КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2012 № 5028/12/4/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Дикунської С.Я.
Алданової С.О.
при секретарі: Кравчук О.І.
За участю представників:
від позивача - Святовець Л.В.
від відповідача - Сидоренко Н.Д.
від третьої особи - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.05.2012 року (суддя Лавриненко Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП»
до Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельбрус»
про визнання недійсним договору поруки та повернення отриманих коштів
в сумі 1 397 000, 00 грн.
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Полікомбанк» та Відкритим акціонерним товариством "Корюківська фабрика технічних паперів" з моменту його укладення та про стягнення з Полікомбанк на користь ПАТ "Слов"янські шпалери - КФТП" 1 397 000,00 грн., сплачених позивачем, згідно з договором поруки № 184 від 15.05.2009 року в рахунок погашення кредиту, одержаного ТОВ "Ельбрус".
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.05.2012 року відмовлено в задоволені позову.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 03.05.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 11.06.2012 року.
В судове засідання 11.06.2012 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явився.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2012 року.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
15 травня 2009 року між Закритим акціонерним товариством „Полікомбанк" (банк), правонаступником якого є відповідач, відповідно до п. 1.1. Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 21.04.2009 року № 51), погодженого рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Чернігівській області від 16.06.2009 року № 2 та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради 24.06.2009 року № запису 10641050012000853, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ельбрус" (позичальник), яке виступає в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по даній справі, укладено кредитний договір № 183. Відповідно до умов Договору банк надає позичальнику кредит у сумі 2 250 000,00 грн. на строк до 02.03.2010 року для поточної діяльності та поповнення обігових коштів зі сплатою 28% річних (п.п.1.1.1., 1.1.2., 1.1.4., 1.1.5. кредитного договору).
Згідно з п.п. 1.1.7., 1.1.8. кредитного договору № 183 від 15.05.2009 року порядок та спосіб надання кредиту визначено за заявою позичальника, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або шляхом оплати платіжних документів.
Сторони домовились під датою видачі кредиту розуміти дату, коли відповідна сума списана з позичкового рахунку позичальника; під датою повернення кредиту розуміти дату, коли відповідна сума надійшла на позичковий рахунок позичальника. Строк кредиту, а також відсотки за його користування розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за користування.
Пунктом 2.1. кредитного договору № 183 від 15.05.2009 року сторонами передбачено, що ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", згідно з договором поруки від 15.05.2009 року №184 та ОСОБА_6, згідно з договором поруки від 15.05.2009 року №185 забезпечують своєчасне повернення кредиту та сплату процентів по цьому кредитному договору порукою.
Як вбачається з матеріалів справи, банк виконав взяте на себе зобов'язання та здійснив кредитування позичальника на загальну суму 2 250 000,00 грн., в період з 18.05.2009р. по 29.05.2009р., шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку №20623001203 на поточний рахунок №26005000365 (отримувач: ПАТ „Слов'янські шпалери", призначення платежу: за шпалери згідно договору №3 від 20.01.2007 року), що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальним ордерами: №2 від 18.05.2009 року на суму 120 000,00 грн.; №1 від 18.05.2009 року на суму 80 000,00 грн.; №4 від 18.05.2009 року на суму 446 000,00 грн.; №6 від 20.05.2009 року на суму 72500,00 грн.; №5 від 20.05.2009 року на суму 104 000,00 грн.; №7 від 20.05.2009 року на суму 68 000,00 грн.; №8 від 21.05.2009 року на суму 100 000,00 грн.; №9 від 21.05.2009 року на суму 241 000,00 грн.; №10 від 22.05.2009 року на суму 145 000,00 грн.; № 16 від 25.05.2009 року на суму 90 000,00 грн.; №15 від 25.05.2009 року на суму 147 000,00 грн.; № 17 від 25.05.2009 року на суму 58500,00 грн.; №11 від 28.05.2009 року на суму 400 000,00 грн.; № 3186 від 28.05.2009 року на суму 100 000,00 грн.; № 3884 від 29.05.2009 року на суму 78 000,00 грн., копії яких додано до матеріалів справи.
15 травня 2009 року між відкритим акціонерним товариством „Корюківська фабрика технічних паперів" (поручитель), правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.1. Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 02.03.2011 року № 17), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 14.03.2011 року № запису 10481050018000021, та закритим акціонерним товариством „Полікомбанк" (банк), правонаступником якого є відповідач, відповідно до п. 1.1. Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 21.04.2009 року № 51), погодженого рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Чернігівській області від 16.06.2009 року № 2 та зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради 24.06.2009 року № запису 10641050012000853 укладено договір поруки № 184.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Ельбрус" (боржник) всіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору від 15.05.2009 року № 183, укладеного між кредитором та боржником.
Пунктом 1.2. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року передбачено, що поручителю відомі всі умови договору, в тому числі: сума кредиту - 2 250 000,00 грн.; строк повернення кредиту - 02.03.2010 року; дати і порядок повернення кредиту; процентної ставки річних; порядок сплати процентів; сплата пені у разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів.
Відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, відповідно до п. 1.4. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, є солідарною.
Згідно з п. 2.1. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року, в разі невиконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору від 15.05.2009 року № 183, кредитор протягом 5-х робочих днів направляє відповідне повідомлення поручителю (листом, факсом, телеграмою).
Пунктом 2.2. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року передбачено, що поручитель не пізніше наступного робочого дня після одержання такого повідомлення перераховує кредитору на рахунок № 29099021 в банку, код банку 353100, код за ЄДРПОУ 19356610, або на рахунки простроченої заборгованості суму заборгованості боржника перед кредитором.
