відповідачем правомірно та у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 20 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.