Справа № 22-ц-928/2012 Провадження № 22-ц/2590/928/2012 Головуючий у I інстанції - Кантур А.М.
Категорія - цивільна Доповідач - Шитченко Н. В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШитченко Н.В.,
суддів:Бойко О.В., Висоцької Н.В.,
при секретарі:Зіньковець О.О.,
за участю:відповідача ОСОБА_5, представників сторін - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_8 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 29 грудня 2011 року та на ухвалу цього ж суду від 1 березня 2012 року про виправлення арифметичних помилок в рішенні суду у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про розділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання майна спільною сумісною власністю та його розділ, -
в с т а н о в и в:
В серпні 2011 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом, в якому просила, уточнивши в ході розгляду справи заявлені вимоги, провести розподіл спільного майна подружжя: належних їй та ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, автомобіля «Сітроен Ксара» 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, та житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за порівняння часток у власності. ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати спільним майном подружжя також квартиру АДРЕСА_3 і включити її до розподілу, а також включити до розподілу їх спільні боргові зобов'язання, що виникли відповідно до договору кредитної лінії № 08-14/МК/2006-840, укладеного з ПАТ КБ «Надра», в сумі 25000$ від 21 липня 2006 року, та відповідно до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 925/2-140, укладеного з ПАТ АКБ «Укрсоцбанк», в сумі 45000$ від 9 жовтня 2008 року, стягнувши ? частину цих коштів з ОСОБА_8
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 29 грудня 2011 року первісний та зустрічний позові задоволено частково: визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_3 та визнано за кожною із сторін право власності на ? її частину. В порядку поділу спільного майна подружжя виділено на праві власності ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3 вартістю 200000 грн., автомобіль «Сітроен Ксара» 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 64078,8 грн., та припинено право власності на ? частину цього майна ОСОБА_5 Виділено на праві власності ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 200000 грн. та житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 514942 грн., і припинено право власності на ? частину цього майна ОСОБА_8 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 178441,6 грн. для порівняння ідеальних часток у вартості майна. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 422457,69 грн. в рахунок їх спільних кредитних зобов'язань. В порядку взаємозаліку присуджених сторонам коштів остаточно стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 244016,09 грн.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 1 березня 2012 року зазначені в резолютивній частині рішення грошові стягнення визнано арифметичними помилками та визнано правильним такі стягнення грошових сум. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 225431,6 грн. в рахунок різниці у вартості належного та присудженого їй майна. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 462022,26 грн. в рахунок їх спільних кредитних зобов'язань. В порядку взаємозаліку присуджених сторонам коштів остаточно стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 236590,26 грн.
В апеляційних скаргах ОСОБА_8, вважаючи судове рішення незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і задовольнити заявлений нею позов. Зустрічний позов ОСОБА_5 просить задовольнити частково, виключивши з розподілу майна, що належить подружжю, квартиру АДРЕСА_3, вказуючи, що житло є її особистою власністю, хоча і придбано під час шлюбу. Крім того, вважає, що не підлягають поділу боргові зобов'язання по кредитним договорам подружжя.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи було встановлено факт придбання спірної квартири АДРЕСА_3 під час шлюбу, а отже вона, як і інше майно, підлягає розподілу. Судом було встановлено також, що кошти за договором кредитної лінії № 08-14/МК/2006-840, укладеним з ПАТ КБ «Надра», в сумі 25000$ від 21 липня 2006 року, та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 925/2-140, укладеним з ПАТ АКБ «Укрсоцбанк», в сумі 45000$ від 9 жовтня 2008 року сплачувались особисто ОСОБА_5 та витрачені на оздоблення належного сторонам будинку, а отже половину з них слід стягнути на його користь з ОСОБА_8, оскільки борги подружжя також підлягають поділу, з урахуванням іншого наявного у сторін майна.
З таким висновком місцевого суду частково погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 25 травня 2010 року (а.с. 8).
Іншим рішенням цього суду від 7 жовтня 2010 року (а.с. 11-13) за ОСОБА_5 та ОСОБА_8 визнано право власності на ? частину автомобіля «Сітроен Ксара» 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, та житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Крім цього, на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2012 року сторонам належить в рівних частках - по ? квартира АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).
Відповідно до іншого договору купівлі-продажу від 24 березня 2003 року (а.с. 34, 36) ОСОБА_8 придбала також квартиру АДРЕСА_3.
За договором кредитної лінії № 08-14/МК/2006-840, укладеним ОСОБА_8 з ПАТ КБ «Надра» 21 липня 2006 року, вона отримала кошти в сумі 25000$ зі сплатою відсотків та інших визначених договором платежів (а.с. 48-52). ОСОБА_5 виступив поручителем за виконання нею наведених кредитних зобов'язань (а.с. 53). Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 12 січня 2012 року (а.с. 63) з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 солідарно стягнуто борг за отриманим кредитом в сумі 94967,27 грн. Вказані кошти в перерахунку на долари США в сумі 11513,07$, а також 8075 грн. штрафних санкцій 21 березня 2011 року сплачено ОСОБА_5 (а.с. 64, 65).
Згідно іншого договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 925/2-140 від 9 жовтня 2008 року ОСОБА_5 отримав в ПАТ АКБ «Укрсоцбанк» 45000$ зі сплатою платежів, визначених цим договором, з кінцевим терміном повернення вереснем 2023 року (а.с. 66-77).
