АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5187 Головуючий у 1-й інстанції: Скляр СЮ.
2006 р. Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«06» вересня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільні гх справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Денисенко Т.С.
Суддів: Коваленко А.І.
Каракуші К.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
КуйоишевськоїміжрайонноїдержавноїподатковоїінспекціїЗапорізькоїобласті на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Куйоишевської МДШ Запорізької області про скасування рішення Куйоишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Куйоишевської МДШ Запорізької області про скасування рішення Куйоишевської МДШ про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання.
В позові зазначав, що він від ОСОБА_2 успадкував майно, до якого входить право на земельну частку (пай), про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_1. В установленому законом порядку позивач подав до Куйоишевської МДШ декларацію про доходи. 12.05.2006 року ним було отримано податкове повідомлення про визначення податкового зобов'язання у сумі 3 837 грн. 73 коп., яку він повинен був сплатити в тридцяти денний термін з дня отримання повідомлення.
Вважаючи нарахування Куйбишевською МДШ податкового зобов'язання незаконним, просив суд скасувати рішення Куйоишевської МДШ про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов язання у сумі 3 837 грн. 73 коп.
Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 літня 2006 року позов задоволено. Скасовано рішення Куйбишевської МДГП Запорізької області про нарахування СОСОБА_1 податкового зобов'язання у сумі 3 837 грн. 73 коп. відповідно до податкового повідомлення НОМЕР_2.
Не погоджуючись з постановою суду ДП Куйбишевська МДШ подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили постанову суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо вгонає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст.ст.1, 6 Закону України "Про систему оподаткування" ставки податків та об'єкти оподаткування можуть встановлюватись виключно законами України про оподаткування.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну частку(пай), яка перебуває у колективній власності КСП "Таврія" Куйбишевського району, Запорізької області, розміром 6,16 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, що належало померлому на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) НОМЕР_3, виданого Куйбишевською райдержадміністрацією 20 жовтня 1999року та зареєстровано 20 жовтня 1999року в Кнгоі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку(пан) за НОМЕР_4 та із змінами від 28 грудня 1999 року (а.с. 4-а).
В зв'язку з цим ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку подав до Куйбишевської МДШ декларацію про доходи.
Податковим повідомленням НОМЕР_2 Куйбишевська МДШ йому віпначено суму податкового зобов'язання у розмірі 3837,73 грн., виходячи з оплати податку у розмірі 13% від вартості успадкованого майна на підставі п.п.13.2.1 п.13.2 ст.13 Закону України "Про податок з доходів фізігчних осіб".
Підпунктом 13.2. Г'в" пункту 13.2 ст.13 Закону України "Про податок з доходів фізігчшгх осіб" передбачено, що оподаткуванню за ставкою п.7.1 цього ж Закот' (13% на період 2004-2006 року) підлягає вартість об'єктів комерційної власності, а саме - цінний папір ( крім депозїггного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею, успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем.
Проте, сертифікат про право на земельну частку (пай), відповідно до вимог ст.ст. 1, З Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", не являються цінними паперами.
Згідно з п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отриманні громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Статтею 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлена заборона до 1 січня 2007 року щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.
Відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" запроваджено обов'язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), з власниками цих часток ( паїв) з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.
Таким чином, сертифікат на земельну частку (пай) посвідчує право на земельну частку(пай) - не визначену в натурі земельну ділянку.
При таких обставинах суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) це майнове право і як об'єкт комерційної діяльності поряд з корпоративним правом його не можна ототожнювати.
Крім того, відповідач не довів суду своє право тлумачити норми закону, фактично доповнюючи вичерпний перелік об'єктів оподаткування що містяться у ст.13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Відповідач помилково визначив етапе свідоцтва на право на земельну частку (пай) як об'єкт комерційної власності ототожнивши його з корпоративним правом.
Постанова суду відповідає обставинам справи і ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального справа. Підстав для його скасування колегія судів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198, 200,205. 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу- Куйбпшевської міжрайонної державної податкової інспекції' Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від "17" липня 2006 року7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно проте може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного .місяця.