КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1395/11 Головуючий у 1-й інстанції: Плахотнюк К.Г.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївськогому районі м. Києва, про визнання рішення про зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 48, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2011 року позовні вимоги було задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відноситься до 1-ї категорії постраждалих та є інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.

Розділом 8 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді в тому числі додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3-ї групи -50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону № 796 Х111, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю, особам віднесеним до 1,2, 3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім"ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Отже, за таких обставин позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу в розмірі 6 мінімальних пенсії за віком, у відповідності з вимогами ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що відповідач неправомірно не виплачував позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, причинену здоров"ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлену ст. 50 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то суд визнає такі дії протиправними та зобов"язує відповідача провести перерахунок та виплату позивачу вказаного підвищення.

Крім того, суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що застосуванню підлягають положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, а не норми Постанови Кабінету Міністрів України.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідам 3 групи виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Застосування апелянтом до спірних правовідносин положень постанови КМ України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірним.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанову КМ України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення у Голосіївськогому районі м. Києва, про визнання рішення про зобов"язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.