Положеннями ст. 70 Сімейного кодексу України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 60 цього кодексу закріплено, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної власності подружжя.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи оспорюване рішення, дійшов правильного висновку про необхідність визнання квартири АДРЕСА_3 спільною власністю подружжя і правильно обґрунтував його не лише придбанням квартири під час перебування сторін у шлюбі, а й наданням згоди ОСОБА_5 спочатку на придбання цієї нерухомості, а потому - на передачу її в іпотеку, тобто фактичним визнанням самої ОСОБА_8 статусу цього майна, як сімейного. Наявна в матеріалах розписка, складена від імені ОСОБА_5, зміст якої свідчить про належність майна особисто ОСОБА_8, не може бути належним доказом її тверджень щодо невключення квартири до розподілу, оскільки позовна вимога про визнання майна особистою власністю нею не заявлялась.
Сторони визначили в ході розгляду справи вартість кожної з квартир в сумі 200000 грн., будинку - в сумі 514942 грн., а також автомобіля - в сумі 64078,8 грн. З такої вартості виходить і апеляційний суд, визначаючи частку кожного з подружжя у спільному майні. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при проведенні розподілу було порушено принцип рівності часток у спільній власності подружжя. Так, ОСОБА_5 було виділено майна на загальну суму 714492 грн., в той час як ОСОБА_8 отримала майна на суму 264078,8 грн. Тому ОСОБА_8 для порівняння часток у власності подружжя, крім виділеного судом першої інстанції майна, слід передати також квартиру АДРЕСА_3, оскільки спору щодо передачі ОСОБА_5 у власність житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 сторони не мають. За таких обставин, з ОСОБА_5 слід стягнути на користь ОСОБА_8 25431,6 грн. для порівняння ідеальних часток у вартості майна.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 визначено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Визначаючи правомірність заявлених ОСОБА_5 вимог щодо розподілу кредитних зобов'язань сторін, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Вказуючи на те, що грошові зобов'язання за договором кредитної лінії № 08-14/МК/2006-840, укладеним ОСОБА_8 з ПАТ КБ «Надра» 21 липня 2006 року, особисто сплачувались лише ОСОБА_5, суд безпідставно послався на нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а.с. 57-59), які вказують на отримання ними коштів для сплати кредиту лише від відповідача. На думку апеляційного суду, вказані особи не могли достеменно знати про належність коштів комусь із подружжя і зазначали лише про отримання ними коштів від ОСОБА_5 для внесення в касу банку. При цьому, залишились неспростованими твердження ОСОБА_8 про те, що вказані особи працювали у неї за трудовими договорами, а вона, мешкаючи у м. Чернігові, щомісячно передавала кошти готівкою чоловіку для сплати кредиту у м. Прилуки.
За положеннями ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами. Належних доказів щодо сплати тільки власних коштів за кредитом під час перебування у шлюбі ОСОБА_5 не надав, а отже, ці висновки суду першої інстанції є припущеннями, на яких не може грунутватись судове рішення, оскільки їх заперечує інша сторона. Тому, враховуючи положення ст. 63 Сімейного кодексу України про рівні права чоловіка і дружини на розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, в задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення з колишньої дружини ? частини коштів, сплачених під час перебування у шлюбі, за наведеним вище кредитом, слід відмовити.
Разом з тим, на думку апеляційного суду, з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 слід стягнути ? частину коштів, що були ним сплачені після розірвання шлюбу 21 березня 2012 року в рахунок погашення боргу за судовим рішенням в розмірі 47483,64 грн., оскільки вказане боргове зобов'язання сторін було спільним.
Не грунтується на вимогах закону висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_8 ? на користь ОСОБА_5 частини боргових зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 925/2-140 від 9 жовтня 2008 року, оскільки належних доказів щодо спрямування саме цих коштів на оздоблення належного сторонам житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, суду не надано. Борг перед банком ОСОБА_5 не погашений, а отже вимога про стягнення з ОСОБА_8 ще не виплачених кредитору сум, є передчасною.
Відтак, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням її в новій редакції відповідно до викладених вище мотивів щодо задоволених вимог ОСОБА_8
Підлягає скасуванню також ухвала Прилуцького міськрайонного суду від 1 березня 2012 року про виправлення арифметичних помилок, оскільки даним рішенням апеляційного суду суми стягнень сторін змінюються, а зміст ухвали свідчить не лише про виправлення помилок, а й додаткове мотивування рішення суду в частині стягнутих сум.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, ст. 71 Сімейного кодексу України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення суду - задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 29 грудня 2011 року - змінити.
Викласти другий, третій, четвертий та п'ятий абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції: «В порядку поділу спільного майна подружжя виділити на праві власності ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3 вартістю 200000 грн., квартиру АДРЕСА_1 вартістю 200000 грн. автомобіль «Сітроен Ксара» 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 64078,8 грн., припинивши право власності на ? частину всіх видів цього майна ОСОБА_5. Виділити на праві власності ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 514942 грн., припинивши право власності на ? частину цього майна ОСОБА_8.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 25431,6 грн. для порівняння ідеальних часток у вартості майна.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 47483,64 грн. боргових зобов'язань.
В порядку взаємозаліку присуджених сторонам коштів остаточно стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 22052,04 грн.».
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу суду - задовольнити.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 1 березня 2012 року скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: