АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1646/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 27 Міщенко К.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Храпко В. Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНовікова О.М.

суддівБондаренка С.І., Вініченка Б.Б.

при секретаріПоповій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про розірвання кредитного договору та зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», третя особа - ОСОБА_7 про розірвання договору поруки,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2011 року позивач ПАТ КБ «Надра» пред'явив позов до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначав, що 22.02.2008 року між ЗАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 28 000 доларів США зі сплатою 11,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.02.2023 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_8 22.02.2008 року був укладений договір поруки. Відповідач не виконує умови кредитного договору і має заборгованість станом на 01.03.2011 року становить 264 485 грн. 91 коп., яка складається із 211 248 грн. 15 коп., заборгованості за кредитом; 46 719 грн. 44 заборгованості по процентам; 6 518 грн. 32 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яку позивач просив суд стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Під час розгляду справи ОСОБА_7 подав до суду заяву про зміну предмету та підстав позову та просив суд розірвати кредитний договір від 22.02.2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ВАТ КБ «Надра». При цьому посилався на те, що позивач безпідставно підвищив процентну ставку, відмовив йому у реструктизації, на даний час істотно змінилися обставини при яких було укладено кредитний договір. 27.04.2011 року ОСОБА_8 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Надра» про розірвання договору поруки, мотивуючи свої вимоги, тим що 22.02.2008 року між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «Надра» був укладений кредитний договір №12П/01/2008-840. У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором 22.02.2008 року між ОСОБА_8 та ПАТ КБ «Надра» був укладений договір поруки. Відповідно до умов якого, поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов'язань, що витікають із кредитного договору. ОСОБА_8 зазначає, що ПАТ КБ «Надра» самостійно, в односторонньому порядку, без попередження позичальника та поручителя підняв відсоткову ставку по даному кредитному договору, тим самим порушив її права як поручителя та збільшив її відповідальність перед банком, тому ОСОБА_8 просить суд розірвати договір поруки від 22.02.2008 року.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2011 року ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості по кредитному договору №12П/01/2008-840 від 22.02.2008 року в сумі 231 877 грн. 25 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Надра» судові витрати по оплаті державного мита в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Кредитний договір №12П/01/2008-840 від 22.02.2008 року укладений між ОСОБА_7 та АКБ «Надра» про надання кредиту розірвано.

Договір поруки від 22.02.2008 року укладений між ОСОБА_8 та АКБ «Надра» розірвано.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра» просить рішення суду скасувати, вважаючи його необґрунтованим, неправомірним та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги ПАТ КБ «Надра».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Постановлюючи рішення про задоволення зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив із того, що кредитор безпідставно підвищив процентну ставку за користування кредитом і на даний час істотно змінилися умови договору.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов*язання мє виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов*язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов*язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов*язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов*язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов*язання.

Нормами ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов*язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов*язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Отже, за змістом викладених вище норм закону звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв*язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником свої договірних зобов*язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Із матеріалів справи випливає, що 22.02.2008р. між сторонами було укладено кредитний договір відповідно до якого банк надав кредит в сумі 28000 доларів США, а відповідач ОСОБА_7 зобов*язувався щомісячно повертати кредит та сплачувати відсотки в розмірі 328,26 доларів США. Але боржник не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов*язання. Тому позивач правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення боргу.

Що стосується зміни розміру процентів за користування кредитом, то суд виходить із наступного.

Відповідно до п.1.3.4 банк встановив позичальнику пільгову відсоткову ставку в зв*язку із перебуванням позичальника в трудових відносинах із банком. У випадку звільнення позичальника банк змінює розмір відсоткової ставки до розмірів, встановлених тарифами банку по відповідному банківському продукту, що будуть діяти на дату звільнення позичальника.

Відповідач ОСОБА_7 знаходився в трудових відносинах із банком, але 7 серпня 2008р. звільнений із роботи за п.1 ст.36 КЗпП України відповідно до наказу №375-п від 6 серпня 2008р.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.28 постанови від 30 березня 2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз*яснив, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв*язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року №661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статтей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з*ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

За таких обставин позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення. Заборгованість на 1 березня 2011р. складає 264485 грн. 91 коп.

Позов ОСОБА_7 про розірвання кредитного договору не підлягає до задоволення по наступних підставах:

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов*язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв*язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов*язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України, на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов*язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем ОСОБА_7 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв*язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов*язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов*язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позивач зобов*язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Не підлягає до задоволення і позов ОСОБА_8 про розірвання договору поруки.

Згідно із ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов*язання, а також у разі зміни зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто за змістом цих норм, зміна основного зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності є правовою підставою для припинення поруки, а не для розірвання договору поруки, оскільки в такому випадку не має місце істотного порушення стороною умов цього договору.

Самим договором поруки від 22 лютого 2008 року не передбачена можливість його розірвання у разі збільшення відсоткової ставки за основним зобов*язанням.

Також в п.22 постанови Пленуму. . . роз*яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов*язується зі зміною забезпеченого зобов*язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов*язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов*язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов*язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов*язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК поруки припиняється у разі зміни основного зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред*явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Рішення Тальнівського районного суду від 26 жовтня 2011 року скасувати.

Позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 задоволити.

Стягнути із ОСОБА_7 і ОСОБА_8 солідарно на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» - 264485 грн. 91 коп.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» судові витрати 1018 грн.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» судові витрати 1018 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про розірвання кредитного договору - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про розірвання договору поруки відмовити.

Рішення апеляційного суду набуває законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :