Справа № 2-90\2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2008 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді Кривошеї С.С.
при секретарі Міщенко А.Г.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку, індексації несплачених сум та стягнення моральної шкоди, а також зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення сум переплаченої заробітної плати
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку, індексації несплачених сум та стягнення моральної шкоди.
Позивачка прохала суд стягнути на її користь з приватного підприємця ОСОБА_4. 871 гривну 28 копійок компенсації за щорічні відпустки, мотивуючи це тим, що вона з 27 вересня 2001 року і до 20 квітня 2005 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем і жодного разу за вказаний період часу не перебувала у відпустці. При звільненні ОСОБА_4. не нарахував їй компенсацію за не використані відпустки.
04 червня 2007 року позивачка доповнила свої позовні вимоги і просила суд визнати дії приватного підприємця ОСОБА_4. щодо несплати заробітної плати, яка підлягає виплаті в період щорічних відпусток, протиправними. Стягнути на її користь заробітну плату, що підлягає виплаті в періоди щорічних відпусток за період часу з 27 вересня 2001 року по 20 квітня 2005 року в сумі 819 гривень 84 копійки та індексації даної суми в розмірі 1107 гривень 74 копійки, а також стягнути середній заробіток за весь термін затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3976 гривень 80 копійок, а також в відшкодування завданої моральної шкоди стягнути 1700 гривень.
02 квітня 2008 року ОСОБА_3 знову змінила позовні вимоги та просила суд стягнути на її користь компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 1031,04 гривні, індексацію в розмірі 1488,32 гривні; 3% річних - 92 гривні 79 копійок, середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 12031,10 гривень та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень.
10 червня 2008 року позивачка в черговий раз змінила позовні вимоги та прохала суд визнати дії приватного підприємця ОСОБА_4, щодо несплати компенсації за щорічні відпустки, протиправними. Стягнути з ОСОБА_4. на її користь компенсацію за невикористані відпустки з 2002 року по 2005 рік в розмірі 746,09 грн., індексацію з квітня 2005 року по березень 2008 року в розмірі 1152,86 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплат всіх сум, що належать їй при звільненні 10694,54 грн, а всього 12592, 49 грн. Стягнути з ОСОБА_4. на її користь грошову суму у розмірі 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 3000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1. підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2. позов не визнала в повному обсязі, та пояснила, що при звільненні ОСОБА_3, її довіритель ОСОБА_4., провів з нею повний розрахунок, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Крім того відповідачем було подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про стягнення сум переплаченої заробітної плати в сумі 2695 гривень 23 копійки. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 не в повному обсязі відпрацьовувала час, за який їй виплачувалася заробітна плата. Вказані позовні вимоги представник відповідача підтримала в судовому засіданні та прохала їх задовольнити.
Представник ОСОБА_3 зустрічний позов не визнав, та прохав суд в його задоволенні відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні обставини.
Між ОСОБА_4. та ОСОБА_3. було укладено трудовий договір 27 вересня 2001 року, відповідно до якого позивачку прийнято на роботу по професії продавець, та встановлено заробітну плату у розмірі 118 гривень. Час виконання трудових обов'язків з 8 до 13 години, тривалість щорічної оплачуваної відпустки у розмірі 24 календарні дні. Даний договір зареєстрований в Першотравенському міському центрі зайнятості 27 вересня 2001 року за №33.
Трудовий договір між позивачкою та відповідачем розірвано 20 квітня 2005 року за ст.38 КЗпП України за власним бажанням працівника.
Розмір заробітної плати ОСОБА_3 змінювався : з 01 січня 2003 року - 185 гривень ( наказ від 10 січня 2003 року); з 01 грудня 2003 року - 205 гривень ( наказ від 01 грудня 2003 року); з 01 вересня 2004 року -237 гривень ( наказ від 01 вересня 2004 року); з 01 січня 2005 року - 262 гривні (наказ від 01 січня 2005 року); з 01 квітня 2005 року - 290 гривень ( наказ від 01 квітня 2005 року).
Стаття 74 та 75 КЗпП України передбачають, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
За період перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з ОСОБА_4., а саме з 27 вересня 2001 року по 20 квітня 2005 року, вона мала право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 86 днів ( за період з 27.09.01р. по 26.09.2002р. - 24 дні; з 27.09.02 р. по 26.09.2003 р. - 24 дні; з 27.09.03 р. по 26.09.2004 р. -24 дні та з 27.09.2004 року по 20 квітня 2005 року -14 днів).
Відповідачем суду не надано доказів про надання ОСОБА_3. за період її роботи щорічних відпусток, які встановлені трудовим договором, а також не надано доказів виплати останній компенсації за невикористані відпустки при звільненні.
Якщо працівник з не залежних від нього причин не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення( п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року).
Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, зі змінами та доповненнями, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Тобто для розрахунку середньої заробітної плати необхідно взяти заробіток за 12 місяців, які передували звільненню позивачки, тобто за період часу з 01 квітня 2004 року по 01 квітня 2005 року. Заробіток за вказаний період становить 2759 гривень.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3 необхідно стягти компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 650 гривень 06 копійок із розрахунку 2759 грн. :365 днів х 86 днів = 650,06 грн.