Відповідно до умов договору, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором від 15.05.2009 року № 183, а також в разі, якщо кредитор протягом шести місяців, з дня настання строку зобов'язання, не пред'явить позову до поручителя (п. 3.2. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року), а у разі пролонгації кредитного договору від 15.05.2009 року № 183, строк дії цього договору продовжується на такий же строк, про що складається додаткова угода ( п. 3.3. договору поруки № 184 від 15.05.2009 року).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що спірний договір поруки підписаний не уповноваженою посадовою особою позивача, а саме не заступником Генерального директора ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" ОСОБА_7 Оскільки, відсутнє вільне волевиявлення позивача на укладення договору поруки, у позивача не має жодних правових зобов'язань, що випливають із спірного правочину та будь-яких інших актів, виданих на його виконання та дій, що були в подальшому вчинені на його виконання.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З висновку судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 740-741/12-24 по справі № 5028/12/4/2012 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_7 в графі „Заступник Генерального директора" в розділі „4. Юридичні адреси та підписи сторін" договору поруки №184 від 15.05.2009 року виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.
В той же час, оригінал договору поруки №184 від 15.05.2009 року (т.2 а.с. 2) містить печатку Відкритого акціонерного товариства „Корюківська фабрика технічних паперів" № 2, якою скріплено підпис поручителя.
06 лютого 2009 року розпорядженням Генерального директора ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" визначено осіб, яким надано право використовувати печатки товариства. В судовому засіданні представником ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів" не заперечувалось, що в 2009 році факт втрати печаток товариства відсутні.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарський договір за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише письмову форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.
Таким чином, наявність печатки на спірному договорі поруки №184 від 15.05.2009 року є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Твердження апелянта, що судом помилково застосована ст. 241 ЦК України до спірних правовідносин, колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). (п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Таким чином, настання наслідків, в разі укладення угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень, закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду, від імені якої її укладено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012р.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно з платіжним дорученням № 1539 від 16.12.2009р. на суму 220000 грн. здійснив платіж зі свого рахунку № 26005000365, на рахунок відповідача № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно з угодою 184 від 15.05.2009р."
Перерахування коштів здійснено з використанням системи електронних платежів, згідно з укладеними між сторонами 30.01.03 року договором № 29 на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк".
Відповідно до умов договору позивач-клієнт доручає, а відповідач-банк бере на себе забезпечення виконання розрахункового обслуговування з використанням системи електронних платежів „Клієнт-Банк", та з дотриманням вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Закону України «Про електронний цифровий підпис».
На платіжне доручення накладено 1-й та 2-й підписи позивача. Згідно з наданих банку карток зразків підписів ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів", засвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_5 29.01.2009 року перший підпис платіжного доручення належить - генеральному директору Якович Н.М. та заступнику Генерального директора ОСОБА_7 Другий підпис платіжного доручення згідно з карткою зразків підписів - належить головному бухгалтеру Кугук Н.І. та заступнику головного бухгалтера Фініній Т.М.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність заявлених позовних вимог щодо визнання оспорюваного договору поруки недійсним саме з підстав відсутності у позивача волевиявлення на укладення спірного договору поруки.
Твердження апелянта, що судом неправильно застосовані положення законодавства, що регулюють правовідносини по ідентифікації позивача (апелянта) колегією суддів до уваги не приймається, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» передбачено, що ідентифікація та вивчення фінансової діяльності здійснюються у разі встановлення ділових відносин з клієнтом. Пунктом 13 ст. 9 цього Закону передбачено, що ідентифікація клієнта не є обов'язковою у разі проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані. Оскільки ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів», (ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП») є клієнтом Полікомбанку тривалий час і між банком та позивачем відбуваються стосунки як з клієнтом банку, тому проведення додаткової ідентифікації щодо позивача при підписанні договору поруки не є обов'язковим.
Посилання апелянта на необхідність застосування Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою НБУ від 14.05.2003 р. № 189 є безпідставними, оскільки як п. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» так і Положення НБУ прийняті саме з метою
забезпечення реалізації норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
Таким чином застосування судом саме Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» при наданні висновку щодо ідентифікації позивача є законним та обгрунтованим, а твердження апелянта, що судом неправильно застосовано положення зазначеного закону і банком не проведена ідентифікація позивача є необгрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.
Твердження апелянта про помилковість платежу, вчиненого за дорученням невстановленої особи також не приймається колегією суддів до уваги виходячи з наступного.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, згідно з п.п.5.1. - 5.4. договору на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" від 30.01.2003р. № 29 сторони визнають, що розрахункові документи виготовлені і передані клієнтом в банк засобами телекомунікаційного зв'язку з використанням електронного підпису, мають однакову юридичну силу з документами, що виготовлені традиційним способом на папері та підписані службовими особами і завірені печаткою клієнта.
Згідно п. 2.2.6. договору на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» від 30.01.2003р. № 29 клієнт (позивач) протягом дня зобов'язується перевіряти стан рахунку з урахуванням відправлених платежів. У разі невідповідності відправлених і проведених платежів негайно припинити роботу в системі до з'ясування обставин.
Беручи до уваги, що позивач не звернувся до відповідача з заявою про невідповідність та помилковість платежу, колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи позивача.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.05.2012 року.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 5028/12/4/2012 від 03.05.2012 року -без змін.
Матеріали справи № 5028/12/4/2012 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Сітайло Л.Г.
Судді Дикунська С.Я.
Алданова С.О.