Справа №22-4694/200бр.                                                Головуючий 1 інстанції суддя - Дорош В.В.

Категорія № 36                                                           Доповідач суддя Шейко Л.М.

,

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

« 10 » жовтня 2006р.                                                                                       м.Одеса

Колегія суддів з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді -      Шейко Л.М.

суддів         -        Короткова В.Д., Громіка Р.Д.

при секретарі   -              Тончевої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 20 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2005 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання непрацездатного подружжя, посилаючись на те, що 27.10.1984 року вона з відповідачем зареєстрував шлюб і 22.08.2005 року шлюб розірвано. В 2001 році рішенням МСЕК їй встановлено 2-гу групу інвалідності, яка пізніше була знята. 14.07.2005 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я їй знову встановили інвалідність 3-ої групи на строк до 01.09.2006 року. По причині непрацездатності, яка виникла внаслідок важкого захворювання позивачка потребує матеріальної допомоги з боку колишнього чоловіка, який має можливість її надати, оскільки є пенсіонером МВС і окрім пенси отримує дохід від підприємницької діяльності. Позивачка з урахуванням розміру отримуваної нею пенсії 284 гривні та відсутності інших доходів просила постановити рішення про стягнення з її колишнього чоловіка аліментів на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 500 гривень від дня подання позовної заяви до 01.09.2006 року та стягнення 70 гривень судових витрат.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав і просив в задоволені позову відмовити, посилаючись на те , що дійсно знаходився з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 27.10.1984 року по 22.08.2005 року, інвалідність 3-ої групи позивачка отримала лише 14.07.2005 року, що не позбавляє можливості її працювати, але вона цього не бажає. Пояснив, що окрім пенсії не має інших доходів. Крім того, на теперішній час у його сім'ї, крім сина, проживає невістка, яка не працює та є малолітня онука, дохід складає 1590 гривень.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 20 червня 2006 року в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду позивачка надала до суду апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування вищезазначеного рішення та постанові нового рішення яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, вважає наступне.

Згідно Ч.Ч.2, 3, 4 ст. 75 СК України право на утримання ( аліменти ) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II, чи Ш групи та одним із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забеспечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно ч.2 ст.76 СК України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня  розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що сторони знаходились у шлюбі з 1984 року по серпень 2005 року. В липні 2005 року позивачка стала інвалідом 3-ої групи, тому у відповідності до ст.76 ч.2 СК України вона має право вимагати матеріальної допомоги від колишнього чоловіка, оскільки її пенсія складає 284 гривень, що не забезпечує прожиткового мінімуму. Пенсія відповідача складає 961 гривню, тому він в спромозі надати матеріальну допомогу позивачці згідно вказаного закону.

Син сторін повнолітній, має свою сім'ю та працює, тому відсутні підстави для відмови в повозі.

Суд невірно примінив норму матеріального права, тому рішення на підставі ст.309 ч.4 ЦПК України підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення.

На  підставі  наведеного,   керуючись   ст.   ст.   303;   309  ч.4;   314   ч.2;   316;   317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 20 червня 2006 року -скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який є пенсіонер, мешкає АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає в АДРЕСА_1, на утримання по 150 гривень щомісячно з 13.02.2006 року і до 1.08.06 року, тобто до її переосвідчення, а всього 900 (дев'ятьсот) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 держмито в сумі 51 гривню на користь держави.

Рішення апеляційної о суду набирає законної сили з моменту йою проголошення, іа може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.