Що стосується позовних вимог про сплату компенсації за невикористані відпустки, то суд вважає, що дані виплати віднесені до оплати праці відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, а тому на них строки позовної давності не поширюються.
Відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, а саме пенсії, щомісячне довічне грошове утримання, стипендії, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер тощо.
До об'єктів індексації не відносяться цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації, винагорода за підсумками роботи за рік тощо.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що грошова компенсація за невикористану відпустку не носить постійного характеру, а тому є разовою виплатою і не підлягає індексації.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розміри належних сум - спір вирішується судом, який визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням розміру спірної суми, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком та інших конкретних обставин ( п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
Розраховуючи суму середньомісячної заробітної плати яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує те що позивачка працювала за професією яка не потребувала високої кваліфікації і її заробітна плата встановлювалася на підставі законодавства України про мінімальну заробітну плату, також суд враховує те, що на час виникнення спірних правовідносин, квітень 2005 року, ч.3 ст.117 КЗпП України передбачала, що якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, положення якої були виключені 05 січня 2006 року.
Середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні повинна становити 12214,94 гривні, із розрахунку 14415,72 грн. - 2200,78 грн. - де 14415,72 заробітна плата за період часу з 20 квітня 2005 року по 11 червня 2008 року включно, а 2200,78 грн.- дохід отриманий позивачкою за період часу з 20 квітня 2005 року по 01 січня 2006 року.
Сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні вирахувана судом з наступного :
- за квітень 2005 року заробітна плата позивачки становила 290 гривень, тоді як фактично їй при звільненні 20 квітня 2005 року було сплачено 193,33 грн. за фактично відпрацьований час тобто сума середньої заробітної плати за затримку розрахунку за квітень 2005 року склала 96,67 грн.
- з 01.05.05р. мінімальна заробітна плата 290 грн. - 290 х 2 =580 гривень
- з 01.07.05р. мінімальна заробітна плата 310 грн. - 310 х 2 = 620 гривень.
- З 01.09.05р. мінімальна заробітна плата 332 грн. - 332 х4 = 1328 гривень
- З 01.01.06 р. мінімальна заробітна плата 350 грн. - 350 х 5 = 1750 гривень;
- З 01.07.06 мінімальна заробітна плата 375 грн. - 375 х5 = 1875 гривень;
- З 01.12.06 мінімальна заробітна плата 400 грн. - 400 х7 = 2800 гривень;
- З 01.07.07 р. мінімальна заробітна плата 420 грн. - 420 х5 = 2100 гривень;
- З 01.12.07 р. мінімальна заробітна плата 450 грн. - 450 х 1 = 450 гривень;
- З 01.01.08 р. мінімальна заробітна плата 515 грн. -515 Х3 = 1545 гривень;
- З 01.04.08 р. мінімальна заробітна плата 525 грн. - 525 х2 =1050 гривень;
- За червень 2008 року (по 11 червня включно) 525 грн :19 х8 =221,05 гривень.
Загальна сума складає: 96,67 +580 + 620 + 1328 + 1750 + 1875 + 2800 + 2100 + 450 + 1545 + 1050 + 221,05= 14415,75 гривень.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи. Так як сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні більше ніж в 18 разів перевищує спірну суму ( грошову компенсацію за невикористану відпустку), тому суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3 1300 гривень.
Також підлягають частковому задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці не своєчасним розрахунком, а саме в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 100 гривень.
Що ж стосується відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3000 гривень, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, так як позивачем не надано жодних доказів сплати вищевказаної суми, а договір про майбутню винагороду, укладений між позивачкою та її представником, не є платіжним документом і підтвердженням понесених витрат.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3. відмовити.
Розглядаючи по суті вимоги викладені у зустрічній позовній заяві, про стягнення з ОСОБА_3 2695 гривень 23 копійки, переплаченої заробітної плати, суд приходить до висновку, що дані вимоги є надуманими та такими які не ґрунтуються на діючому законодавстві.
Відповідно до трудового договору , який було укладено між ОСОБА_4. та ОСОБА_3., позивачці було встановлено неповний робочий день та виплата за передбачений час мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, а тому перерахування відповідачем заробітної плати, яка була сплачена ОСОБА_3., на повний робочий день і стягнення з неї переплаченої внаслідок цього суми заробітної плати є недопустимою.
Обговорюючи питання про сплату судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4. на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 7 гривень 50 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.10,11,209,212,214-215,367 ЦПК України, ст.ст.74,75,117, 233, 237-1 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
Визнати дії ОСОБА_4 по не виплаті грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_3 неправомірними.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 650 (шістсот п'ятдесят ) гривень 06 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1300 (одна тисяча триста) гривень, в відшкодування моральної шкоди 100 (сто) гривень, а всього стягнути 2050 ( дві тисячі п'ятдесят ) гривень 06 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 51( п'ятдесят однієї) гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 7 (сім)гривень 50 копійок.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суд Дніпропетровської області може бути подана через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ
- Номер: 4-с/0186/6/19
- Опис:
- Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
- Номер справи: 2-90/2008
- Суд: Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
- Суддя: Кривошея С.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.03.2019
- Дата етапу: 09.04.2019